После смерти Рюрика в 879 г. из-за малолетства его сына Игоря князем Новгородским стал его родственник Олег. Князь Олег был очень предприимчивым и воинственным. Как только власть оказалась у него в руках, Олег задумал захватить водный путь в Грецию, а для этого приходилось завоевывать всех славян, живших по Днепру.
Т.к. для достижения поставленных целей одной дружины было мало, князь Олег собрал войско из ильменских славян, кривичей, финских племен и двинулся на юг. По пути он овладел Смоленском, затем взял Любеч, где оставил свои отряды под начальством приближенных ему людей, а сам князь Олег предпринял поход на Киев.
В Киеве в то время правили Аскольд и Дир, которые не принадлежали к княжескому роду. Олег хитростью выманил их из города, и приказал убить. Киевляне сдались без боя, Олег стал князем Киевским, а Киев провозглашен «матерью русских городов».
Олег провел работы по укреплению оборонительных сооружений города, в 883-885 гг. совершил несколько успешных походов по захвату славянских племен, тем самым расширяя владения, подвластные Киеву. Князь Олег подчинил себе славян, живших по берегам Днепра, древлян (по Припяти), северян, радимичей (по реке Сож), а также по Бугу и Днестру. Всюду он строил города и крепости.
Внутренняя политика князя Олега, как и других древнерусских князей, была сведена к сбору подати с покоренных племен. Дань была едина на всей территории Руси.
В 907 г. князь Олег совершил очень удачный поход на Византию. Греки, испугавшись огромного войска, предложили киевскому князю большую дань. Приняв дань, Олег кроме того, потребовал с них разных льгот купцам. Через пять лет он скрепил мир с греками письменным договором.
После этого похода все дивились уму и хитрости великого князя Олега, стали слагать легенды, будто он одарен особенными свойствами и прозвали его Вещим (чародеем).
Князь Олег Вещий умер в 912 г. По преданию, он спросил у волхва о причине своей смерти, на что тот ответил: «Князь, умрешь ты от своего любимого коня». С тех пор Олег больше не садился на него. Смерть князя Олега случилась, когда он решил посмотреть кости давно умершего коня. Из черепа выползла змея и ужалила его.
По вертикалі вона реалізується між центральною владою у Вашингтоні і 50 штатами, плюс столичним округом Колумбія, які мають достатньо високі повноваження, в тому числі щодо формування і розподілу місцевого бюджету, податкової політики, питань судочинства і юстиції.
Формальна дата заснування країни – 4 липня 1776 року, коли 13 британських колоніальних територій проголосили свою незалежність від метрополії. З тих пір 4 липня, День Незалежності, є національним святом США.
Діюча Конституція була ухвалена через 11 років – 17 вересня 1787 року (документ, який залишається практично незмінним і донині, був ухвалений спеціально скликаним Конституційним конвентом у Філадельфії).
Протягом історії країни до Конституції було внесено 27 поправок, причому найперші десять були внесені одночасно, отримавши назву «Біль про права». Решта 17 поправок вносилися окремо. Остання, зроблена в 1992 році, передбачала введення додаткових конституційних обмежень для підвищення оплати праці членів Конгресу.
Жодна з поправок не передбачала зміни форми правління в країні. Три поправки (1933, 1951 і 1967 років) стосувалися термінів перебування при владі президента, віце-президента і членів Конгресу.
Президент є головою виконавчої гілки влади, тобто на нього покладається завдання втілювати у життя закони, прийняті Конгресом. Він обирається максимально на 2 чотирирічні терміни, є головнокомандувачем, призначає членів адміністрації, федеральних суддів і членів Верховного суду. Проте всі вони потребують затвердження в Сенаті.
Президентом може стати будь-який громадянин США, народжений на американській території і не молодший 35 років. Аналогічні вимоги стосуються віце-президента, який обирається спільно з президентом.
Голова виконавчої влади і адміністрації (уряду) країни – Президент (з 20 січня 2009 р. – Б. Обама, 44-й президент). Кандидати в члени адміністрації, а також посли пропонуються Президентом і затверджуються Сенатом. Президент в парі з Віце-президентом (Дж. Байден) обирається кожні чотири роки за до так званої Колегії виборців, до якої входять 538 чоловік.
Законодавча влада складається з двох палат Конгресу:
Нижня - Палата представників
Верхня (Сенат).
Палата представників складається з 435 конгресменів, які переобираються кожні 2 роки. Головою Палати представників є Спікер (Ненсі Пелозі з Каліфорнії).
Натомість 100 сенаторів (по два від кожного штату) обираються на 6 років, але розбиті на 3 групи, за рахунок чого кожні два роки переобирається третина верхньої палати. Формальним головою Сенату є Віце-президент США, хоча реальним керівником є голова демократичної більшості палати (сенатор Геррі Рід від Невади).
Характерною рисою американської системи демократії є високі повноваження, якими наділена вища судова влада, тобто Верховний суд. До його складу входять 9 суддів, які пропонуються Президентом і на довічний термін затверджуються Сенатом. Нинішній голова Верховного Суду Дж. Робертс - молодший був обраний до Верховного Суду у вересні 2005 р.
Князь Олег Вещий
После смерти Рюрика в 879 г. из-за малолетства его сына Игоря князем Новгородским стал его родственник Олег. Князь Олег был очень предприимчивым и воинственным. Как только власть оказалась у него в руках, Олег задумал захватить водный путь в Грецию, а для этого приходилось завоевывать всех славян, живших по Днепру.
Т.к. для достижения поставленных целей одной дружины было мало, князь Олег собрал войско из ильменских славян, кривичей, финских племен и двинулся на юг. По пути он овладел Смоленском, затем взял Любеч, где оставил свои отряды под начальством приближенных ему людей, а сам князь Олег предпринял поход на Киев.
В Киеве в то время правили Аскольд и Дир, которые не принадлежали к княжескому роду. Олег хитростью выманил их из города, и приказал убить. Киевляне сдались без боя, Олег стал князем Киевским, а Киев провозглашен «матерью русских городов».
Олег провел работы по укреплению оборонительных сооружений города, в 883-885 гг. совершил несколько успешных походов по захвату славянских племен, тем самым расширяя владения, подвластные Киеву. Князь Олег подчинил себе славян, живших по берегам Днепра, древлян (по Припяти), северян, радимичей (по реке Сож), а также по Бугу и Днестру. Всюду он строил города и крепости.
Внутренняя политика князя Олега, как и других древнерусских князей, была сведена к сбору подати с покоренных племен. Дань была едина на всей территории Руси.
В 907 г. князь Олег совершил очень удачный поход на Византию. Греки, испугавшись огромного войска, предложили киевскому князю большую дань. Приняв дань, Олег кроме того, потребовал с них разных льгот купцам. Через пять лет он скрепил мир с греками письменным договором.
После этого похода все дивились уму и хитрости великого князя Олега, стали слагать легенды, будто он одарен особенными свойствами и прозвали его Вещим (чародеем).
Князь Олег Вещий умер в 912 г. По преданию, он спросил у волхва о причине своей смерти, на что тот ответил: «Князь, умрешь ты от своего любимого коня». С тех пор Олег больше не садился на него. Смерть князя Олега случилась, когда он решил посмотреть кости давно умершего коня. Из черепа выползла змея и ужалила его.
По вертикалі вона реалізується між центральною владою у Вашингтоні і 50 штатами, плюс столичним округом Колумбія, які мають достатньо високі повноваження, в тому числі щодо формування і розподілу місцевого бюджету, податкової політики, питань судочинства і юстиції.
Формальна дата заснування країни – 4 липня 1776 року, коли 13 британських колоніальних територій проголосили свою незалежність від метрополії. З тих пір 4 липня, День Незалежності, є національним святом США.
Діюча Конституція була ухвалена через 11 років – 17 вересня 1787 року (документ, який залишається практично незмінним і донині, був ухвалений спеціально скликаним Конституційним конвентом у Філадельфії).
Протягом історії країни до Конституції було внесено 27 поправок, причому найперші десять були внесені одночасно, отримавши назву «Біль про права». Решта 17 поправок вносилися окремо. Остання, зроблена в 1992 році, передбачала введення додаткових конституційних обмежень для підвищення оплати праці членів Конгресу.
Жодна з поправок не передбачала зміни форми правління в країні. Три поправки (1933, 1951 і 1967 років) стосувалися термінів перебування при владі президента, віце-президента і членів Конгресу.
Президент є головою виконавчої гілки влади, тобто на нього покладається завдання втілювати у життя закони, прийняті Конгресом. Він обирається максимально на 2 чотирирічні терміни, є головнокомандувачем, призначає членів адміністрації, федеральних суддів і членів Верховного суду. Проте всі вони потребують затвердження в Сенаті.
Президентом може стати будь-який громадянин США, народжений на американській території і не молодший 35 років. Аналогічні вимоги стосуються віце-президента, який обирається спільно з президентом.
Голова виконавчої влади і адміністрації (уряду) країни – Президент (з 20 січня 2009 р. – Б. Обама, 44-й президент). Кандидати в члени адміністрації, а також посли пропонуються Президентом і затверджуються Сенатом. Президент в парі з Віце-президентом (Дж. Байден) обирається кожні чотири роки за до так званої Колегії виборців, до якої входять 538 чоловік.
Законодавча влада складається з двох палат Конгресу:
Нижня - Палата представників
Верхня (Сенат).
Палата представників складається з 435 конгресменів, які переобираються кожні 2 роки. Головою Палати представників є Спікер (Ненсі Пелозі з Каліфорнії).
Натомість 100 сенаторів (по два від кожного штату) обираються на 6 років, але розбиті на 3 групи, за рахунок чого кожні два роки переобирається третина верхньої палати. Формальним головою Сенату є Віце-президент США, хоча реальним керівником є голова демократичної більшості палати (сенатор Геррі Рід від Невади).
Характерною рисою американської системи демократії є високі повноваження, якими наділена вища судова влада, тобто Верховний суд. До його складу входять 9 суддів, які пропонуються Президентом і на довічний термін затверджуються Сенатом. Нинішній голова Верховного Суду Дж. Робертс - молодший був обраний до Верховного Суду у вересні 2005 р.