СОР по Всемирной Историй за раздел "Развитие Культуры" За 10 класс Тема: Деятельность ЮНЕСКО по сохранению историко-культурного наследия человечества. Ну дальше вы знаете (если у вас этот сор)
Упразднение Халифата. Турция становится светским государством, в котором религия не имеет прямого воздействия на политику
Миллеты (религиозная конфессия) в обществе перестали признаваться и подчинялись единой законодательной базе.
Замена календаря с мусульманского лунного на григорианский
облегчению международных контактов и было нацелено на интеграцию в европейское цивилизационное поле.
Отмена шариатского судопроизводства. Принятие нового Гражданского кодекса по образцу швейцарского.
Отменяло действие законов шариата. Был оформлен переход с религиозных норм на светские. Согласно новому кодексу, позволялось иметь всего одну жену, обеспечивалось равноправие в вопросах наследования и многое другое.
Замена арабского алфавита латиницей
Переход на латиницу оформил окончательные цивилизационные предпочтения новообразованного государства.
Закон о всеобщем народном образовании. В его рамках были закрыты абсолютно все медресе, а школы подчинялись Министерству народного образования.
Каждый получал доступ к обязательному и бесплатному светскому начальному образованию.
Женщинам были предоставлены право избирать и быть избранными, возможность для политической, общественной и профессиональной деятельности.
Предоставление женщинам избирательного права на муниципальных и парламентских выборах дальнейшей эмансипации женщин.
ответ: не уверен что это то что нужно, но будут рад если .
Объяснение:
Мирні договори, які утворювали Версальсько-Вашингтонську систему, навіть
за наявності значних недоліків і багатьох суперечностей між державами-переможницями сприяли стабілізації міжнародних відносин у повоєнному світі. Однак питання потребували ви- рішення. У 1920-х рр. країни намагалися вдосконалити Вер- сальсько-Вашингтонську систему договорів. Так, правлячі кола держав-переможниць переконалися, що спроби ізолювати ра- дянську Росію через прихильність її лідерів до ідей встанов- лення диктатури пролетаріату й здійснення світової революції успіху не мали й тільки дестабілізували міжнародні відноси- ни. Для вирішення проблем післявоєнної відбудови європей- ські держави схилялися до встановлення торговельних зв’язків із Росією. У 1920—1921 рр. радянська Росія уклала торговельні угоди з Великою Британією, Німеччиною та іншими країнами. У жовтні 1921 р. радянський уряд запропонував провідним державам світу скликати конференцію для обговорення проблем економічного співробітництва. При цьому він обіцяв за умови визнання радянської Росії піти на поступки в питанні царських боргів, узятих до 1914 р. У січні 1922 р. засідання Верховної Ради Антанти в Каннах, обговоривши цю пропозицію, ухвалило рішення скликати міжнародну конференцію з питань пошуку шляхів «економічного відродження Центральної та Східної Єв-
ропи» і запросити на неї радянську Росію.
10 квітня — 19 травня 1922 р. в місті Генуя (Італія) відбулася конференція, у якій брали участь делегації 29 держав і британ- ських домініонів. На ній уперше після завершення війни за сто- лом переговорів зустрілися представники країн Антанти, Цен- тральних держав та радянської Росії. США відмовилися взяти участь у її роботі, надіславши лише свого ігача. Метою Генуезької конференції, за задумом її організаторів, мало стати налагодження торговельних зв’язків та економічного співробіт- ництва для післявоєнної відбудови країн Європи й вироблення умов для нормалізації відносин із Росією й Центральними дер- жавами.
На конференції країни Антанти виступили зі спільною по- зицією щодо радянської Росії. Від неї вимагалося сплатити всі довоєнні й воєнні борги попередніх урядів (у тому числі О. Колча- ка, А. Денікіна тощо) на суму близько 18 млрд карбованців, по- вернути націоналізовану власність іноземних осіб і відшкодувати їхні збитки внаслідок революції, поновити екстериторіальний статус іноземних громадян у країні, скасувати державну моно- полію зовнішньої торгівлі й припинити комунізацію.
У відповідь радянська делегація вимагала сплати 39 млрд карбованців за збитки, завдані країнами Антанти в ході інтер- венції та громадянської війни, і відмовилася сплачувати борги Тимчасового уряду. Після цього стало зрозуміло, що сторони не зможуть домовитися, оскільки жодна з них не бажала йти на поступки.
Упразднение Халифата. Турция становится светским государством, в котором религия не имеет прямого воздействия на политику
Миллеты (религиозная конфессия) в обществе перестали признаваться и подчинялись единой законодательной базе.
Замена календаря с мусульманского лунного на григорианский
облегчению международных контактов и было нацелено на интеграцию в европейское цивилизационное поле.
Отмена шариатского судопроизводства. Принятие нового Гражданского кодекса по образцу швейцарского.
Отменяло действие законов шариата. Был оформлен переход с религиозных норм на светские. Согласно новому кодексу, позволялось иметь всего одну жену, обеспечивалось равноправие в вопросах наследования и многое другое.
Замена арабского алфавита латиницей
Переход на латиницу оформил окончательные цивилизационные предпочтения новообразованного государства.
Закон о всеобщем народном образовании. В его рамках были закрыты абсолютно все медресе, а школы подчинялись Министерству народного образования.
Каждый получал доступ к обязательному и бесплатному светскому начальному образованию.
Женщинам были предоставлены право избирать и быть избранными, возможность для политической, общественной и профессиональной деятельности.
Предоставление женщинам избирательного права на муниципальных и парламентских выборах дальнейшей эмансипации женщин.
Объяснение:
ответ: не уверен что это то что нужно, но будут рад если .
Объяснение:
Мирні договори, які утворювали Версальсько-Вашингтонську систему, навіть
за наявності значних недоліків і багатьох суперечностей між державами-переможницями сприяли стабілізації міжнародних відносин у повоєнному світі. Однак питання потребували ви- рішення. У 1920-х рр. країни намагалися вдосконалити Вер- сальсько-Вашингтонську систему договорів. Так, правлячі кола держав-переможниць переконалися, що спроби ізолювати ра- дянську Росію через прихильність її лідерів до ідей встанов- лення диктатури пролетаріату й здійснення світової революції успіху не мали й тільки дестабілізували міжнародні відноси- ни. Для вирішення проблем післявоєнної відбудови європей- ські держави схилялися до встановлення торговельних зв’язків із Росією. У 1920—1921 рр. радянська Росія уклала торговельні угоди з Великою Британією, Німеччиною та іншими країнами. У жовтні 1921 р. радянський уряд запропонував провідним державам світу скликати конференцію для обговорення проблем економічного співробітництва. При цьому він обіцяв за умови визнання радянської Росії піти на поступки в питанні царських боргів, узятих до 1914 р. У січні 1922 р. засідання Верховної Ради Антанти в Каннах, обговоривши цю пропозицію, ухвалило рішення скликати міжнародну конференцію з питань пошуку шляхів «економічного відродження Центральної та Східної Єв-
ропи» і запросити на неї радянську Росію.
10 квітня — 19 травня 1922 р. в місті Генуя (Італія) відбулася конференція, у якій брали участь делегації 29 держав і британ- ських домініонів. На ній уперше після завершення війни за сто- лом переговорів зустрілися представники країн Антанти, Цен- тральних держав та радянської Росії. США відмовилися взяти участь у її роботі, надіславши лише свого ігача. Метою Генуезької конференції, за задумом її організаторів, мало стати налагодження торговельних зв’язків та економічного співробіт- ництва для післявоєнної відбудови країн Європи й вироблення умов для нормалізації відносин із Росією й Центральними дер- жавами.
На конференції країни Антанти виступили зі спільною по- зицією щодо радянської Росії. Від неї вимагалося сплатити всі довоєнні й воєнні борги попередніх урядів (у тому числі О. Колча- ка, А. Денікіна тощо) на суму близько 18 млрд карбованців, по- вернути націоналізовану власність іноземних осіб і відшкодувати їхні збитки внаслідок революції, поновити екстериторіальний статус іноземних громадян у країні, скасувати державну моно- полію зовнішньої торгівлі й припинити комунізацію.
У відповідь радянська делегація вимагала сплати 39 млрд карбованців за збитки, завдані країнами Антанти в ході інтер- венції та громадянської війни, і відмовилася сплачувати борги Тимчасового уряду. Після цього стало зрозуміло, що сторони не зможуть домовитися, оскільки жодна з них не бажала йти на поступки.