Упродовж другої половини XIX ст. кількість населення дев’яти губерній Наддніпрянщини збільшилася з 13,5 до 23,5 млн осіб. Це надзвичайно швидке зростання було безпосереднім результатом демографічного вибуху в європейських країнах упродовж другої половини XIX ст.
Особливо швидкими темпами зростала кількість населення Півдня і Сходу України, де відбувався бурхливий розвиток промисловості: його кількість збільшилася з 3,6 млн осіб у 1858 р. до 8,8 млн у 1897 р. Міське населення Правобережжя та Лівобережжя зросло за цей час утричі, Півдня і Сходу — вп’ятеро. Переважну більшість населення Наддніпрянщини (22 млн осіб) становили селяни. Промислових робітників наприкінці XIX ст. налічувалося близько 360 тис. осіб. За національним складом наприкінці XIX ст. переважну більшість населення Наддніпрянщини становили українці. Найчисленнішими національними меншинами були росіяни, білоруси, євреї, німці та молдавани. Найбільший відсоток росіян був характерним для губерній Півдня і Сходу — 21-27 %.
Когда варвары заселяли территорию Римской империи, каждый из них был и воин, и крестьянин. При этом все они были свободными. Но к X–XI вв. почти все крестьяне стали зависимыми. Как же такое могло произойти? А еще вы узнаете много интересных подробностей, связанных с повседневной жизнью крестьян в Средние века.
В Средние века действовало правило: «Нет земли без сеньора». К IX–X векам всю землю в Западной Европе захватили феодалы. Поля, леса, луга, даже реки и озера стали их собственностью. Возникла феодальная вотчина, или поместье, – хозяйство феодала, в котором работали зависимые крестьяне. В центре вотчины располагался господский двор, обнесенный оградой, а позднее – замок. Здесь был дом феодала и его управляющего, амбары для хранения зерна и других продуктов, конюшня, хлев, птичник, псарня. Пахотная и прочая земля в вотчине делилась на две части: господскую и крестьянские наделы. Урожай с господских полей поступал в амбары помещика. Работая в своем хозяйстве, крестьянин кормил себя и свою семью. На своих волах собственными орудиями труда он обрабатывал и поле господина, и свой
Упродовж другої половини XIX ст. кількість населення дев’яти губерній Наддніпрянщини збільшилася з 13,5 до 23,5 млн осіб. Це надзвичайно швидке зростання було безпосереднім результатом демографічного вибуху в європейських країнах упродовж другої половини XIX ст.
Особливо швидкими темпами зростала кількість населення Півдня і Сходу України, де відбувався бурхливий розвиток промисловості: його кількість збільшилася з 3,6 млн осіб у 1858 р. до 8,8 млн у 1897 р. Міське населення Правобережжя та Лівобережжя зросло за цей час утричі, Півдня і Сходу — вп’ятеро. Переважну більшість населення Наддніпрянщини (22 млн осіб) становили селяни. Промислових робітників наприкінці XIX ст. налічувалося близько 360 тис. осіб. За національним складом наприкінці XIX ст. переважну більшість населення Наддніпрянщини становили українці. Найчисленнішими національними меншинами були росіяни, білоруси, євреї, німці та молдавани. Найбільший відсоток росіян був характерним для губерній Півдня і Сходу — 21-27 %.
Когда варвары заселяли территорию Римской империи, каждый из них был и воин, и крестьянин. При этом все они были свободными. Но к X–XI вв. почти все крестьяне стали зависимыми. Как же такое могло произойти? А еще вы узнаете много интересных подробностей, связанных с повседневной жизнью крестьян в Средние века.
В Средние века действовало правило: «Нет земли без сеньора». К IX–X векам всю землю в Западной Европе захватили феодалы. Поля, леса, луга, даже реки и озера стали их собственностью. Возникла феодальная вотчина, или поместье, – хозяйство феодала, в котором работали зависимые крестьяне. В центре вотчины располагался господский двор, обнесенный оградой, а позднее – замок. Здесь был дом феодала и его управляющего, амбары для хранения зерна и других продуктов, конюшня, хлев, птичник, псарня. Пахотная и прочая земля в вотчине делилась на две части: господскую и крестьянские наделы. Урожай с господских полей поступал в амбары помещика. Работая в своем хозяйстве, крестьянин кормил себя и свою семью. На своих волах собственными орудиями труда он обрабатывал и поле господина, и свой