Сопротивление или сотрудничество?
Даниил Романович Галицкий Монгольское нашествие разорило его земли. Географическое положение Галицко-Волынского княжества было выгоднее, чем у северо-Восточной или даже Киевской Руси. Чтобы противостоять Орде, Даниил решил объединиться с соседями – Венгрией, Польшей и молодым Литовским княжеством. Верховной силой, которая могла бы освятить этои союз, являлся папа Римский. Католичество казалось князю менее опасно, чем татары. В 1253 году он венчался в качестве короля Руси, но сохранил верность православию. На какое-то время Юго-Западная Русь освободилась от ордынской власти, но во второй половине XIII потомкам Даниила пришлось вновь признать зависимость
Андрей Ярославич На северо-востоке сопротивление татарам возглавил младший брат Александра Невского. Но его постигла неудача. Малыми силами в разоренной стране ему не удалось успешно противостоять мощному ордынскому вторжению в 1252 году. Толпы татар под начальством Неврюя (Неврюева рать) вторглись в суздальскую землю. Андрей при этой вести сказал: «Что это, Господи! Лучше мне бежать в чужую землю, чем дружиться с татарами си служить им». Собрав войско, он вышел против Неврюя, но был разбит и бежал в Новгород, не был там принят и удалился в Швецию.
Александр Ярославич (Невский) В 1252 году, после изгнания брата Андрея, Александр стал великим князем владимирским. Он несколько раз ездил в Орду с богатыми дарами, стремясь умилостивить Батыя и его наследников. По настоянию Александра Новгород, отказывающийся платить татарам дань, пустил на свои земли ордынских численников, проводивших перепись населения. Таким образом, Новгород тоже попал в зависимость от ордынских ханов.
Выбор какого из князей вам кажется наиболее верным и необходимым русскому государству в этот период? Докажите свою точку зрения.
Зовнішня і внутрішня політика Скоропадського
Внутрішня політика П. Скоропадського
– Гетьман сформував новий уряд – Раду міністрів – з помірно-консервативних чиновників, військових і суспільних діячів. Главою Кабінету міністрів став Ф. Лизогуб; міністром закордонних справ – Д. Дорошенко; міністром освіти – М. Василенко. Інші міністри були членами російських партій, в основному-партії кадетів.
– Був налагоджений дієздатний адміністративний апарат (почали діяти старости, земські урядники, професійні чиновники, поліція тощо). Однак зміцнення цього апарату русифікованими представниками старого чиновництва являли погрозу Українській державі.
– У промисловості було ліквідовано робочий контроль на виробництві, заборонялися страйки, скасовувався 8-годиний робочий день і встановлювався 12-годиний; відновився залізничний рух завдяки відновленню залізничних колій і мостів, ремонту локомотивів.
– Відповідно до головного пріоритету – земельного питання – у липні 1918 р. був розроблений «Проект загальних основ земельної реформи», що викликав різкий протест більшості селян і невдоволення великих землевласників. У цілому ж можна констатувати відновлення в державі поміщицького землеволодіння.
– Гетьманом Павлом Скоропадським була здійснена спроба створення національної армії, чисельність якої повинна була перевищити 300 тис. осіб. Гетьман прагнув також відродити козацтво в Україні.
– В Український державі була реформована банківська мережа, прийнятий збалансований державний бюджет, вжиті заходи для становлення української грошової системи.
При гетьманаті були обмежені демократичні права і свободи. Проводилася політика переслідувань більшовиків, представників інших лівих партій, :і також анархістів. Під жорстку цензуру потрапили газети, заборонялося проведення зборів, мітингів, маніфестацій.
Зовнішня політика П. Скоропадського
У зовнішньополітичній діяльності гетьмана були значні обмеження. Союзництво з державами Четвертного союзу стримувало його відносини з країнами Антанти. Незважаючи на це, йому вдалося встановити дипломатичні відносини із Швейцарією, Фінляндією, Польщею та Росією.
У міждержавних відносинах основною турботою гетьмана було повернення всіх територій етнічного розселення українців. Так, до Української держави було приєднано Гомельський, Путивльський, Римський, Суджанівський, Гайворонський, Бєлгородський, Корочанський, Валуйський, РІчицький, Пінський, Мозирський повіти, Холмщину, Підляшшя, 12 повітів Берестейщини, місто Маріуполь. Крим увійшов на правах автономії.