ответ:Характер: несправедливий, загарбницький з боку держав обох блоків. Прикривалися гаслами захисту вітчизни й майбутнього своїх народів, знищували в полум’ї війни мільйони безневинних, ошуканих шовіністичною пропагандою людей.
Привід: 28 червня вбивство австрійського ерцгерцога Франца Фердинанда (прибув до Боснії на військові маневри) членом сербо-хорватської організації "Млада Босна" Гаврилом Принципом. 23 липня Ультиматум А-У. Сербія прийняла ультиматум, крім допуску австрійських слідчих. 28 липня австро-угорські війська вторглись на територію Сербії. Розпочалось артилерійське бомбардування Белграда.
Росія оголосила мобілізацію. На прореагувала на вимогу Німеччини зупинити мобілізацію, 1 серпня 1914 р. оголосила Росії війну. (початок ІСВ), 3 серпня – Франції, вторглися у нейтральну Бельгію, Британія проти порушення бельгійського нейтралітету, 4 серпня війну оголосила Британія з домініонами (крім Південної Африки після англо-бурської війни симпатії на боці Німеччини).
Плани сторін:
Німеччина сподівалась на нейтралітет Англії, План Шліффена (генерали А.Шліффен і Х.Мольтке, 1905) план бліцкригу проти Франції та Люксембургу і Бельгії, одночасно стримуючі оборонні бої проти Росії на сході. Після розгрому Франції дії проти Росії, поки вона не завершила мобілізацію.
Часто вважається, що перемога поляків і здобуття незалежності зумовлено силою польського національного руху, який був сильніший, ніж, наприклад, український, білоруський чи грузинський рух.
11 листопада 1918 року у Варшаві Регентська рада, тимчасовий уряд Польського королівства, маріонеткового державного утворення, створеного Німеччиною та Австро-Угорщиною, передала владу Юзефу Пілсудському, харизматичному коменданту і організатору Польської військової організації. Пілсудський тоді днем раніше прибув до столиці майбутньої незалежної Польщі з Маґдебурга, де його тримали в німецькій неволі. Після цього Пілсудський приступив до формування національного уряду. Через деякий час його призначено “начальником держави” і він зосередив в своїх руках всю повноту влади. 16 листопада світові столиці проінформували про створення незалежної польської держави. Польща повернулася на світову політичну мапу світу після 123 років небуття як держави. Немає сумніву, що здобуття поляками незалежності в 1918 році і її збереження, є чимось надзвичайно важливим в польській історії, подією колосального значення для польської нації. 11 листопада 1918 року ввійшло в польський національний пантеон і національну міфологію, як щось, що вже добряче “забронзовіло”.
У сприйнятті польського суспільства по іншому й бути не могло. Тим не менше, чи могло бути по іншому? Чи була Польща, так би мовити, приречена на незалежність? І чому полякам вдалася незалежність? З цими питаннями я звернувся до професора Антоні Дудека з Університету імені кардинала Стефана Вишинського:
ответ:Характер: несправедливий, загарбницький з боку держав обох блоків. Прикривалися гаслами захисту вітчизни й майбутнього своїх народів, знищували в полум’ї війни мільйони безневинних, ошуканих шовіністичною пропагандою людей.
Привід: 28 червня вбивство австрійського ерцгерцога Франца Фердинанда (прибув до Боснії на військові маневри) членом сербо-хорватської організації "Млада Босна" Гаврилом Принципом. 23 липня Ультиматум А-У. Сербія прийняла ультиматум, крім допуску австрійських слідчих. 28 липня австро-угорські війська вторглись на територію Сербії. Розпочалось артилерійське бомбардування Белграда.
Росія оголосила мобілізацію. На прореагувала на вимогу Німеччини зупинити мобілізацію, 1 серпня 1914 р. оголосила Росії війну. (початок ІСВ), 3 серпня – Франції, вторглися у нейтральну Бельгію, Британія проти порушення бельгійського нейтралітету, 4 серпня війну оголосила Британія з домініонами (крім Південної Африки після англо-бурської війни симпатії на боці Німеччини).
Плани сторін:
Німеччина сподівалась на нейтралітет Англії, План Шліффена (генерали А.Шліффен і Х.Мольтке, 1905) план бліцкригу проти Франції та Люксембургу і Бельгії, одночасно стримуючі оборонні бої проти Росії на сході. Після розгрому Франції дії проти Росії, поки вона не завершила мобілізацію.
Объяснение:
Часто вважається, що перемога поляків і здобуття незалежності зумовлено силою польського національного руху, який був сильніший, ніж, наприклад, український, білоруський чи грузинський рух.
11 листопада 1918 року у Варшаві Регентська рада, тимчасовий уряд Польського королівства, маріонеткового державного утворення, створеного Німеччиною та Австро-Угорщиною, передала владу Юзефу Пілсудському, харизматичному коменданту і організатору Польської військової організації. Пілсудський тоді днем раніше прибув до столиці майбутньої незалежної Польщі з Маґдебурга, де його тримали в німецькій неволі. Після цього Пілсудський приступив до формування національного уряду. Через деякий час його призначено “начальником держави” і він зосередив в своїх руках всю повноту влади. 16 листопада світові столиці проінформували про створення незалежної польської держави. Польща повернулася на світову політичну мапу світу після 123 років небуття як держави. Немає сумніву, що здобуття поляками незалежності в 1918 році і її збереження, є чимось надзвичайно важливим в польській історії, подією колосального значення для польської нації. 11 листопада 1918 року ввійшло в польський національний пантеон і національну міфологію, як щось, що вже добряче “забронзовіло”.
У сприйнятті польського суспільства по іншому й бути не могло. Тим не менше, чи могло бути по іншому? Чи була Польща, так би мовити, приречена на незалежність? І чому полякам вдалася незалежність? З цими питаннями я звернувся до професора Антоні Дудека з Університету імені кардинала Стефана Вишинського: