Жизнь крестьян в Средние века тесно связана с общиной, где они жили, трудились. Община был характерным признаком жизни крестьян как в Европе, так и на Руси.
В сущности, жизнь средневековых крестьян не была простой, в ней было много испытаний. Во-первых, крестьянам приходилось платить тяжелые налоги, а любой неурожай или война обращали крестьянина в голод. Крестьяне одевались в бедную одежду, фактически, в лохмоться. Однако, несмотря на то, что часть недели крестьяне отрабатывали барщину, а другую часть – работали на себя на десятине, платили с этого оброк своему сеньору за пользование его землей, мельницей, печью, жизнь не всех средневековых крестьян была тяжелой.
Они, как и мы, наслаждались жизнью, праздновали церковные праздники и праздники, связанные с окончанием сезонов, сбором урожая. Крестьяне веселились на свадьбах, пили пиво и вино, праздновали Рождество и сжигали чучело зимы на Масленицу.
Крестьяне в Средние века составляли подавляющую часть общества, а значит так жили фактически все страны. Крестьяне везде жили в небольших бедных домиках, покрытых соломой или камышом, имели в доме все необходимое – от печи до лавки, кушали самую простую еду – лепешки, каши и овощи. Разница между крестьянами Средних веков в разных частях мира заключалась только в том, что в некоторых странах крестьяне были свободными, например, в Скандинавии, и свободно владели землей.
Перший похід було здійснено 1674-го року — війська Григорія Ромодановського та гетьмана Івана Самойловича рушили на Чигирин проте захопити місто не змогли, натомість здобувши Черкаси та Канів[1].
У 1677 році Порта мала на меті опанувати стратегічно важливе місто Чигирин на Правобережжі й поставити там Юрія Хмельницького васалом Порти з титулом гетьмана Війська Запорізького й князя Сарматії (України).
Перший наступ почався влітку 1677 року, коли потужне османське військо (близько 100 — 120 тисяч вояків під проводом Ібрагіма Паші) взяло в облогу Чигирин, що його боронили гетьман Іван Самойлович з 20 — 25 тисяч козаків і московський воєвода Григорій Ромодановський з 32 тисячами московського війська.
Завдяки завзятій обороні московитів і козаків та сильним укріпленням міста османи змушені були відступити. Улітку 1678 року османи ще раз намагалися захопити Чигирин. Цього разу вони наступали з військом близько 200 тисяч вояків під проводом великого візира Кара-Мустафи. Московсько-козацьке налічувало близько 12 тисяч осіб. Після місяця завзятої боротьби османи захопили Чигирин, з якого залишилися самі руїни, але виснажені боротьбою і частими наскоками запорожців під проводом Івана Сірка вони також залишили зруйнований Чигирин, уклавши з Московією Бахчисарайський мир 1681 року.
У 1678–1679 роках для того, щоб ускладнити положення османів та військ Юрія Хмельницького на Правобережжі, гетьман І.Самойлович за наказом московської влади проводить насильне переселення мешканців правобережних містечок на Лівобережжя (так званий Великий згін).
Після військових невдач і примирення між Москвою та Османською імперією Ю. Хмельницького було позбавлено гетьманства. Замість нього в 1681 році османський уряд призначив гетьманом України молдавського володаря Георге Дуку управляти Правобережною Україною. Присвоївши собі титул «господаря земель молдавських і земель українських» і поставивши «наказним гетьманом» Яна Драгинича, Дука поставив собі за мету заселити спустошене війною Правобережжя (що залишилось під владою Османської імперії) на засадах козацького устрою. Проте похід ще одного гетьмана Правобережної України (під владою Речі Посполитої) Стефана Куницького на Правобережжя і Молдову та інші зовнішні, несприятливі для Османської імперії обставини, не дали реалізуватися цим планам.
Жизнь крестьян в Средние века тесно связана с общиной, где они жили, трудились. Община был характерным признаком жизни крестьян как в Европе, так и на Руси.
В сущности, жизнь средневековых крестьян не была простой, в ней было много испытаний. Во-первых, крестьянам приходилось платить тяжелые налоги, а любой неурожай или война обращали крестьянина в голод. Крестьяне одевались в бедную одежду, фактически, в лохмоться. Однако, несмотря на то, что часть недели крестьяне отрабатывали барщину, а другую часть – работали на себя на десятине, платили с этого оброк своему сеньору за пользование его землей, мельницей, печью, жизнь не всех средневековых крестьян была тяжелой.
Они, как и мы, наслаждались жизнью, праздновали церковные праздники и праздники, связанные с окончанием сезонов, сбором урожая. Крестьяне веселились на свадьбах, пили пиво и вино, праздновали Рождество и сжигали чучело зимы на Масленицу.
Крестьяне в Средние века составляли подавляющую часть общества, а значит так жили фактически все страны. Крестьяне везде жили в небольших бедных домиках, покрытых соломой или камышом, имели в доме все необходимое – от печи до лавки, кушали самую простую еду – лепешки, каши и овощи. Разница между крестьянами Средних веков в разных частях мира заключалась только в том, что в некоторых странах крестьяне были свободными, например, в Скандинавии, и свободно владели землей.
Відповідь:
Перший похід було здійснено 1674-го року — війська Григорія Ромодановського та гетьмана Івана Самойловича рушили на Чигирин проте захопити місто не змогли, натомість здобувши Черкаси та Канів[1].
У 1677 році Порта мала на меті опанувати стратегічно важливе місто Чигирин на Правобережжі й поставити там Юрія Хмельницького васалом Порти з титулом гетьмана Війська Запорізького й князя Сарматії (України).
Перший наступ почався влітку 1677 року, коли потужне османське військо (близько 100 — 120 тисяч вояків під проводом Ібрагіма Паші) взяло в облогу Чигирин, що його боронили гетьман Іван Самойлович з 20 — 25 тисяч козаків і московський воєвода Григорій Ромодановський з 32 тисячами московського війська.
Завдяки завзятій обороні московитів і козаків та сильним укріпленням міста османи змушені були відступити. Улітку 1678 року османи ще раз намагалися захопити Чигирин. Цього разу вони наступали з військом близько 200 тисяч вояків під проводом великого візира Кара-Мустафи. Московсько-козацьке налічувало близько 12 тисяч осіб. Після місяця завзятої боротьби османи захопили Чигирин, з якого залишилися самі руїни, але виснажені боротьбою і частими наскоками запорожців під проводом Івана Сірка вони також залишили зруйнований Чигирин, уклавши з Московією Бахчисарайський мир 1681 року.
У 1678–1679 роках для того, щоб ускладнити положення османів та військ Юрія Хмельницького на Правобережжі, гетьман І.Самойлович за наказом московської влади проводить насильне переселення мешканців правобережних містечок на Лівобережжя (так званий Великий згін).
Після військових невдач і примирення між Москвою та Османською імперією Ю. Хмельницького було позбавлено гетьманства. Замість нього в 1681 році османський уряд призначив гетьманом України молдавського володаря Георге Дуку управляти Правобережною Україною. Присвоївши собі титул «господаря земель молдавських і земель українських» і поставивши «наказним гетьманом» Яна Драгинича, Дука поставив собі за мету заселити спустошене війною Правобережжя (що залишилось під владою Османської імперії) на засадах козацького устрою. Проте похід ще одного гетьмана Правобережної України (під владою Речі Посполитої) Стефана Куницького на Правобережжя і Молдову та інші зовнішні, несприятливі для Османської імперії обставини, не дали реалізуватися цим планам.
Пояснення: