Реформи Юлія Цезаря проводилися в Давньому Римі в 49-44 роках до н.е .. Протягом цього часу Юлій Цезар кілька разів обирався диктатором, а також послідовно займав кілька важливих державних посад, що дозволяло йому провести в життя ряд законів. У всій реформаторської діяльності Цезаря ясно відзначаються дві основні ідеї. Одна - необхідність об'єднання римської держави в одне ціле, необхідність згладити різницю між громадянином-господарем і провінціалом-рабом, згладити ворожнечу національностей; інша, тісно пов'язана з першою, - впорядкування адміністрації, тісне спілкування держави з підданими, усунення посередників, сильна центральна влада. Обидві ці ідеї позначаються у всіх реформах Цезаря, незважаючи на те що проводив він їх швидко і квапливо, намагаючись використовувати короткі проміжки свого перебування в Римі. Зважаючи на це послідовність окремих заходів випадкова; Цезар щораз брався за те, що здавалося йому найбільш необхідним, і тільки зіставлення всього зробленого ним, незалежно від хронології, дозволяє вловити суть його реформ і підмітити струнку систему в їх проведенні. Об'єднавчі тенденції Цезаря позначилися насамперед у його політиці по відношенню до партій в середовищі керівних класів. Його політика милості по відношенню до противників, за винятком непримиренних, його прагнення залучити до державного життя всіх, незалежно від партії і настрою, допущення ним в середу своїх наближених колишніх своїх супротивників, безсумнівно, свідчать про бажання злити все різнодумства біля своєї особистості і свого режиму . Цією об'єднавчою політикою пояснюється широке довіру до всіх, яке й було причиною його загибелі. Ясно позначається об'єднавча тенденція і по відношенню до Італії.
Кирилл и Мефодий - братья, родились в богатой и знатной семье военного в Византии (сейчас это территория Греции), в семье было еще 5 братьев. Кирилл родился в 827 году, а Мефодий - в 815. Настоящие имена их были не Кирилл и Мефодий, а Константин (младший брат) и Михаил (старший брат). Имена братья сменили в монашестве.
С детства мальчики много учились и читали церковные книги, получив хорошее образование. Михаил (Мефодий) стал военным, но потом оставив карьеру ушел в монастырь, а позже стал настоятелем монастыря и даже архиепископом Римской церкви. Константин (Кирилл) сразу пошел на службу в Римскую церковь, был папы Римского Фотия.
Братья Кирилл и Мефодий добивались разрешения вести богослужения на славянском языке вместо греческого и латинского, принятого для богослужений того времени. Они хотели донести идеи христианства как можно ближе к народу, переведя церковные книги (Библию, Ветхий завет и другие) с греческого на родной язык славян, создание славянской азбуки было средством достижения этой основной цели. Для записи на церковных текстов на славянском языке братья придумали ГЛАГОЛИЦУ - славянскую азбуку. Кириллица (прародительница нашей азбуки) была создана позднее, уже после смерти Кирилла и Мефодия их учеником Клементием.
Глаголица - первый славянский алфавит. Вот пример писания на глаголице.

Кириллица - немного более поздний славянский алфавит, это видоизмененная глаголица, в нее добавлены греческие буквы. Вот пример писания на кириллице.

4.После смерти Кирилла и Мефодия богослужения на старославянском языке были запрещены, начались гонения на славянскую письменность со стороны папы Римского. Только в конце 9 века болгарскому царю Борису удается не только сохранить славянскую письменность, но и создать славянскую книжную школу. В конце 10 века славянская письменность пришла на Русь.
Реформи Юлія Цезаря проводилися в Давньому Римі в 49-44 роках до н.е .. Протягом цього часу Юлій Цезар кілька разів обирався диктатором, а також послідовно займав кілька важливих державних посад, що дозволяло йому провести в життя ряд законів. У всій реформаторської діяльності Цезаря ясно відзначаються дві основні ідеї. Одна - необхідність об'єднання римської держави в одне ціле, необхідність згладити різницю між громадянином-господарем і провінціалом-рабом, згладити ворожнечу національностей; інша, тісно пов'язана з першою, - впорядкування адміністрації, тісне спілкування держави з підданими, усунення посередників, сильна центральна влада. Обидві ці ідеї позначаються у всіх реформах Цезаря, незважаючи на те що проводив він їх швидко і квапливо, намагаючись використовувати короткі проміжки свого перебування в Римі. Зважаючи на це послідовність окремих заходів випадкова; Цезар щораз брався за те, що здавалося йому найбільш необхідним, і тільки зіставлення всього зробленого ним, незалежно від хронології, дозволяє вловити суть його реформ і підмітити струнку систему в їх проведенні. Об'єднавчі тенденції Цезаря позначилися насамперед у його політиці по відношенню до партій в середовищі керівних класів. Його політика милості по відношенню до противників, за винятком непримиренних, його прагнення залучити до державного життя всіх, незалежно від партії і настрою, допущення ним в середу своїх наближених колишніх своїх супротивників, безсумнівно, свідчать про бажання злити все різнодумства біля своєї особистості і свого режиму . Цією об'єднавчою політикою пояснюється широке довіру до всіх, яке й було причиною його загибелі. Ясно позначається об'єднавча тенденція і по відношенню до Італії.
Кирилл и Мефодий - братья, родились в богатой и знатной семье военного в Византии (сейчас это территория Греции), в семье было еще 5 братьев. Кирилл родился в 827 году, а Мефодий - в 815. Настоящие имена их были не Кирилл и Мефодий, а Константин (младший брат) и Михаил (старший брат). Имена братья сменили в монашестве.
С детства мальчики много учились и читали церковные книги, получив хорошее образование. Михаил (Мефодий) стал военным, но потом оставив карьеру ушел в монастырь, а позже стал настоятелем монастыря и даже архиепископом Римской церкви. Константин (Кирилл) сразу пошел на службу в Римскую церковь, был папы Римского Фотия.
Братья Кирилл и Мефодий добивались разрешения вести богослужения на славянском языке вместо греческого и латинского, принятого для богослужений того времени. Они хотели донести идеи христианства как можно ближе к народу, переведя церковные книги (Библию, Ветхий завет и другие) с греческого на родной язык славян, создание славянской азбуки было средством достижения этой основной цели. Для записи на церковных текстов на славянском языке братья придумали ГЛАГОЛИЦУ - славянскую азбуку. Кириллица (прародительница нашей азбуки) была создана позднее, уже после смерти Кирилла и Мефодия их учеником Клементием.
Глаголица - первый славянский алфавит. Вот пример писания на глаголице.

Кириллица - немного более поздний славянский алфавит, это видоизмененная глаголица, в нее добавлены греческие буквы. Вот пример писания на кириллице.

4.После смерти Кирилла и Мефодия богослужения на старославянском языке были запрещены, начались гонения на славянскую письменность со стороны папы Римского. Только в конце 9 века болгарскому царю Борису удается не только сохранить славянскую письменность, но и создать славянскую книжную школу. В конце 10 века славянская письменность пришла на Русь.