Українські землі, що знаходилися під владою імперії Габсбургів, були в ній справжнім «ведмежим кутом» і поступалися за рівнем розвитку тим, що опинилися під владою Росії. Тут домінувало сільське господарство, яке за недовгий час після падіння кріпацтва та ще й в умовах іноземного панування не могло належним чином розвиватися. Безземелля, малоземелля, злидні були характерними для тодішніх підавстрійських земель України. Після падіння кріпацтва у 1848 р. становище селянської маси (селяни становили 95 % західних українців!) суттєво не поліпшилося. Майже половина придатної для обробки землі належала поміщикам, у їхніх же руках знаходилися ліси та луки. Збільшення селянського населення призводило до земельного голоду, а звідси — низький життєвий рівень (80% селян належали до бідняків), хвороби, висока смертність, вимушена еміграція...
Значною підмогою, особливо для гуцулів та лемків, були карпатські ліси. Тут досить інтенсивно розвивалася традиційна деревообробна та соледобувна промисловість. У зв'язку з прикордонним становищем краю виникла потреба і в залізниці. Так, Перемишль став однією з найбільших у Європі фортець, десятитисячна залога якої дорівнювала кількості її тогочасних мешканців у 60—70-х роках XIX ст. Тому в 1859 р. залізниця пройшла від Кракова до Перемишля, а вже через два роки звідси пролягла колія і до Львова. У 1872 р. через Перемишль був налагоджений залізничний зв'язок із Будапештом.
Население Греции росло, а страна была бедной: хлеба не хватало. К тому же лучшие земли принадлежали знати. Не имевшие хороших участков земледельцы нуждались, залезали в долги. Угроза голода, стремление освободиться от долгов заставляли греков покидать родные селения и города в поисках счастья на чужбине.Была и другая причина массовых отъездов за море. Во многих полисах шла ожесточённая борьба между демосом и знатью. Если проигрывал демос, то его вожаки, боясь мести противников, покидали город. Если же демос побеждал, то в страхе за свою жизнь уезжали знатные люди. Иногда их бегство было настолько спешным, что приходилось бросать дом, полный дорогой утвари и рабов.Однако чаще готовились к отъезду заблаговременно. Тот город, в котором были желающие уехать им снарядить корабль, снабжал запасом пищи, давал военную охрану на случай нападения пиратов. Остающиеся в городе купцы и ремесленники надеялись, что с колонистов им удастся завязать выгодную торговлю с той страной, где создавалась новая колония.▪Селились греки всегда близ моря. Выбирали место с удобной гаванью, источниками пресной воды и плодородными землями. На них они сеяли хлеб, разводили виноград. Грекам-колонистам обычно удавалось наладить мирные отношения с местным населением.Много колоний греки основали на берегах Чёрного моря. Купцы из городов Греции привозили в эти колонии вино, оливковое масло, изделия ремесла – оружие, ткани, вазы, статуи из мрамора. В обмен купцы приобретали у колонистов и местных племён пшеницу, рабов, шкуры животных, мёд.
ответ:Соціально-економічне становище.
Українські землі, що знаходилися під владою імперії Габсбургів, були в ній справжнім «ведмежим кутом» і поступалися за рівнем розвитку тим, що опинилися під владою Росії. Тут домінувало сільське господарство, яке за недовгий час після падіння кріпацтва та ще й в умовах іноземного панування не могло належним чином розвиватися. Безземелля, малоземелля, злидні були характерними для тодішніх підавстрійських земель України. Після падіння кріпацтва у 1848 р. становище селянської маси (селяни становили 95 % західних українців!) суттєво не поліпшилося. Майже половина придатної для обробки землі належала поміщикам, у їхніх же руках знаходилися ліси та луки. Збільшення селянського населення призводило до земельного голоду, а звідси — низький життєвий рівень (80% селян належали до бідняків), хвороби, висока смертність, вимушена еміграція...
Значною підмогою, особливо для гуцулів та лемків, були карпатські ліси. Тут досить інтенсивно розвивалася традиційна деревообробна та соледобувна промисловість. У зв'язку з прикордонним становищем краю виникла потреба і в залізниці. Так, Перемишль став однією з найбільших у Європі фортець, десятитисячна залога якої дорівнювала кількості її тогочасних мешканців у 60—70-х роках XIX ст. Тому в 1859 р. залізниця пройшла від Кракова до Перемишля, а вже через два роки звідси пролягла колія і до Львова. У 1872 р. через Перемишль був налагоджений залізничний зв'язок із Будапештом.
Объяснение:
Население Греции росло, а страна была бедной: хлеба не хватало. К тому же лучшие земли принадлежали знати. Не имевшие хороших участков земледельцы нуждались, залезали в долги. Угроза голода, стремление освободиться от долгов заставляли греков покидать родные селения и города в поисках счастья на чужбине.Была и другая причина массовых отъездов за море. Во многих полисах шла ожесточённая борьба между демосом и знатью. Если проигрывал демос, то его вожаки, боясь мести противников, покидали город. Если же демос побеждал, то в страхе за свою жизнь уезжали знатные люди. Иногда их бегство было настолько спешным, что приходилось бросать дом, полный дорогой утвари и рабов.Однако чаще готовились к отъезду заблаговременно. Тот город, в котором были желающие уехать им снарядить корабль, снабжал запасом пищи, давал военную охрану на случай нападения пиратов. Остающиеся в городе купцы и ремесленники надеялись, что с колонистов им удастся завязать выгодную торговлю с той страной, где создавалась новая колония.▪Селились греки всегда близ моря. Выбирали место с удобной гаванью, источниками пресной воды и плодородными землями. На них они сеяли хлеб, разводили виноград. Грекам-колонистам обычно удавалось наладить мирные отношения с местным населением.Много колоний греки основали на берегах Чёрного моря. Купцы из городов Греции привозили в эти колонии вино, оливковое масло, изделия ремесла – оружие, ткани, вазы, статуи из мрамора. В обмен купцы приобретали у колонистов и местных племён пшеницу, рабов, шкуры животных, мёд.