Кінець XVIII — початок XIX ст. — вкрай несприятливий період в історії українського народу, позначений цілковитим підкоренням України. Більша її частина перетворилася на колонію Російської імперії. Проте й за таких обставин українці, спираючись на самобутню тисячолітню культуру й такі ж давні традиції власної держави, долали потужні асиміляторські заходи імперії, залишаючись окремим народом і мріючи про відновлення автономної, а то й незалежної Української козацької держави. Не випадково масово переписувалися й вивчалися козацькі літописи, в яких розповідалося як про часи Київської держави, так і Гетьманщини та Січі. В народних масах пам'ять про козацьку славу дбайливо зберігали мандрівні музиканти-співаки — кобзарі й бандуристи. Найвидатнішим кобзарем XIX ст. був Остап Вересай. Своєрідним предтечею національного відродження став видатний мислитель Григорій Сковорода (1722—1794), який проголосив, що «свобода — це найдорожчий скарб» і славив гетьмана Богдана Хмельницького. Чинилися й дієвіші кроки. Ще на початку 60-х pp. XVIII ст. козацька старшина збирала петиції з метою зміцнити автономію Гетьманщини. Коли у 1767 р. Катерина II про око скликала «Уложенну комісію», котра мала б встановити нові закони у державі, й запропонувала надсилати відповідні пропозиції («накази») різних станів (крім кріпаків), це знайшло широкий відгук в українському суспільстві. Люди повірили облудним обіцянкам цариці й зайнялися розробкою пропозицій для майбутньої реформи. У Прилуцькому полку було чітко висловлене бажання провести вибори нового гетьмана. Представники Ніжинського полку висловили бажання відновити Гетьманщину як автономну державу. Тоді генерал-губернатор П. Рум'янцев звелів скасувати вибори у Ніжинському полку, заарештувати депутатів і віддати під суд за «державну зраду». Одинадцять осіб було засуджено тоді до смертної кари. Їх потім помилували, але стало ясно, що думки про відродження Гетьманщини є небезпечними. На засіданнях Комісії, яка зібралася в Москві у 1767 p., деякі автономістичні ідеї висловив Григорій Полетика, але того ж року Катерина II припинила діяльність Комісії раз і назавжди. Настала «мертва доба» в історії українства, коли панівні верстви українського суспільства перейшли на вірнопідданську службу Російській імперії, відмовились не тільки від прагнення до Української незалежної держави, а й взагалі від всього українського (мови, культури, традицій тощо), поступово русифікувались. За це верхівка українського суспільства отримувала право на спадкове дворянство і збереження визиску кріпаків.
1.У греков было обыкновение завтракать два раза. Первый завтрак, состоящий из пшеничных или ячменных лепешек, размоченных в вине, смешанном с водой, съедали, как только вставали с постели; второй устраивали в середине дня. Он был более разнообразным и его готовили на кухне.
Самая основательная трапеза устраивалась вечером или даже при наступлении ночи. К ней обычно приглашали гостей. Грек, живущий в городе, не любил есть в одиночестве; ужин терял для него всякую прелесть, если в нем не принимали участия друзья.
2.Древние греки занимались земледелием (выращиванием винограда, оливок, пшеницы, ячменя), животноводством (разведением крупного и мелкого скота, свиней, птиц), рыбной ловлей, ремеслами, торговлей. Занятие ремёслами считалось менее почетным занятием, чем земледелие и животноводство - недаром в греческой религии бог ремёсел Гефест хромой и некрасивый.
3.О существовании Крыма греки, по-видимому, знали ещё в эпоху микенской культуры (XV-XII вв. до н. э.). В мифах «Илиады» и «Одиссеи», сложенных позднее, но отражающих знания, полученные в тот период, говорится о Чёрном море как о Понте Аксинском, то есть негостеприимном. Оно описывается вечно холодным и окутанным мрачными тучами. Жившие на его северном берегу киммерийцы, по представлениям греков, обитали непосредственно перед входом в загробное царство теней.
4.Существует мнение, что 50 % нашего развития зависит от питания. А от врачей-натуропатов можно услышать информацию о том, что как минимум 80 % всех наших болезней — от неправильного питания.
Проблема современного общества в том, что мы стали есть для развлечения. Ещё 100 лет назад пища не была настолько богата различными вкусами, разнообразием и так далее. И если люди воспринимали еду как источник удовольствия, то эта еда как минимум была натуральной, и люди страдали больше от переедания, чем от вредной еды. Но за последние лет 50 ситуация кардинально изменилась.
Кінець XVIII — початок XIX ст. — вкрай несприятливий період в історії українського народу, позначений цілковитим підкоренням України. Більша її частина перетворилася на колонію Російської імперії. Проте й за таких обставин українці, спираючись на самобутню тисячолітню культуру й такі ж давні традиції власної держави, долали потужні асиміляторські заходи імперії, залишаючись окремим народом і мріючи про відновлення автономної, а то й незалежної Української козацької держави. Не випадково масово переписувалися й вивчалися козацькі літописи, в яких розповідалося як про часи Київської держави, так і Гетьманщини та Січі. В народних масах пам'ять про козацьку славу дбайливо зберігали мандрівні музиканти-співаки — кобзарі й бандуристи. Найвидатнішим кобзарем XIX ст. був Остап Вересай. Своєрідним предтечею національного відродження став видатний мислитель Григорій Сковорода (1722—1794), який проголосив, що «свобода — це найдорожчий скарб» і славив гетьмана Богдана Хмельницького. Чинилися й дієвіші кроки. Ще на початку 60-х pp. XVIII ст. козацька старшина збирала петиції з метою зміцнити автономію Гетьманщини. Коли у 1767 р. Катерина II про око скликала «Уложенну комісію», котра мала б встановити нові закони у державі, й запропонувала надсилати відповідні пропозиції («накази») різних станів (крім кріпаків), це знайшло широкий відгук в українському суспільстві. Люди повірили облудним обіцянкам цариці й зайнялися розробкою пропозицій для майбутньої реформи. У Прилуцькому полку було чітко висловлене бажання провести вибори нового гетьмана. Представники Ніжинського полку висловили бажання відновити Гетьманщину як автономну державу. Тоді генерал-губернатор П. Рум'янцев звелів скасувати вибори у Ніжинському полку, заарештувати депутатів і віддати під суд за «державну зраду». Одинадцять осіб було засуджено тоді до смертної кари. Їх потім помилували, але стало ясно, що думки про відродження Гетьманщини є небезпечними. На засіданнях Комісії, яка зібралася в Москві у 1767 p., деякі автономістичні ідеї висловив Григорій Полетика, але того ж року Катерина II припинила діяльність Комісії раз і назавжди. Настала «мертва доба» в історії українства, коли панівні верстви українського суспільства перейшли на вірнопідданську службу Російській імперії, відмовились не тільки від прагнення до Української незалежної держави, а й взагалі від всього українського (мови, культури, традицій тощо), поступово русифікувались. За це верхівка українського суспільства отримувала право на спадкове дворянство і збереження визиску кріпаків.
Объяснение:
1.У греков было обыкновение завтракать два раза. Первый завтрак, состоящий из пшеничных или ячменных лепешек, размоченных в вине, смешанном с водой, съедали, как только вставали с постели; второй устраивали в середине дня. Он был более разнообразным и его готовили на кухне.
Самая основательная трапеза устраивалась вечером или даже при наступлении ночи. К ней обычно приглашали гостей. Грек, живущий в городе, не любил есть в одиночестве; ужин терял для него всякую прелесть, если в нем не принимали участия друзья.
2.Древние греки занимались земледелием (выращиванием винограда, оливок, пшеницы, ячменя), животноводством (разведением крупного и мелкого скота, свиней, птиц), рыбной ловлей, ремеслами, торговлей. Занятие ремёслами считалось менее почетным занятием, чем земледелие и животноводство - недаром в греческой религии бог ремёсел Гефест хромой и некрасивый.
3.О существовании Крыма греки, по-видимому, знали ещё в эпоху микенской культуры (XV-XII вв. до н. э.). В мифах «Илиады» и «Одиссеи», сложенных позднее, но отражающих знания, полученные в тот период, говорится о Чёрном море как о Понте Аксинском, то есть негостеприимном. Оно описывается вечно холодным и окутанным мрачными тучами. Жившие на его северном берегу киммерийцы, по представлениям греков, обитали непосредственно перед входом в загробное царство теней.
4.Существует мнение, что 50 % нашего развития зависит от питания. А от врачей-натуропатов можно услышать информацию о том, что как минимум 80 % всех наших болезней — от неправильного питания.
Проблема современного общества в том, что мы стали есть для развлечения. Ещё 100 лет назад пища не была настолько богата различными вкусами, разнообразием и так далее. И если люди воспринимали еду как источник удовольствия, то эта еда как минимум была натуральной, и люди страдали больше от переедания, чем от вредной еды. Но за последние лет 50 ситуация кардинально изменилась.
Объяснение:
по моему так