Византия стремилась установить хорошие взаимоотношения с Тюркским каганатом. В период правления Юстина II между Византией и Тюркским каганатом успешные переговоры. Тюркский каган Истеми (554-576- годы правления) направил в Константинополь посольство под руководством купца Маниаха.
После завоевания Средней Азии тюрки стали хозяевами Великого Шёлкового пути из Китая в страны Средиземноморья. Основным покупателем шелковых тканей была Византия.
В начале 568 года первое тюркское посольство под руководством Маниаха прибыло в Константинополь и предложило заключить договор о взаимной торговле и военном союзе против персов и аваров. Византийский император Юстин II был обрадован неожиданному союзнику, поскольку сам готовился к войне как с Ираном, так и с Аварским каганатом. Не мешкая, он отправил ответное посольство во главе с полководцем Земархом, также удостоившееся особой почести при дворе Истеми- каганом.
В дальнейшем Византия и Тюркский каганат часто обменивались послами, согласовывая свои действия против общих противников. В ходе войны, начатой в 568 года первое тюркское посольство под руководством Маниаха прибыло в Константинополь и предложило заключить договор о взаимной торговле и военном союзе против персов и аваров. Византийский император Юстин II был обрадован неожиданному союзнику, поскольку сам готовился к войне как с Ираном, так и с Аварским каганатом. Не мешкая, он отправил ответное посольство во главе с полководцем Земархом, также удостоившееся особой почести при дворе Истеми- каганом.
В дальнейшем Византия и Тюркский каганат часто обменивались послами, согласовывая свои действия против общих противников. В ходе войны, начатой в 568 году, тюркская армия перешла Амударью, взяла несколько городов, но вскоре отступила обратно в связи с тем, что не смогла преодолеть сеть пограничных укреплений персов, созданных еще для зашиты от эфталитов. В 571 году тюрки и персы заключили мирное соглашение и договорились о четком разграничении территории. Гораздо успешнее обстояли дела на аварском фронте. К 571 году тюркские войска овладели территорией Северного Кавказа и вышли к Босфору. Северный путь для торговли с Византией был открыт.
Десять тисяч років тому на планеті значно потеплішало, закінчився льодовиковий період. наставали часи неоліту. людина навчилася виготовляти зручніші та міцніші знаряддя праці. жінки під час збиральництва помічали, що зерна, які впали на м'який ґрунт, паростки. це наштовхнуло людей на думку спробувати вирощувати біля оселі їстівні рослини. задля цього почали попередньо розпушувати ґрунт палицями-копачками. з часом створили мотику. так утворюється перший вид землеробства — мотичне. згодом землеробство поширюється в місцевості з не таким сприятливим кліматом — на північ. там люди мусили розчищати землі від лісів для засівання. для цього дерева підрубували, корчували пеньки, а потім усю деревину підпалювали. попіл, що лишався, мотиками заорювали в ґрунт. земля ставала родючішою. так утворився ще один вид землеробства — підсічно-вогневий. завдяки праці землеробів люди отримували зерно, боби, фрукти, овочі, олію, хліб. почалося тварин, м'ясо яких споживали, коли не вистачало здобичі. виникає є скотарство. воно дало змогу отримати жири, молоко, сир, сметану, вовну. тварин до того ж використовували як тяглову силу, щоб зорати поле, перевезти вантажі, їздити верхи. використання худоби до появи орного землеробства. це була фізично важка праця, не під силу жінкам, тому її виконували чоловіки. щодалі зростала їхня роль у господарюванні. чоловіки приносили з лісу дитинчат тварин, які залишилися без батьків або відбилися від стада. цих дитинчат — поросят, козенят, телят — не споживали одразу, а починали відгодовувати в загонах. більшість тварин живилася рослинною їжею. винятком були собаки, які жили поруч з людьми без примусу, що було взаємовигідно. згодом свійську худобу (, табунами) почали випасати на луках, переганяючи її з місця на місце під наглядом та охороною. так із утворилося відгінне скотарство. це була справа переважно чоловіків, які тепер стали головними постачальниками та виробниками їстівних продуктів. жінкам залишалися обов'язки нагляду за ім господарством. за таких умов керівна роль у людських колективах переходить до чоловіків. на зміну матріархату приходить патріархат. з часом народи, що обрали землеробство як головний вид господарювання, залишаються постійно жити на певній місцевості. вони стають осілими . а ті, хто обрали для себе головним заняттям відгінне скотарство, змушені були постійно шукати для своїх стад нові пасовища. згодом вони стали кочівниками. отже, різні види господарювання зумовили й різні способи життя давніх людей — осілий і кочовий. з виникненням землеробства й скотарства люди вже не збирали в готовому вигляді продукти харчування, а виробляли їх. так занепав привласнювальний засіб ведення господарства, натомість утворилося виробне господарство. це було докорінним перетворенням у розвитку трудової діяльності людей, тому вчені назвали цю подію неолітичною революцією. неолітична революція — так називається перехід людства від збиральництва та мисливства (привласнювальне господарство) до рільництва і скотарства (виробне господарство), який відбувся за часів неоліту.
Объяснение:
Византия стремилась установить хорошие взаимоотношения с Тюркским каганатом. В период правления Юстина II между Византией и Тюркским каганатом успешные переговоры. Тюркский каган Истеми (554-576- годы правления) направил в Константинополь посольство под руководством купца Маниаха.
После завоевания Средней Азии тюрки стали хозяевами Великого Шёлкового пути из Китая в страны Средиземноморья. Основным покупателем шелковых тканей была Византия.
В начале 568 года первое тюркское посольство под руководством Маниаха прибыло в Константинополь и предложило заключить договор о взаимной торговле и военном союзе против персов и аваров. Византийский император Юстин II был обрадован неожиданному союзнику, поскольку сам готовился к войне как с Ираном, так и с Аварским каганатом. Не мешкая, он отправил ответное посольство во главе с полководцем Земархом, также удостоившееся особой почести при дворе Истеми- каганом.
В дальнейшем Византия и Тюркский каганат часто обменивались послами, согласовывая свои действия против общих противников. В ходе войны, начатой в 568 года первое тюркское посольство под руководством Маниаха прибыло в Константинополь и предложило заключить договор о взаимной торговле и военном союзе против персов и аваров. Византийский император Юстин II был обрадован неожиданному союзнику, поскольку сам готовился к войне как с Ираном, так и с Аварским каганатом. Не мешкая, он отправил ответное посольство во главе с полководцем Земархом, также удостоившееся особой почести при дворе Истеми- каганом.
В дальнейшем Византия и Тюркский каганат часто обменивались послами, согласовывая свои действия против общих противников. В ходе войны, начатой в 568 году, тюркская армия перешла Амударью, взяла несколько городов, но вскоре отступила обратно в связи с тем, что не смогла преодолеть сеть пограничных укреплений персов, созданных еще для зашиты от эфталитов. В 571 году тюрки и персы заключили мирное соглашение и договорились о четком разграничении территории. Гораздо успешнее обстояли дела на аварском фронте. К 571 году тюркские войска овладели территорией Северного Кавказа и вышли к Босфору. Северный путь для торговли с Византией был открыт.