ответ:Период 980-1015 годов в истории Руси — это время княжения сына Святослава — Владимира Святого. В это время Русь приняла христианство, установила много дипломатических отношений со странами, значительно усилила свою мощь и международное положение. Страна расширялась, строились города. А главное- начало меняться мировоззрение людей, их духовная жизнь, ведь всех объединяла единая религия- христианство. В данный период произошло много ярких, даже знаменательных событий.
1.Принятие христианства в 988 г.
Многое было предпринято Владимиром для укрепления княжеской власти, усиления мощи государства. Но несомненно, что основным в его деятельности стало принятие христианства в 988 году. Именно поэтому его стали называть в народе Святым, а значительно позже( около 14 века) причислили к лику святых. то есть канонизировали.
2.Развитие культуры.
Причины дальнейшего развития культуры: необходимость отражения в культуре изменений в религии — принятия христианства; строительство культовых зданий, в которых бы осуществлялось бы богослужения, создание азбуки и распространение письменности , перевод книг с греческого языка и другие и причины. Большую роль в данном процессе сыграли просветители Кирилл и Мефодий. Именно они создали старославянскую азбуку, которая отличалась законченностью, отражала все особенности славянского языка, они многое сделали для распространения письменности. Новый алфавит назвали «кириллица». Они переводили греческие богослужебные книги на старославянский язык.24 мая — день памяти Кирилла и Мефодия, День славянской письменности и культуры. До братьев считалось, что право на существование имеют только три языка: латинский, греческий и еврейский. Благодаря просветительской деятельности Кирилла и Мефодия появилась славянская азбука. А буквы кириллицы до сих рориспользуем мы.
Практичний склад римської культури позначався в усьому — у тверезості мислення, нормативному уявленні про доцільний миропорядок, у скрупульозності римського права, що враховувало всі життєві ситуації, у тяжінні до точних історичних фактів, у високому розквіті літературної прози, у примітивній конкретності релігії.
У римському мистецтві періоду розквіту ведучу роль грала архітектура, пам'ятники якої і тепер, навіть у руїнах покоряють своєю міццю. Римляни поклали початок новій епосі світового зодчества, у якому основне місце належало спорудженням суспільним, що втілили ідеї могутності держави і були розраховані на величезну кількість людей.
В усьому древньому світі римська архітектура не має собі рівної по висоті інженерного мистецтва, різноманіттю типів споруджень, багатству композиційних форм, масштабу будівництва. Римляни ввели інженерні спорудження (акведуки, мости, дороги, гавані) як архітектурні об'єкти в міський, сільський ансамбль і пейзаж. Краса і міць римської архітектури розкриваються в розумній доцільності, у логіці структури спорудження, у художньо точно знайдених пропорціях і масштабах, лаконізмі архітектурних засобів, а не в пишній декоративності. Величезним завоюванням римлян було задоволення практичних побутових і суспільних потреб не тільки пануючого класу, але і мас міського населення.
Історія Риму поділяється на два етапи. Перший — епоха республіки, — наставша у кінці VI ст. до н. е., коли з Рима були вигнані етруські царі, і тривав до середини I ст. до н. е. Другий етап — імперський — почався правлінням Октавіана Августа, перейшовшого до єдиновладдя, і тривав до IV ст. н. е. [2, c. 102-103]
ответ:Период 980-1015 годов в истории Руси — это время княжения сына Святослава — Владимира Святого. В это время Русь приняла христианство, установила много дипломатических отношений со странами, значительно усилила свою мощь и международное положение. Страна расширялась, строились города. А главное- начало меняться мировоззрение людей, их духовная жизнь, ведь всех объединяла единая религия- христианство. В данный период произошло много ярких, даже знаменательных событий.
1.Принятие христианства в 988 г.
Многое было предпринято Владимиром для укрепления княжеской власти, усиления мощи государства. Но несомненно, что основным в его деятельности стало принятие христианства в 988 году. Именно поэтому его стали называть в народе Святым, а значительно позже( около 14 века) причислили к лику святых. то есть канонизировали.
2.Развитие культуры.
Причины дальнейшего развития культуры: необходимость отражения в культуре изменений в религии — принятия христианства; строительство культовых зданий, в которых бы осуществлялось бы богослужения, создание азбуки и распространение письменности , перевод книг с греческого языка и другие и причины. Большую роль в данном процессе сыграли просветители Кирилл и Мефодий. Именно они создали старославянскую азбуку, которая отличалась законченностью, отражала все особенности славянского языка, они многое сделали для распространения письменности. Новый алфавит назвали «кириллица». Они переводили греческие богослужебные книги на старославянский язык.24 мая — день памяти Кирилла и Мефодия, День славянской письменности и культуры. До братьев считалось, что право на существование имеют только три языка: латинский, греческий и еврейский. Благодаря просветительской деятельности Кирилла и Мефодия появилась славянская азбука. А буквы кириллицы до сих рориспользуем мы.
Объяснение:
У римському мистецтві періоду розквіту ведучу роль грала архітектура, пам'ятники якої і тепер, навіть у руїнах покоряють своєю міццю. Римляни поклали початок новій епосі світового зодчества, у якому основне місце належало спорудженням суспільним, що втілили ідеї могутності держави і були розраховані на величезну кількість людей.
В усьому древньому світі римська архітектура не має собі рівної по висоті інженерного мистецтва, різноманіттю типів споруджень, багатству композиційних форм, масштабу будівництва. Римляни ввели інженерні спорудження (акведуки, мости, дороги, гавані) як архітектурні об'єкти в міський, сільський ансамбль і пейзаж. Краса і міць римської архітектури розкриваються в розумній доцільності, у логіці структури спорудження, у художньо точно знайдених пропорціях і масштабах, лаконізмі архітектурних засобів, а не в пишній декоративності. Величезним завоюванням римлян було задоволення практичних побутових і суспільних потреб не тільки пануючого класу, але і мас міського населення.
Історія Риму поділяється на два етапи. Перший — епоха республіки, — наставша у кінці VI ст. до н. е., коли з Рима були вигнані етруські царі, і тривав до середини I ст. до н. е. Другий етап — імперський — почався правлінням Октавіана Августа, перейшовшого до єдиновладдя, і тривав до IV ст. н. е. [2, c. 102-103]