Первое столкновение русских княжеств с монголами произошло в 1223 году. Русско-половецкое войско встретилось с монголами на реке Калке. В результате битвы войско было наголову разгромлено степняками, погибло шесть князей, русские дружины понесли тяжелые потери: домой вернулся только каждый десятый воин. Но завоеватели не стали вторгаться в пределы Руси. Они повернули обратно в монгольские степи.
В 1237г. под руководством Батыя татары-монголы подошли к границам Северо-Восточной Руси и вторглись в пределы Рязанского княжества, затем во Владимирское княжество. В битве под Коломной русское войско потерпело поражение. Используя растерянность русских князей перед лицом нависшей опасности, монголы последовательно овладели Москвой, Суздалем, Ростовом, Тверью, Владимиром и другими городами. В марте на реке Сити состоялось сражение между монголами и русским войском, собранным по всей Северо-Восточной Руси. Монголы одержали решительную победу, убив в бою великого князя Юрия.
Далее завоеватели направились в сторону Новгорода, но, боясь завязнуть в весенней распутице, повернули назад. На обратном пути монголы взяли Курск и Козельск. Особенно ожесточенное сопротивление оказал Козельск, названный монголами «Злым городом».
За второй поход на Русь татары-монголы захватили Муром, Переяславль, Чернигов, в 1240 – древнюю русскую столицу Киев. Затем завоеватели двинулись на Галицко-Волынскую землю. Здесь только небольшие города Каменец и Данилов смогли устоять перед натиском захватчиков.
Найвидатнішим князем галицько-волинського князівства безперечно є князь Данило Галицький Князь Галицько-Волинський, великий князь київський (1240), перший король Русі-України (тисяча двісті п'ятьдесят три) народився в 1201 році в місті Галич. Син князя Романа Мстиславича з династії Рюриковичів і його другої дружини Анни. У дитячі роки перебував «на виховання» (а фактично - під наглядом) при дворі угорського короля Ендре II ст. У 1211 був поставлений боярами на князювання в Галичі, але в 1212 вигнаний. У 1221 став княжити на Волині й в 1229 завершив об'єднання волинських земель. У 1223 р .. відзначився в битві русичів на річці Калці проти монголо-татар. Прагнучи відновити Галицько-Волинське князівство батька, Данило Романович у 1238 за підтримки городян оволодів Галичем. Згодом передав Волинь брату Василю Романовичу, а сам зайняв Київ. Ведучи вперту боротьбу не тільки проти княжих чвар, засилля бояр, а й проти зростання агресії з боку угорських і польських феодалів, князь Данило, крім своєї бойової дружини, спирався також на дрібних службовців і міське населення. Сприяв розвитку міст, залучаючи туди ремісників і купців. При ньому було засновано міста Львів, Угровськ, Данилов, відновлено Дорогичин, зведено нові потужні фортеці Кременець і Холм. Данило Галицький переніс столицю Галицько-Волинського князівства з Галича в Холм. Після вторгнення монголо-татар в Південно-Західну Русь (1240) і встановлення залежності від татарських ханів, Данило здійснював заходи для запобігання нових вторгнень. Він поставив перед собою завдання об'єднати Русь для відсічі Золотій Орді і уклав союз з володимиро-суздальським князем Андрієм Ярославичем. У 1245 в битві під Ярославлем Галицькі війська Данила розбили об'єднані полки угорських і польських феодалів і галицьких бояр, що завершило майже 40-річну боротьбу за відновлення єдності Галицько-Волинського княжевства. Данило Галицький втрутився у війну за австрійський герцогський трон і на початку 1250-х рр. домігся визнання прав на нього для свого сина Романа. Женив молодшого сина Шварна з литовською княжною, сприяв його сходженню на литовський великокняжий престол. У 1252 р .. разом з братом Василем і синами організував визвольний похід проти монголо-татар на Волинь. Розраховуючи на західних союзників для протистояння Орді, погодився прийняти від папської курії в 1253 королівський титул; акт коронації Данила відбувся в р .. Дорогичин. Однак вести війну з татарами Данилу Романовичу довелося власними силами, причому вперше в історії Русі-України один з її князів завжди брав верх над непереможними, як тоді вважалося, монголо-татарами. У 1245-1264 рр. Данило був повновладним господарем Галицько Волинського князівства. Час князювання Данила Романовича був періодом найбільшого економічного, культурного піднесення і політичного посилення Галицько-Волинської держави. Останні роки життя Данило Романович хворів, майже втратив зір. У 1264 він помер у збудованому ним улюбленому місті Холмі. З його смертю закінчило існування Галицько-Волинське велике князівство, одне з найпотужніших державних утворень Східної Європи. Галицька і Волинська землі були розділені між його і синами брата Василя. По суті, повернулися часи феодальної роздробленості. Однак до війни не дійшло.
Первое столкновение русских княжеств с монголами произошло в 1223 году. Русско-половецкое войско встретилось с монголами на реке Калке. В результате битвы войско было наголову разгромлено степняками, погибло шесть князей, русские дружины понесли тяжелые потери: домой вернулся только каждый десятый воин. Но завоеватели не стали вторгаться в пределы Руси. Они повернули обратно в монгольские степи.
В 1237г. под руководством Батыя татары-монголы подошли к границам Северо-Восточной Руси и вторглись в пределы Рязанского княжества, затем во Владимирское княжество. В битве под Коломной русское войско потерпело поражение. Используя растерянность русских князей перед лицом нависшей опасности, монголы последовательно овладели Москвой, Суздалем, Ростовом, Тверью, Владимиром и другими городами. В марте на реке Сити состоялось сражение между монголами и русским войском, собранным по всей Северо-Восточной Руси. Монголы одержали решительную победу, убив в бою великого князя Юрия.
Далее завоеватели направились в сторону Новгорода, но, боясь завязнуть в весенней распутице, повернули назад. На обратном пути монголы взяли Курск и Козельск. Особенно ожесточенное сопротивление оказал Козельск, названный монголами «Злым городом».
За второй поход на Русь татары-монголы захватили Муром, Переяславль, Чернигов, в 1240 – древнюю русскую столицу Киев. Затем завоеватели двинулись на Галицко-Волынскую землю. Здесь только небольшие города Каменец и Данилов смогли устоять перед натиском захватчиков.
Князь Галицько-Волинський, великий князь київський (1240), перший король Русі-України (тисяча двісті п'ятьдесят три) народився в 1201 році в місті Галич. Син князя Романа Мстиславича з династії Рюриковичів і його другої дружини Анни. У дитячі роки перебував «на виховання» (а фактично - під наглядом) при дворі угорського короля Ендре II ст. У 1211 був поставлений боярами на князювання в Галичі, але в 1212 вигнаний. У 1221 став княжити на Волині й в 1229 завершив об'єднання волинських земель. У 1223 р .. відзначився в битві русичів на річці Калці проти монголо-татар. Прагнучи відновити Галицько-Волинське князівство батька, Данило Романович у 1238 за підтримки городян оволодів Галичем. Згодом передав Волинь брату Василю Романовичу, а сам зайняв Київ. Ведучи вперту боротьбу не тільки проти княжих чвар, засилля бояр, а й проти зростання агресії з боку угорських і польських феодалів, князь Данило, крім своєї бойової дружини, спирався також на дрібних службовців і міське населення. Сприяв розвитку міст, залучаючи туди ремісників і купців. При ньому було засновано міста Львів, Угровськ, Данилов, відновлено Дорогичин, зведено нові потужні фортеці Кременець і Холм. Данило Галицький переніс столицю Галицько-Волинського князівства з Галича в Холм. Після вторгнення монголо-татар в Південно-Західну Русь (1240) і встановлення залежності від татарських ханів, Данило здійснював заходи для запобігання нових вторгнень. Він поставив перед собою завдання об'єднати Русь для відсічі Золотій Орді і уклав союз з володимиро-суздальським князем Андрієм Ярославичем. У 1245 в битві під Ярославлем Галицькі війська Данила розбили об'єднані полки угорських і польських феодалів і галицьких бояр, що завершило майже 40-річну боротьбу за відновлення єдності Галицько-Волинського княжевства. Данило Галицький втрутився у війну за австрійський герцогський трон і на початку 1250-х рр. домігся визнання прав на нього для свого сина Романа. Женив молодшого сина Шварна з литовською княжною, сприяв його сходженню на литовський великокняжий престол. У 1252 р .. разом з братом Василем і синами організував визвольний похід проти монголо-татар на Волинь. Розраховуючи на західних союзників для протистояння Орді, погодився прийняти від папської курії в 1253 королівський титул; акт коронації Данила відбувся в р .. Дорогичин. Однак вести війну з татарами Данилу Романовичу довелося власними силами, причому вперше в історії Русі-України один з її князів завжди брав верх над непереможними, як тоді вважалося, монголо-татарами. У 1245-1264 рр. Данило був повновладним господарем Галицько Волинського князівства. Час князювання Данила Романовича був періодом найбільшого економічного, культурного піднесення і політичного посилення Галицько-Волинської держави. Останні роки життя Данило Романович хворів, майже втратив зір. У 1264 він помер у збудованому ним улюбленому місті Холмі. З його смертю закінчило існування Галицько-Волинське велике князівство, одне з найпотужніших державних утворень Східної Європи. Галицька і Волинська землі були розділені між його і синами брата Василя. По суті, повернулися часи феодальної роздробленості. Однак до війни не дійшло.