1.Поразка Росії в Кримській війні (1853–1856). Розвиток ринкових відносин вимагав скасування кріпосного права.
· по-друге, селянські господарства розорялися, оскільки поміщики збільшували панщину вЧерноземье, а оброчні селяни йшли на заводи, підривалася основа кріпосницькій економіки, що базується на примусовому, вкрай неефективному праці кріпаків;
· по-третє, криза кріпацтва виявився однією з головних причин поразки країни у Кримську війну, яка показала військово-технічну відсталість Росії. Була підірвана фінансову систему; селяни розорялися через рекрутських наборів, зростання повинностей. Почалася масова втеча селян від поміщиків;
· по-четверте, зростання кількості селянських заворушень (в 1860 р. сталося 126 виступів селян) створював реальну загрозу перетворення розрізнених виступів у нову «пугачовщину»;
· по-п'яте, усвідомлення правлячими колами, що кріпосне право — «пороховий льох» під державою. Від ліберальних поміщиків, учених, навіть родичів царя, зокрема молодшого брата великого князя Костянтина, на адресу уряду почали надходити пропозиції, проекти реформування земельних відносин. Олександра Другого, виступаючи у 1856 року перед представниками московського дворянства, говорив: «Якщо ми визволимо селян згори, всі вони звільнять себеснизу
характерной для оседло - кочевого образа жизни. В нем определяющую роль играло скотоводство, в частности коневодство. Имело место наличие частной собственности на скот. Однако горные леса считались собственностью государства. Лошади были маленькими, коренастыми, с широкой мордой. Развитие коневодства у хунну позволяло им передвигаться на большие расстояния, в поисках более богатых травой лугов. Кормились они преимущественно мясо - молочной пищей. Всё поголовье скота содержалось на подножном корме.
Хунны так - же занимались охотой, даже с младенчества они учились сидя верхом на лошади стрелять из лука по мышам и лисицам. В зимний период они кормились за счет охоты.
Жили хунны в войлочных юртах, однако археологи находят и дома, построенные из глины, с земляным полом. В них имелась система отопления – дымоходы очагов, находившихся у стен жилища и обогревавшие их дома. Найденные орудия труда для размола зерна, свидетельствуют о развитии у них земледелия. У хуннов были развиты ремесла – изготовление из дерева каркасов для юрт. Пошив верхней одежды. Одежда была в основном из кожи и шерсти животных, которых они разводили. Кроме того, найдена форма для отливки сошников, сыродутные горны и другие свидетельства развия металлургии хунну на основе использования местных месторождений медных и железных руд. А так-же ювелирные украшения – подвески, ожерелья, серьги, что говорит о развитии «полихромного стиля» Среди других ремесел хунну следует отметить гончарное дело: разнообразная посуда хорошего качества, лощеная, украшена орнаментом. Глиняные кувшины, используемые в хозяйственных целях и т.д
1.Поразка Росії в Кримській війні (1853–1856). Розвиток ринкових відносин вимагав скасування кріпосного права.
· по-друге, селянські господарства розорялися, оскільки поміщики збільшували панщину вЧерноземье, а оброчні селяни йшли на заводи, підривалася основа кріпосницькій економіки, що базується на примусовому, вкрай неефективному праці кріпаків;
· по-третє, криза кріпацтва виявився однією з головних причин поразки країни у Кримську війну, яка показала військово-технічну відсталість Росії. Була підірвана фінансову систему; селяни розорялися через рекрутських наборів, зростання повинностей. Почалася масова втеча селян від поміщиків;
· по-четверте, зростання кількості селянських заворушень (в 1860 р. сталося 126 виступів селян) створював реальну загрозу перетворення розрізнених виступів у нову «пугачовщину»;
· по-п'яте, усвідомлення правлячими колами, що кріпосне право — «пороховий льох» під державою. Від ліберальних поміщиків, учених, навіть родичів царя, зокрема молодшого брата великого князя Костянтина, на адресу уряду почали надходити пропозиції, проекти реформування земельних відносин. Олександра Другого, виступаючи у 1856 року перед представниками московського дворянства, говорив: «Якщо ми визволимо селян згори, всі вони звільнять себеснизу
характерной для оседло - кочевого образа жизни. В нем определяющую роль играло скотоводство, в частности коневодство. Имело место наличие частной собственности на скот. Однако горные леса считались собственностью государства. Лошади были маленькими, коренастыми, с широкой мордой. Развитие коневодства у хунну позволяло им передвигаться на большие расстояния, в поисках более богатых травой лугов. Кормились они преимущественно мясо - молочной пищей. Всё поголовье скота содержалось на подножном корме.
Хунны так - же занимались охотой, даже с младенчества они учились сидя верхом на лошади стрелять из лука по мышам и лисицам. В зимний период они кормились за счет охоты.
Жили хунны в войлочных юртах, однако археологи находят и дома, построенные из глины, с земляным полом. В них имелась система отопления – дымоходы очагов, находившихся у стен жилища и обогревавшие их дома. Найденные орудия труда для размола зерна, свидетельствуют о развитии у них земледелия. У хуннов были развиты ремесла – изготовление из дерева каркасов для юрт. Пошив верхней одежды. Одежда была в основном из кожи и шерсти животных, которых они разводили. Кроме того, найдена форма для отливки сошников, сыродутные горны и другие свидетельства развия металлургии хунну на основе использования местных месторождений медных и железных руд. А так-же ювелирные украшения – подвески, ожерелья, серьги, что говорит о развитии «полихромного стиля» Среди других ремесел хунну следует отметить гончарное дело: разнообразная посуда хорошего качества, лощеная, украшена орнаментом. Глиняные кувшины, используемые в хозяйственных целях и т.д