1.Поразка Росії в Кримській війні (1853–1856). Розвиток ринкових відносин вимагав скасування кріпосного права.
· по-друге, селянські господарства розорялися, оскільки поміщики збільшували панщину вЧерноземье, а оброчні селяни йшли на заводи, підривалася основа кріпосницькій економіки, що базується на примусовому, вкрай неефективному праці кріпаків;
· по-третє, криза кріпацтва виявився однією з головних причин поразки країни у Кримську війну, яка показала військово-технічну відсталість Росії. Була підірвана фінансову систему; селяни розорялися через рекрутських наборів, зростання повинностей. Почалася масова втеча селян від поміщиків;
· по-четверте, зростання кількості селянських заворушень (в 1860 р. сталося 126 виступів селян) створював реальну загрозу перетворення розрізнених виступів у нову «пугачовщину»;
· по-п'яте, усвідомлення правлячими колами, що кріпосне право — «пороховий льох» під державою. Від ліберальних поміщиків, учених, навіть родичів царя, зокрема молодшого брата великого князя Костянтина, на адресу уряду почали надходити пропозиції, проекти реформування земельних відносин. Олександра Другого, виступаючи у 1856 року перед представниками московського дворянства, говорив: «Якщо ми визволимо селян згори, всі вони звільнять себеснизу
1.Февральская революция и демократизация общества.
2. Политические партии и общественные движения в Казахстане.
Ускорителем февральской революции 1917 г. стала первая мировая война.
Не случайно, лидер большевиков В.И.Ленин признавал, что не будь мировой войны,Россия могла бы жить десятилетия без революций.
Именно война привела к крушению империй, перекройке карты Европы. Ее окончание повлекло за собой глубочайший кризис, породивший в итоге фашизм.
Экономическая разруха и поражение русских влйск на фронтах войны, рост рабочего и аграрного движения в стране, в т.ч. Казахстане (1916 г.) свидетельствовали, о том что Россия находится на грани катастрофы.
В феврале 1917 г. победила буржуазно-демократическая революция, свергнувшая царизм.
Своебразие февральской революции заключалось в установлении двоевластия в лице Временного правительства и Совета рабочих, солдатских и крестьянских депутатов.
Казахское население с самого начала Феральской революции приветствовало свержение царизма. Этому и некоторые меры Временного правительства по демобилизации «инородцев» на тыловые работы. 14 марта 1917 г. была приостановлена их мобилизация, а через месяц
было принято решение об их демобилизации.
В марте 1917 г. в Казахстане повсеместно сформировались местные органы Временного правительства – областные, и уездные исполнительные комитеты, отражавшие интересы предпринимателей, купцов, чиновников.
Верной опорой Временного правительства в областях и уездах были казачьи комитеты. Татарские, узбекские и уйгурские купцы и торговцы объединились в «мусульманские» и «татарские» комитеты.
1.Поразка Росії в Кримській війні (1853–1856). Розвиток ринкових відносин вимагав скасування кріпосного права.
· по-друге, селянські господарства розорялися, оскільки поміщики збільшували панщину вЧерноземье, а оброчні селяни йшли на заводи, підривалася основа кріпосницькій економіки, що базується на примусовому, вкрай неефективному праці кріпаків;
· по-третє, криза кріпацтва виявився однією з головних причин поразки країни у Кримську війну, яка показала військово-технічну відсталість Росії. Була підірвана фінансову систему; селяни розорялися через рекрутських наборів, зростання повинностей. Почалася масова втеча селян від поміщиків;
· по-четверте, зростання кількості селянських заворушень (в 1860 р. сталося 126 виступів селян) створював реальну загрозу перетворення розрізнених виступів у нову «пугачовщину»;
· по-п'яте, усвідомлення правлячими колами, що кріпосне право — «пороховий льох» під державою. Від ліберальних поміщиків, учених, навіть родичів царя, зокрема молодшого брата великого князя Костянтина, на адресу уряду почали надходити пропозиції, проекти реформування земельних відносин. Олександра Другого, виступаючи у 1856 року перед представниками московського дворянства, говорив: «Якщо ми визволимо селян згори, всі вони звільнять себеснизу
1.Февральская революция и демократизация общества.
2. Политические партии и общественные движения в Казахстане.
Ускорителем февральской революции 1917 г. стала первая мировая война.
Не случайно, лидер большевиков В.И.Ленин признавал, что не будь мировой войны,Россия могла бы жить десятилетия без революций.
Именно война привела к крушению империй, перекройке карты Европы. Ее окончание повлекло за собой глубочайший кризис, породивший в итоге фашизм.
Экономическая разруха и поражение русских влйск на фронтах войны, рост рабочего и аграрного движения в стране, в т.ч. Казахстане (1916 г.) свидетельствовали, о том что Россия находится на грани катастрофы.
В феврале 1917 г. победила буржуазно-демократическая революция, свергнувшая царизм.
Своебразие февральской революции заключалось в установлении двоевластия в лице Временного правительства и Совета рабочих, солдатских и крестьянских депутатов.
Казахское население с самого начала Феральской революции приветствовало свержение царизма. Этому и некоторые меры Временного правительства по демобилизации «инородцев» на тыловые работы. 14 марта 1917 г. была приостановлена их мобилизация, а через месяц
было принято решение об их демобилизации.
В марте 1917 г. в Казахстане повсеместно сформировались местные органы Временного правительства – областные, и уездные исполнительные комитеты, отражавшие интересы предпринимателей, купцов, чиновников.
Верной опорой Временного правительства в областях и уездах были казачьи комитеты. Татарские, узбекские и уйгурские купцы и торговцы объединились в «мусульманские» и «татарские» комитеты.