По-перше, вона була логічним й історичним продовженням греко-римської античності.
По-друге, Візантія репрезентувала протягом усього існування своєрідний синтез західних і східних духовних начал.
По-третє, мала великий, інколи вирішальний вплив на цивілізації Південної і Східної Європи (візантійський вплив на формування і розвиток культури Греції, Сербії, Македонії, Чорногорії, Боснії, Албанії, Болгарії, Румунії, Білорусі, України, Росії, Грузії, Вірменії незаперечний).
По-четверте, Візантія – це осібний і самоцінний тип культури, незважаючи на пережитий нею вплив з боку сирійців, арабів, коптів, маврів, германців, слов’ян, персів, тюрків, вірмен, грузинів і т. д., що пояснюється багатонаціональним характером візантійської держави.
Киевское княжество (882—1471)
Переяславское княжество (1054—1239)
Галицко-Волынское княжество (1198—1392)
Галицкое княжество (1084—1352)
Волынское княжество (ок. 990—1452)
Турово-Пинское княжество (ок. 998—1168)
Полоцкое княжество (ок. 960—1307/1399)
Новгородская земля/Новгородская республика (IX век — 1478)
Псковская республика (1348—1510)Смоленское княжество (ок. 990—1404)Черниговское княжество (1024—1330)
Новгород-Северское княжество (ок. 1096—1494)
9 Муромо-Рязанское княжество
Тмутараканское княжество (ок. 988—1100)
Владимиро-Суздальское княжество (1125 — 1389)
Нижегородско-Суздальское великое княжество (1328—1424)
Переяславль-Залесское княжество (1175—1302) Ростовское княжество (ок. 989—1474) Ярославское княжество (1218—1463)
Углицкое княжество (1216—1605)
Белозерское княжество (1238—1486)
Стародубское княжество (1238—1460)
Галицкое княжество (1246—1453)
Юрьевское княжество (ок. 1212—1345)Костромское княжество (1246—1303)
Дмитровское княжество (1238—1569)
Тверское княжество (1242—1490)
Московское княжество (1276—1547)
Вятская земля (1181—1489)
Великопермское княжество (1323—1505)
Великое княжество Литовское (1236—1795)
Объяснение:
По-перше, вона була логічним й історичним продовженням греко-римської античності.
По-друге, Візантія репрезентувала протягом усього існування своєрідний синтез західних і східних духовних начал.
По-третє, мала великий, інколи вирішальний вплив на цивілізації Південної і Східної Європи (візантійський вплив на формування і розвиток культури Греції, Сербії, Македонії, Чорногорії, Боснії, Албанії, Болгарії, Румунії, Білорусі, України, Росії, Грузії, Вірменії незаперечний).
По-четверте, Візантія – це осібний і самоцінний тип культури, незважаючи на пережитий нею вплив з боку сирійців, арабів, коптів, маврів, германців, слов’ян, персів, тюрків, вірмен, грузинів і т. д., що пояснюється багатонаціональним характером візантійської держави.