Хресто́ві похо́ди (лат. expeditiones sacrae, cruciatae; англ. crusades, ісп. і порт. cruzadas, нім. Kreuzzüge; фр. croisades) — у середньовіччі військові експедиції християн, що дали Богові обітницю звільнити Святу Землю від мусульманського гніту, що тривали у XI—XV століттях[1]. У широкому сенсі — усі військові кампанії християн, які заприсяглися боротися проти «невірних»: мусульман, язичників, єретиків, відлучених від Церкви тощо[1]. Оголошувалися через проповідь і передбачали єднання усіх християнських правителів і народів під егідою Святого Престолу. Кожен учасник-доброволець складав обітницю і отримував знак хреста на одяг з рук папи або його представників. Хрестоносці мали право на індульгенції та тимчасові привілеї: непідсудність світській владі, недоторканість особи або майна, тощо[1]. Найвідомішими є так звані Східні походи за звільнення та захист Єрусалима, серед інших — Реконкіста та кампанії християн Піренейського півострова проти маврів (XI—XVI ст.), Північні походи проти балтійських язичників (пруссів, литовців), походи проти альбігойців, кампанії проти Джона Безземельного чи Фрідріха ІІ (ХІІІ ст.)[1].
ответ:Вестфальский мир уравнял в правах католиков и протестантов (кальвинистов и лютеран, католическую церковь), узаконил конфискацию церковных земель, и провосгласился принцип веротерпимости.
К основным положениям этого мирного соглашения можно отнести:
1) Нидерланды и Швейцария получали свою независимость;
2) Франция получала земли Эльзаса и Лотарингии;
3) Швеция получала контроль над островом Рюген, Бремен и западную Померанию;
4) Саксония получала Лузацию.
Кроме того окончание Тридцатилетней войны ознаменовало ослабление империи Габсбургов и Испанской империи. С другой стороны теперь господство в Европе перешло в руки к Франции.
Хресто́ві похо́ди (лат. expeditiones sacrae, cruciatae; англ. crusades, ісп. і порт. cruzadas, нім. Kreuzzüge; фр. croisades) — у середньовіччі військові експедиції християн, що дали Богові обітницю звільнити Святу Землю від мусульманського гніту, що тривали у XI—XV століттях[1]. У широкому сенсі — усі військові кампанії християн, які заприсяглися боротися проти «невірних»: мусульман, язичників, єретиків, відлучених від Церкви тощо[1]. Оголошувалися через проповідь і передбачали єднання усіх християнських правителів і народів під егідою Святого Престолу. Кожен учасник-доброволець складав обітницю і отримував знак хреста на одяг з рук папи або його представників. Хрестоносці мали право на індульгенції та тимчасові привілеї: непідсудність світській владі, недоторканість особи або майна, тощо[1]. Найвідомішими є так звані Східні походи за звільнення та захист Єрусалима, серед інших — Реконкіста та кампанії християн Піренейського півострова проти маврів (XI—XVI ст.), Північні походи проти балтійських язичників (пруссів, литовців), походи проти альбігойців, кампанії проти Джона Безземельного чи Фрідріха ІІ (ХІІІ ст.)[1].
Объяснение:
Надеюсь )
ответ:Вестфальский мир уравнял в правах католиков и протестантов (кальвинистов и лютеран, католическую церковь), узаконил конфискацию церковных земель, и провосгласился принцип веротерпимости.
К основным положениям этого мирного соглашения можно отнести:
1) Нидерланды и Швейцария получали свою независимость;
2) Франция получала земли Эльзаса и Лотарингии;
3) Швеция получала контроль над островом Рюген, Бремен и западную Померанию;
4) Саксония получала Лузацию.
Кроме того окончание Тридцатилетней войны ознаменовало ослабление империи Габсбургов и Испанской империи. С другой стороны теперь господство в Европе перешло в руки к Франции.
Объяснение: