Суспільство Київської держави за ідеологічними ознаками було тісно пов'язане з християнською релігією. Проте до самого процесу формування нової спільноти і появи першої східнослов'янської держави має стосунок інша релігійна система - язичництво.
У язичницьких віруваннях своєрідно поєднувались народна фантазія та знання людини про світ, віковий досвід поколінь, що проявився у правилах етики, естетики, моралі. У народній поетичній творчості вищі сили — боги мали людську подобу, але були наділені більшою силою, більшими вміннями, можливостями і розумом. Поряд з позитивними живуть герої негативні. Вони доповнюють перших, відтіняючи їхні найкращі риси.
Пантеон язичницьких богів формується на базі матеріалістичних уявлень. Так, на першому місці стояв Вседержитель, узагальнюючий Бог, він же батько природи і Владика світу, волею якого тримається доля всього і всіх. Далі йдуть бог світла Сварог та його син, особливо шанований на Русі, Дажбог, Хоре чи Сонце. Це зумовлено тим, що сонце було життєдайною силою всього живого на Землі.
Особливо вшанованим був бог грому блискавок Перун, ім'я його в перекладі зі старослов'янської означає «грім», з грецької — «вогонь». Вирази «Перун вбив», «Перунова стріла» свідчили про його необмежену силу. Дві сили йшли поруч з людиною — Білобог і Чорнобог, що уособлювали добро і зло. Один був народжений світлом, інший — пітьмою; перший будував, другий — руйнував.
Особливо шанували жіночі божества. Слов'янські богині, починаючи від Матері-Землі, були дуже популярні у віруваннях і відображали природну першість усього живого на Землі. Поряд з чоловічим Аадом-Живом завжди стояло жіноче Лада-Жива, зображення її було символом життя: немовля, повний колос, дивоквітка, виноград або яблуко.
Основний пантеон супроводила ціла низка малих божеств: Аель, Діванія, русалії, домові, водяники, лісовики та ін. У кожного з них люди шукали небесної мудрості, зверталися за щастям, ворожили, приносили жертви, кожний був покровителем певного роду діяльності, роду, сім'ї.
Поряд з віруванням в істот обожнювались всілякі духи і сили природи: сонце, місяць, зірки, повітря, вітер. Однак особлива шана віддавалась деревам: кожне символізувало той чи інший рід, плем'я свято оберігалось.
Священними вважали також птахів і тварин. Зокрема, зозуля — сприймалася як провісниця майбутнього; голуб — як символ кохання; ластівка — як доля людини; сова — як символ смерті і пітьми. З тварин священними були віл і кінь, а з комах — бджола і сонечко. Асоціативний ряд зрозумілий і сьогодні.
Важливою рисою вірувань праукраїнців дохристиянської доби була життєрадісність. Вони не мали в своєму пантеоні суворих, жорстоких богів, а жили спільним життям з природою, відчували її тепло і ласку.
Одной из главных проблем в германо-польских отношениях являлось существование на территории Восточного так называемого «Польского коридора» — польского выхода к Балтийскому морю, отделившего основную часть Германии от Восточной Пруссии. Помимо сугубо политических вопросов вобрало в себя целый комплекс нерешённых экономических проблем, в частности касающихся транзита немецких грузов из Германии в Восточную Пруссию и его оплаты. В феврале 1936 года Польша наложила ограничение на транзит до решения данного вопроса[15]. Другой острой проблемой был статус Вольного города Данцига (Гданьска).
С завершением реализации Мюнхенского соглашения Германия 24 октября 1938 года предложила Польше урегулировать проблемы Данцига и «Польского коридора» на основе сотрудничества в рамках Антикоминтерновского пакта. Тем самым Германия решила бы для себя задачу тылового прикрытия с Востока (в том числе и от СССР) в предвидении окончательной оккупации Чехословакии, ревизовала бы германо-польскую границу, установленную в 1919 году, и значительно упрочила бы свои позиции в Восточной Европе[16][17]. Суть стремления Германии сводилась к превращению Польши в своего сателлита, что очень раздражало польских политиков, пытавшихся балансировать между Берлином и Москвой. В этот период Польша как раз начала зондаж СССР на предмет нормализации советско-польских отношений, обострившихся в период чехословацкого кризиса. 4 ноября СССР предложил подписать коммюнике о нормализации отношений, которое и было подписано 27 ноября. При этом Польша уведомила Германию, что эта декларация распространяется лишь на двусторонние советско-польские отношения. Учитывая это, польский министр иностранных дел Бек заявил на предложение Германии, что «любая попытка включить Данциг в Рейх приведёт к немедленному конфликту». Тем не менее, Бек согласился проявить гибкость при обсуждении технических изменений в статусе города.
Відповідь:
Пояснення:
Суспільство Київської держави за ідеологічними ознаками було тісно пов'язане з християнською релігією. Проте до самого процесу формування нової спільноти і появи першої східнослов'янської держави має стосунок інша релігійна система - язичництво.
У язичницьких віруваннях своєрідно поєднувались народна фантазія та знання людини про світ, віковий досвід поколінь, що проявився у правилах етики, естетики, моралі. У народній поетичній творчості вищі сили — боги мали людську подобу, але були наділені більшою силою, більшими вміннями, можливостями і розумом. Поряд з позитивними живуть герої негативні. Вони доповнюють перших, відтіняючи їхні найкращі риси.
Пантеон язичницьких богів формується на базі матеріалістичних уявлень. Так, на першому місці стояв Вседержитель, узагальнюючий Бог, він же батько природи і Владика світу, волею якого тримається доля всього і всіх. Далі йдуть бог світла Сварог та його син, особливо шанований на Русі, Дажбог, Хоре чи Сонце. Це зумовлено тим, що сонце було життєдайною силою всього живого на Землі.
Особливо вшанованим був бог грому блискавок Перун, ім'я його в перекладі зі старослов'янської означає «грім», з грецької — «вогонь». Вирази «Перун вбив», «Перунова стріла» свідчили про його необмежену силу. Дві сили йшли поруч з людиною — Білобог і Чорнобог, що уособлювали добро і зло. Один був народжений світлом, інший — пітьмою; перший будував, другий — руйнував.
Особливо шанували жіночі божества. Слов'янські богині, починаючи від Матері-Землі, були дуже популярні у віруваннях і відображали природну першість усього живого на Землі. Поряд з чоловічим Аадом-Живом завжди стояло жіноче Лада-Жива, зображення її було символом життя: немовля, повний колос, дивоквітка, виноград або яблуко.
Основний пантеон супроводила ціла низка малих божеств: Аель, Діванія, русалії, домові, водяники, лісовики та ін. У кожного з них люди шукали небесної мудрості, зверталися за щастям, ворожили, приносили жертви, кожний був покровителем певного роду діяльності, роду, сім'ї.
Поряд з віруванням в істот обожнювались всілякі духи і сили природи: сонце, місяць, зірки, повітря, вітер. Однак особлива шана віддавалась деревам: кожне символізувало той чи інший рід, плем'я свято оберігалось.
Священними вважали також птахів і тварин. Зокрема, зозуля — сприймалася як провісниця майбутнього; голуб — як символ кохання; ластівка — як доля людини; сова — як символ смерті і пітьми. З тварин священними були віл і кінь, а з комах — бджола і сонечко. Асоціативний ряд зрозумілий і сьогодні.
Важливою рисою вірувань праукраїнців дохристиянської доби була життєрадісність. Вони не мали в своєму пантеоні суворих, жорстоких богів, а жили спільним життям з природою, відчували її тепло і ласку.
Одной из главных проблем в германо-польских отношениях являлось существование на территории Восточного так называемого «Польского коридора» — польского выхода к Балтийскому морю, отделившего основную часть Германии от Восточной Пруссии. Помимо сугубо политических вопросов вобрало в себя целый комплекс нерешённых экономических проблем, в частности касающихся транзита немецких грузов из Германии в Восточную Пруссию и его оплаты. В феврале 1936 года Польша наложила ограничение на транзит до решения данного вопроса[15]. Другой острой проблемой был статус Вольного города Данцига (Гданьска).
С завершением реализации Мюнхенского соглашения Германия 24 октября 1938 года предложила Польше урегулировать проблемы Данцига и «Польского коридора» на основе сотрудничества в рамках Антикоминтерновского пакта. Тем самым Германия решила бы для себя задачу тылового прикрытия с Востока (в том числе и от СССР) в предвидении окончательной оккупации Чехословакии, ревизовала бы германо-польскую границу, установленную в 1919 году, и значительно упрочила бы свои позиции в Восточной Европе[16][17]. Суть стремления Германии сводилась к превращению Польши в своего сателлита, что очень раздражало польских политиков, пытавшихся балансировать между Берлином и Москвой. В этот период Польша как раз начала зондаж СССР на предмет нормализации советско-польских отношений, обострившихся в период чехословацкого кризиса. 4 ноября СССР предложил подписать коммюнике о нормализации отношений, которое и было подписано 27 ноября. При этом Польша уведомила Германию, что эта декларация распространяется лишь на двусторонние советско-польские отношения. Учитывая это, польский министр иностранных дел Бек заявил на предложение Германии, что «любая попытка включить Данциг в Рейх приведёт к немедленному конфликту». Тем не менее, Бек согласился проявить гибкость при обсуждении технических изменений в статусе города.
Объяснение: