Останнім часом практично кожна людина задається питанням як потрібно харчуватися, що б бути здоровим, енергійним, активним. Кожен народ має свої традиції, культуру і свою національну кухню. Традиції кулінарії народу залежать більшою мірою від кліматичних особливостей місцевості проживання та життя.
Сьогодні ні для кого не секрет, що харчуватися потрібно саме так, як харчувалися наші предки, що жили в цій же місцевості.
Наші предки, племена Росич, русичів, поляни, древляни, боровичи, що жили вздовж Дніпра і його притоків вели порівняно скромне сільське господарство. Не дивлячись на невеликий початковий набір продуктів, їх кухня була дуже різноманітною. Наші предки вживали в їжу багаті вітамінами і білками екологічно чисті продукти.
У літній період в раціон харчування завжди входили вирощені і зібрані трави, які, втім, заготовляли і на зиму, збирали десятки видів рослин. Ранньою весною наші предки їли кропиву. Її ошпарювали, а потім поїдали м'які листя, що містять повний набір вітамінів.
Годувальником наших предків можна назвати ліс. У лісах збирали гриби, які варили, а ще більше сушили, щоб протягом зими відварювати і додавати в кашу. Білок грибів подібний м'ясному і має відмінний смак. У лісах збирали ягоди, дикі груші та яблука, коріння і велику кількість лікарських рослин. Так само ліс давав і м'ясо (дичину).
Важливе місце в харчуванні займали продукти, зібрані в лісі: гриби, ягоди, горіхи. У меншій мірі в домонгольської Русі вживали м'ясну і молочну їжу. У значних кількостях добували багату фосфором рибу. М'ясо і рибу варили, смажили, солили, коптили і в'ялили.
Основними стравами наших предків були борошняні і круп'яні вироби з жита, пшениці, ячменю, вівса, проса. До столу завжди подавалися каші, кашами називали не тільки круп'яні вироби, але взагалі всі страви з подрібнених продуктів.
У період Київської Русі найпопулярнішим блюдом була каша: пшенична, житня, гречана, пшоняна. Готували її по різному - вимочували, запарювали, варили, змішували різні крупи. Крім цього, каші варили з гарбузом, яблуками, а взимку додавали сушені сливи або сушені гриби.
За часів козацтва в Україні дуже популярним був куліш.
Ще з часів язичництва борщ був ритуальною стравою - їм угодалі дощові хмари. Обід у наших предків було своєрідним методом виховання в сім'ї. Сьогодні відомо понад 400 рецептів приготування борщу, але у кожної господині є свій секрет.
Говорячи про національну кухню не можна забути про сало. На основі багатовікового досвіду українці їли сало з цибулею, часником, квашеною капустою, тобто з природними антибіотиками і антиокислювачами. Взимку сало було обов'язковим в раціоні козаків. Саме жири - більш концентроване джерело енергії ніж вуглеводи. При згорянні в організмі лише одного грама жиру виходить 9, 3 ккал енергії. Саме сало допомагало козакам бути у відмінній формі, особливо в зимовий період.
Багатовіковий досвід наших предків залишив нам принципи здорового харчування
1. Їжа повинна бути максимально простою і натуральної.
2. Їсти потрібно те, що виростає в вашому регіоні, ідеально, вирощене своїми руками і на своїй землі.
3. Харчуватися потрібно відповідно до пори року. Влітку треба харчуватися в основному легкою, рослинною їжею. М'ясо їли в основному взимку, і в обмежених кількостях.
4.Завжди прислухатися до свого організму. Їсти тільки тоді, коли з'являється відчуття голоду ідеально ті продукти, яких потребує організм в даний момент.
5. Звести до мінімуму, а краще зовсім виключити продукти рафіновані, такі як цукор, борошно вищого гатунку, шліфований рис, манну крупу.
6. Їсти потрібно тільки в спокійному настрої. Це відноситься і до приготування їжі. Не можна приступати до трапези якщо, людина збуджена чи відчуває негативні емоції.
Потрібно пам'ятати, що ідеальна їжа - це їжа рідного дому, рідного вогнища, яка грунтується на рецептах, що передаються з покоління в покоління, на сімейні традиції, на традиціях даної місцевості, даного народу, даної національності. Це і буде ідеальним харчуванням здорової людини.
(N. S.: Ecrits des étrangers sur la Russie du XVII-e siècle)
Реформаторская деятельность Петра Великого не может считаться явлением неожиданным или случайным. Еще задолго до него народилась в русском обществе потребность сближения с Западом и первому императору суждено было только дать сильный толчок этому делу и, своей могучей волей, привести в исполнение сразу то, на что при других условиях потребовались бы целые столетия.
Начало сношений нашего отечества с западными государствами надо отнести еще к древнейшей эпохе образования Русского государства. Позднее, брачные союзы удельных князей с иностранными дворами представляются явлением совершенно обычным, особенно в пограничных Волынских и Галицких областях. Торговля Руси с Западом также известна еще в глубокой древности и к XII веку уже достигла весьма большого развития. Вместе с тем, конечно, развивалось и знакомство наших предков с иностранцами. В половине XII века мы знаем о существовании немецкого торгового двора в Новгороде, к той же эпохе надо отнести образование немецкой слободы в Смоленске. Образцы западного искусства наравне с византийскими стали проникать в Россию и, несколько позднее, мы встречаем «немецких» мастеров, работающих над украшением русских церквей.
Вообще, если влияние Запада и не могло еще в то время бороться с влиянием Византии, то причины этому были исключительно религиозного характера.
Двухвековое татарское иго отдалило Россию от всего культурного мира и, совершенно замкнув ее в себя, надолго остановило ее культурный рост и развитие. Особенно тяжко оно отозвалось на судьбах центральной России, и так уже, по своему географическому положению, более удаленной от своих культурных соседей.
За то сразу по освобождении от монголов молодое Московское государство неудержимо потянулось к свету западноевропейской цивилизации и, возобновив сперва сношения с Византией, вслед за тем же стало искать сближения с другими европейскими государствами. Уже Иоанн Грозный начинает торговлю с Англией и посылает послов к германскому императору. В то же время ненасытный Рим спешит раскинуть сети католицизма в молодом полуазиатском государстве...
Частые войны со Швецией и Польшей также сыграли свою роль в деле сближения с Западом, и московские служилые люди, многие месяцы, проводившие в походах, часто усваивали себе обычаи своих более культурных соперников.
Останнім часом практично кожна людина задається питанням як потрібно харчуватися, що б бути здоровим, енергійним, активним. Кожен народ має свої традиції, культуру і свою національну кухню. Традиції кулінарії народу залежать більшою мірою від кліматичних особливостей місцевості проживання та життя.
Сьогодні ні для кого не секрет, що харчуватися потрібно саме так, як харчувалися наші предки, що жили в цій же місцевості.
Наші предки, племена Росич, русичів, поляни, древляни, боровичи, що жили вздовж Дніпра і його притоків вели порівняно скромне сільське господарство. Не дивлячись на невеликий початковий набір продуктів, їх кухня була дуже різноманітною. Наші предки вживали в їжу багаті вітамінами і білками екологічно чисті продукти.
У літній період в раціон харчування завжди входили вирощені і зібрані трави, які, втім, заготовляли і на зиму, збирали десятки видів рослин. Ранньою весною наші предки їли кропиву. Її ошпарювали, а потім поїдали м'які листя, що містять повний набір вітамінів.
Годувальником наших предків можна назвати ліс. У лісах збирали гриби, які варили, а ще більше сушили, щоб протягом зими відварювати і додавати в кашу. Білок грибів подібний м'ясному і має відмінний смак. У лісах збирали ягоди, дикі груші та яблука, коріння і велику кількість лікарських рослин. Так само ліс давав і м'ясо (дичину).
Важливе місце в харчуванні займали продукти, зібрані в лісі: гриби, ягоди, горіхи. У меншій мірі в домонгольської Русі вживали м'ясну і молочну їжу. У значних кількостях добували багату фосфором рибу. М'ясо і рибу варили, смажили, солили, коптили і в'ялили.
Основними стравами наших предків були борошняні і круп'яні вироби з жита, пшениці, ячменю, вівса, проса. До столу завжди подавалися каші, кашами називали не тільки круп'яні вироби, але взагалі всі страви з подрібнених продуктів.
У період Київської Русі найпопулярнішим блюдом була каша: пшенична, житня, гречана, пшоняна. Готували її по різному - вимочували, запарювали, варили, змішували різні крупи. Крім цього, каші варили з гарбузом, яблуками, а взимку додавали сушені сливи або сушені гриби.
За часів козацтва в Україні дуже популярним був куліш.
Ще з часів язичництва борщ був ритуальною стравою - їм угодалі дощові хмари. Обід у наших предків було своєрідним методом виховання в сім'ї. Сьогодні відомо понад 400 рецептів приготування борщу, але у кожної господині є свій секрет.
Говорячи про національну кухню не можна забути про сало. На основі багатовікового досвіду українці їли сало з цибулею, часником, квашеною капустою, тобто з природними антибіотиками і антиокислювачами. Взимку сало було обов'язковим в раціоні козаків. Саме жири - більш концентроване джерело енергії ніж вуглеводи. При згорянні в організмі лише одного грама жиру виходить 9, 3 ккал енергії. Саме сало допомагало козакам бути у відмінній формі, особливо в зимовий період.
Багатовіковий досвід наших предків залишив нам принципи здорового харчування
1. Їжа повинна бути максимально простою і натуральної.
2. Їсти потрібно те, що виростає в вашому регіоні, ідеально, вирощене своїми руками і на своїй землі.
3. Харчуватися потрібно відповідно до пори року. Влітку треба харчуватися в основному легкою, рослинною їжею. М'ясо їли в основному взимку, і в обмежених кількостях.
4.Завжди прислухатися до свого організму. Їсти тільки тоді, коли з'являється відчуття голоду ідеально ті продукти, яких потребує організм в даний момент.
5. Звести до мінімуму, а краще зовсім виключити продукти рафіновані, такі як цукор, борошно вищого гатунку, шліфований рис, манну крупу.
6. Їсти потрібно тільки в спокійному настрої. Це відноситься і до приготування їжі. Не можна приступати до трапези якщо, людина збуджена чи відчуває негативні емоції.
Потрібно пам'ятати, що ідеальна їжа - це їжа рідного дому, рідного вогнища, яка грунтується на рецептах, що передаються з покоління в покоління, на сімейні традиції, на традиціях даної місцевості, даного народу, даної національності. Це і буде ідеальним харчуванням здорової людини.
Виньетка со стр. 467
Соловьев Н.В. Иностранцы о России В XVII веке
(N. S.: Ecrits des étrangers sur la Russie du XVII-e siècle)
Реформаторская деятельность Петра Великого не может считаться явлением неожиданным или случайным. Еще задолго до него народилась в русском обществе потребность сближения с Западом и первому императору суждено было только дать сильный толчок этому делу и, своей могучей волей, привести в исполнение сразу то, на что при других условиях потребовались бы целые столетия.
Начало сношений нашего отечества с западными государствами надо отнести еще к древнейшей эпохе образования Русского государства. Позднее, брачные союзы удельных князей с иностранными дворами представляются явлением совершенно обычным, особенно в пограничных Волынских и Галицких областях. Торговля Руси с Западом также известна еще в глубокой древности и к XII веку уже достигла весьма большого развития. Вместе с тем, конечно, развивалось и знакомство наших предков с иностранцами. В половине XII века мы знаем о существовании немецкого торгового двора в Новгороде, к той же эпохе надо отнести образование немецкой слободы в Смоленске. Образцы западного искусства наравне с византийскими стали проникать в Россию и, несколько позднее, мы встречаем «немецких» мастеров, работающих над украшением русских церквей.
Вообще, если влияние Запада и не могло еще в то время бороться с влиянием Византии, то причины этому были исключительно религиозного характера.
Двухвековое татарское иго отдалило Россию от всего культурного мира и, совершенно замкнув ее в себя, надолго остановило ее культурный рост и развитие. Особенно тяжко оно отозвалось на судьбах центральной России, и так уже, по своему географическому положению, более удаленной от своих культурных соседей.
За то сразу по освобождении от монголов молодое Московское государство неудержимо потянулось к свету западноевропейской цивилизации и, возобновив сперва сношения с Византией, вслед за тем же стало искать сближения с другими европейскими государствами. Уже Иоанн Грозный начинает торговлю с Англией и посылает послов к германскому императору. В то же время ненасытный Рим спешит раскинуть сети католицизма в молодом полуазиатском государстве...
Частые войны со Швецией и Польшей также сыграли свою роль в деле сближения с Западом, и московские служилые люди, многие месяцы, проводившие в походах, часто усваивали себе обычаи своих более культурных соперников.
Обложка журнала «Старые годы» 1909. июль–сентябрь
Объяснение:
Многовато конешно н хотяб шото