Давньоримська архітектура запозичила зовнішні вирази класичної давньогрецької архітектури для цілей давніх римлян, які настільки сильно відрізнялись від грецьких будівель, що створили новий архітектурний стиль. Ці два стилі часто вважаються єдиним цілим класичної архітектури. Римська архітектура розквітла в часи Римської республіки та ще більше в часи імперії, коли була збудована більшість вцілілих будівель та споруд. Вона використовувала нові матеріали, зокрема бетон, та новіші технології, напр. арки та куполи, для створення будівель, що були міцними та добре-спроектованими. По всі території колишньої Римської імперії збереглася значна кількість будівель, деякі з них в цілому вигляді та досі використовуються.
Давньоримська архітектура охоплює період від заснування Римської республіки 509 р.до н. е. до бл. 4 ст. н. е., після чого вона вже класифікується як Пізня Античність або архітектура Візантійської імперіївідповідно. Майже не збереглося значущих зразків архітектури, створених раніше 100 р. до н. е., а переважна більшість з найбільш значущих зразків — з період пізньої імперії, після 100 р.н. е. Римський архітектурний стиль продовжував впливати на будівництво у колишній імперії протягом багатьох наступних століть, а західно-європейський стиль починаючи з бл. 1000 р.н. е. отримав назву романська архітектура для підкреслення його залежності від базових римських форм.
Значуща оригінальність у давньоримській архітектурі з'явилася лише з початком імперського періоду, коли аспекти місцевої етруської архітектури почали поєднувати з запозиченнями з Греції, у тому числі більшість елементів стилю, тепер відомого як класична архітектура. Вони відійшли від стійково-балочної конструкції, що переважно спиралась на колони та перемички, до конструкції, яка спиралась на масивні стіни, що завершувались арками, а пізніше — куполами; обидва ці елементи за римлян суттєво розвинулись. Класичні архітектурі ордери стали переважно декоративними, а не структурними елементами, крім використання у колонадах. Стилістично новими ордерами стали тосканський та композитний ордер; перший — скорочених та спрощений варіант доричного ордера, а другий — високий ордер з квітковими прикрасами коринфського та сувоями іонічного ордерів. Найбільші досягнення переважно відбулись між 40 р. до н. е. до 230 р. до н. е., до початку кризи Римської імперії у III столітті; пізніші проблеми зменшили багатство та організаційні можливості центральної влади.
Римляни створили величезні громадські будівлі та інженерні споруди, значно покращили умови проживання та громадської гігієни, наприклад їх публічні та приватні купальні та туалети, тепла підлога у вигляді гіпокауста, глазурування слюдою (приклади у Остія Антіка) та гаряче і холодне водопостачання по трубах (приклади у Помпеях та Остії).
Культура Древнего Египта ряд последовательных стадий развития. Особого расцвета она достигла в эпохи Древнего, Среднего и Нового царства. Эти три периода определяют своеобразие и особенности древнеегипетской культуры.
Своеобразие и особенности древнеегипетской культуры состояли в следующем: первое – раннее зарождение там классовых отношений и государственности
Самые древние в мире и массивные монументы из камня — египетские пирамиды — были созданы, чтобы внушать людям благоговейный ужас и поражать их воображение. Поразительно, с каким интересом люди всегда воспринимали самые невероятные теории, возникавшие на их счет.
Самобытная культура Древнего Египта с незапамятных времен привлекала к себе внимание всего человечества. Она вызывала удивление у гордого своей цивилизацией вавилонского народа. У египтян учились мудрости философы и ученые Древней Греции. Великий Рим преклонялся перед стройной государственной организацией страны пирамид.
В Египте все виды изобразительного искусства можно назвать рожденными от архитектуры. Зодчество Египта - ведущий вид искусства, во многом определяющий характер пластики и живописи. Скульптура и настенная живопись, подчиняясь архитектуре, составляют с ней единое и органическое целое. Развитие архитектуры и искусства в Древнем Египте находится в самой тесной зависимости от изменений в религиозных представлениях египтян о загробной жизни и об обряде погребения умершего фараона и его вельмож. Земная жизнь и благополучие племени и всей большой страны считались напрямую зависимыми от того, как был приготовлен к смерти и как был похоронен правитель племени или страны.
Искусство Древнего Египта поражает своей грандиозностью, необыкновенными масштабами, величественностью и красотой.
Своеобразие и особенности древнеегипетской культуры состояли в следующем: первое- раннее зарождение там классовых отношений и государственности; второе- изолированное географическое страны, что затрудняло культурные заимствования извне; - третье, тесная связь искусства и религиозного культа, особенного заупокойного ритуала.
Египетское искусство с характерной для него монументальной архитектурой и статичной скульптурой явилось основой для античного искусства и европейского в целом.
Египетское искусство явилось образцом для крито-микенской культуры в Древней Греции. Египетская культура оказала большое влияние и на древних римлян. Культ Египетской богини – матери Исиды- получил широкое распространение в Риме. Египетский скульптурный портрет, пейзажная живопись, обелиски и другие элементы архитектуры, львы и сфинксы были восприняты античным искусством, а через него- европейским.
Древнеегипетская культура и цивилизация заложили основу для последующего культурного развития многих народов.
Давньоримська архітектура запозичила зовнішні вирази класичної давньогрецької архітектури для цілей давніх римлян, які настільки сильно відрізнялись від грецьких будівель, що створили новий архітектурний стиль. Ці два стилі часто вважаються єдиним цілим класичної архітектури. Римська архітектура розквітла в часи Римської республіки та ще більше в часи імперії, коли була збудована більшість вцілілих будівель та споруд. Вона використовувала нові матеріали, зокрема бетон, та новіші технології, напр. арки та куполи, для створення будівель, що були міцними та добре-спроектованими. По всі території колишньої Римської імперії збереглася значна кількість будівель, деякі з них в цілому вигляді та досі використовуються.
Давньоримська архітектура охоплює період від заснування Римської республіки 509 р.до н. е. до бл. 4 ст. н. е., після чого вона вже класифікується як Пізня Античність або архітектура Візантійської імперіївідповідно. Майже не збереглося значущих зразків архітектури, створених раніше 100 р. до н. е., а переважна більшість з найбільш значущих зразків — з період пізньої імперії, після 100 р.н. е. Римський архітектурний стиль продовжував впливати на будівництво у колишній імперії протягом багатьох наступних століть, а західно-європейський стиль починаючи з бл. 1000 р.н. е. отримав назву романська архітектура для підкреслення його залежності від базових римських форм.
Значуща оригінальність у давньоримській архітектурі з'явилася лише з початком імперського періоду, коли аспекти місцевої етруської архітектури почали поєднувати з запозиченнями з Греції, у тому числі більшість елементів стилю, тепер відомого як класична архітектура. Вони відійшли від стійково-балочної конструкції, що переважно спиралась на колони та перемички, до конструкції, яка спиралась на масивні стіни, що завершувались арками, а пізніше — куполами; обидва ці елементи за римлян суттєво розвинулись. Класичні архітектурі ордери стали переважно декоративними, а не структурними елементами, крім використання у колонадах. Стилістично новими ордерами стали тосканський та композитний ордер; перший — скорочених та спрощений варіант доричного ордера, а другий — високий ордер з квітковими прикрасами коринфського та сувоями іонічного ордерів. Найбільші досягнення переважно відбулись між 40 р. до н. е. до 230 р. до н. е., до початку кризи Римської імперії у III столітті; пізніші проблеми зменшили багатство та організаційні можливості центральної влади.
Римляни створили величезні громадські будівлі та інженерні споруди, значно покращили умови проживання та громадської гігієни, наприклад їх публічні та приватні купальні та туалети, тепла підлога у вигляді гіпокауста, глазурування слюдою (приклади у Остія Антіка) та гаряче і холодне водопостачання по трубах (приклади у Помпеях та Остії).
Своеобразие и особенности древнеегипетской культуры состояли в следующем: первое – раннее зарождение там классовых отношений и государственности
Самые древние в мире и массивные монументы из камня — египетские пирамиды — были созданы, чтобы внушать людям благоговейный ужас и поражать их воображение. Поразительно, с каким интересом люди всегда воспринимали самые невероятные теории, возникавшие на их счет.
Самобытная культура Древнего Египта с незапамятных времен привлекала к себе внимание всего человечества. Она вызывала удивление у гордого своей цивилизацией вавилонского народа. У египтян учились мудрости философы и ученые Древней Греции. Великий Рим преклонялся перед стройной государственной организацией страны пирамид.
В Египте все виды изобразительного искусства можно назвать рожденными от архитектуры. Зодчество Египта - ведущий вид искусства, во многом определяющий характер пластики и живописи. Скульптура и настенная живопись, подчиняясь архитектуре, составляют с ней единое и органическое целое. Развитие архитектуры и искусства в Древнем Египте находится в самой тесной зависимости от изменений в религиозных представлениях египтян о загробной жизни и об обряде погребения умершего фараона и его вельмож. Земная жизнь и благополучие племени и всей большой страны считались напрямую зависимыми от того, как был приготовлен к смерти и как был похоронен правитель племени или страны.
Искусство Древнего Египта поражает своей грандиозностью, необыкновенными масштабами, величественностью и красотой.
Своеобразие и особенности древнеегипетской культуры состояли в следующем: первое- раннее зарождение там классовых отношений и государственности; второе- изолированное географическое страны, что затрудняло культурные заимствования извне; - третье, тесная связь искусства и религиозного культа, особенного заупокойного ритуала.
Египетское искусство с характерной для него монументальной архитектурой и статичной скульптурой явилось основой для античного искусства и европейского в целом.
Египетское искусство явилось образцом для крито-микенской культуры в Древней Греции. Египетская культура оказала большое влияние и на древних римлян. Культ Египетской богини – матери Исиды- получил широкое распространение в Риме. Египетский скульптурный портрет, пейзажная живопись, обелиски и другие элементы архитектуры, львы и сфинксы были восприняты античным искусством, а через него- европейским.
Древнеегипетская культура и цивилизация заложили основу для последующего культурного развития многих народов.
Удачи)