Система виховання у Давньому Римі склалася в VI- І ст. до н. е. Соціально-класове розшарування населення країни (рабовласники, вільне привілейоване населення - патриції та вершники, бідне населення - плебеї) позначилося й на системі виховання: для дітей бідноти тут існували елементарні приватні й платні школи (читання, письмо, лічба); для дітей привілейованих верств - граматичні школи, в яких вони вивчали граматику, латинську і грецьку мови, риторику, елементи історії та літератури. У школах обох типів навчалися тільки хлопчики. В останні століття республіканського Риму діяли школи риторів, у яких діти знаті готувалися до державної діяльності, вивчали риторику, філософію, правознавство, грецьку мову, математику, музику. Навчання в школах було платним.
Греція:
У Давній Греції, яку утворювали невеликі рабовласницькі міста-держави, найоригінальніші системи виховання існували в Спарті - головному місті Лаконії, і в Афінах - головному місті Аттіки, які виховували дітей заможного повноправного населення в дусі зневажливого ставлення до фізичної праці й до людей праці (неповноправного населення і рабів).
У Спарті виховання мало військово-фізичний характер. Його головним завданням була підготовка мужнього, фізично розвиненого, здорового, загартованого й витривалого воїна - захисника земельної аристократії. Виховання було державним і суворо контролювалося з перших днів народження дитини: новонароджених оглядали у спеціальному місці (лесха) і повертали батькам лише здорових дітей. З семи років хлопчиків, які до цього жили вдома, віддавали у державні навчально-виховні заклади (агели), в яких вони перебували до 18 років під наглядом вихователів-педономів. В агелах вихованців привчали зносити голод, холод і спеку. Вони спали на земляній підлозі, отримували на рік тільки один плащ, погано харчувалися. Майже весь час їх тренували зі стрибків, бігу, метання списа та диска, боротьби, а на дозвіллі вони розважалися військовими іграми, вчилися співати і грати на музичних інструментах. Вихованці брали участь у нічних облавах на рабів (криптіях). З 15-річного віку юнаки мали право носити зброю і брали участь у криптіях. Кожен рік навчання завершувався публічними випробуваннями - агонами.
Согласно мифам, во главе пантеона египетских богов стоял бог Солнца Амон-Ра. В мифах рассказывается также о божественной паре — боге земли Гебе и богине звездного неба Нут — у которых родилось четверо детей: боги Осирис и Сет и богини Исида и Нефтида. Египтяне утверждали, что Осирис и его супруга, прекрасная Исида, были их первыми правителями.
Божественная чета передала людям знания о земле давать всходы, посвятила в таинства искусства и ремесла, научила письменности и канонам строительства храмов. Люди получили возможность жить по законам Неба в единстве с Природой. Осирис и Исида приоткрыли им таинства жизни и смерти и смысл их собственного существования. Они пробудили в душах любовь к Мудрости и тягу к познанию. Для людей это было самое прекрасное и счастливое время.
ОсирисИсидаКак рассказывают мифы, в 17-й день месяца атир, когда солнце пересекало созвездие Скорпиона, на земле совершилось великое бедствие. Брат Осириса бог Сет, стремясь захватить власть над миром, умертвил Осириса и бросил его тело в Нил.
Долго, не зная усталости, искала Исида своего божественного супруга по всей земле. Найдя тело Осириса, она спрятала его на берегу Нила в зарослях тростника. Но охотившийся ночью Сет нашел его и разрубил на четырнадцать частей, которые рассеял по всей египетской земле. Вновь пустилась Исида на поиски. Там, где богиня находила части тела Осириса, она возводила святилища в память о своем божественном супруге. Четырнадцать святилищ, возведенных богиней Исидой, в исторические времена станут священными центрами всей страны.
Рим:
Система виховання у Давньому Римі склалася в VI- І ст. до н. е. Соціально-класове розшарування населення країни (рабовласники, вільне привілейоване населення - патриції та вершники, бідне населення - плебеї) позначилося й на системі виховання: для дітей бідноти тут існували елементарні приватні й платні школи (читання, письмо, лічба); для дітей привілейованих верств - граматичні школи, в яких вони вивчали граматику, латинську і грецьку мови, риторику, елементи історії та літератури. У школах обох типів навчалися тільки хлопчики. В останні століття республіканського Риму діяли школи риторів, у яких діти знаті готувалися до державної діяльності, вивчали риторику, філософію, правознавство, грецьку мову, математику, музику. Навчання в школах було платним.
Греція:
У Давній Греції, яку утворювали невеликі рабовласницькі міста-держави, найоригінальніші системи виховання існували в Спарті - головному місті Лаконії, і в Афінах - головному місті Аттіки, які виховували дітей заможного повноправного населення в дусі зневажливого ставлення до фізичної праці й до людей праці (неповноправного населення і рабів).
У Спарті виховання мало військово-фізичний характер. Його головним завданням була підготовка мужнього, фізично розвиненого, здорового, загартованого й витривалого воїна - захисника земельної аристократії. Виховання було державним і суворо контролювалося з перших днів народження дитини: новонароджених оглядали у спеціальному місці (лесха) і повертали батькам лише здорових дітей. З семи років хлопчиків, які до цього жили вдома, віддавали у державні навчально-виховні заклади (агели), в яких вони перебували до 18 років під наглядом вихователів-педономів. В агелах вихованців привчали зносити голод, холод і спеку. Вони спали на земляній підлозі, отримували на рік тільки один плащ, погано харчувалися. Майже весь час їх тренували зі стрибків, бігу, метання списа та диска, боротьби, а на дозвіллі вони розважалися військовими іграми, вчилися співати і грати на музичних інструментах. Вихованці брали участь у нічних облавах на рабів (криптіях). З 15-річного віку юнаки мали право носити зброю і брали участь у криптіях. Кожен рік навчання завершувався публічними випробуваннями - агонами.
Согласно мифам, во главе пантеона египетских богов стоял бог Солнца Амон-Ра. В мифах рассказывается также о божественной паре — боге земли Гебе и богине звездного неба Нут — у которых родилось четверо детей: боги Осирис и Сет и богини Исида и Нефтида. Египтяне утверждали, что Осирис и его супруга, прекрасная Исида, были их первыми правителями.
Божественная чета передала людям знания о земле давать всходы, посвятила в таинства искусства и ремесла, научила письменности и канонам строительства храмов. Люди получили возможность жить по законам Неба в единстве с Природой. Осирис и Исида приоткрыли им таинства жизни и смерти и смысл их собственного существования. Они пробудили в душах любовь к Мудрости и тягу к познанию. Для людей это было самое прекрасное и счастливое время.
ОсирисИсидаКак рассказывают мифы, в 17-й день месяца атир, когда солнце пересекало созвездие Скорпиона, на земле совершилось великое бедствие. Брат Осириса бог Сет, стремясь захватить власть над миром, умертвил Осириса и бросил его тело в Нил.
Долго, не зная усталости, искала Исида своего божественного супруга по всей земле. Найдя тело Осириса, она спрятала его на берегу Нила в зарослях тростника. Но охотившийся ночью Сет нашел его и разрубил на четырнадцать частей, которые рассеял по всей египетской земле. Вновь пустилась Исида на поиски. Там, где богиня находила части тела Осириса, она возводила святилища в память о своем божественном супруге. Четырнадцать святилищ, возведенных богиней Исидой, в исторические времена станут священными центрами всей страны.
Объяснение :)
сделай ответ лучшим