На протяжении средневековья существовало два основных типа отношений между церковью и светскими властями: примат светской власти над духовной (цезаропапизм), существовавший в византии, при котором глава светской власти — император — фактически являлся и главой церкви (папой): он назначал главу церкви — константинопольского патриарха; императоры зачастую вмешивались в догматические споры, регулируя догматику и обрядовость эдиктами и законами. такое положение возникло в восточной римской империи со времён первых вселенских соборов (начиная с борьбы с арианством), в ходе которых церковные деятели апеллировали к императорам при решении догматических, обрядовых и церковных вопросов. окончательно такое положение было закреплено в кодексе и новеллах императора юстиниана, однако ему же принадлежит высказывание «источником всех богатств церкви является щедрость императора». примат духовной власти над светской (папацезаризм), то есть примат церкви, начавший оформляться на территориях западной римской империи после её распада. впервые эта идея была сформулирована гиппонийским епископом аврелием августином в его труде «о граде божием» (лат. «de civitate dei»): основной идеей этого труда, написанного вскоре после захвата готами рима и под впечатлением от этого события, является замена государственного единства римской империи духовным единством под главенством церкви, окончательно этот тезис оформился в письме папы геласия i императору анастасию i, получившем название по своему началу «duo sunt». в этом письме папа уже прямо указал, что существуют две власти: светская и духовная, и власть последней — весомее.
ответ: Імператор Константин зрозумів, що церковну організацію та авторитет християнства можна використати для зміцнення своєї влади. Він повернув християнам церковне майно, конфісковане його попередником, звільнив християнських священиків від сплати податків тавійськової служби, проголосив свободу молитовних зібрань. Сам імператор святкував і християнські, й традиційні римські свята. У 325 р. в місті Нікея було скликано собор (зібрання) єпископів Заходу та Сходу. У ньому взяв участь і сам імператор, аби піднести його значення. Було затверджено Символ віри - короткий і точний виклад основних християнських істин. Найважливіше в ньому було те, що єдиний Бог виступає в трьох рівних проявах - Бога-Отця, Бога-Сина (Ісуса Христа) і Бога-Духа Святого, які разом становлять Святу Трійцю. Рішення Нікейського собору сприяли остаточному оформленню християнської церкви - громади єдиновірців, людей, які сповідують одну віру. Було запроваджено семиденний тиждень замість звичного для римлян восьмиденного. Сьомий день вважався днем молитов та зібрань, днем відпочинку. Були оформлені перші рукописи Біблії. за імператора Феодосія (379-395 рр.) запровадили обов’язкове християнське віросповідування для всіх римських громадян. Так християнство стало єдиною державною релігією Римської імперії. Язичницькі храми почали руйнувати, статуї римських богів нищити.
ответ: Імператор Константин зрозумів, що церковну організацію та авторитет християнства можна використати для зміцнення своєї влади. Він повернув християнам церковне майно, конфісковане його попередником, звільнив християнських священиків від сплати податків тавійськової служби, проголосив свободу молитовних зібрань. Сам імператор святкував і християнські, й традиційні римські свята. У 325 р. в місті Нікея було скликано собор (зібрання) єпископів Заходу та Сходу. У ньому взяв участь і сам імператор, аби піднести його значення. Було затверджено Символ віри - короткий і точний виклад основних християнських істин. Найважливіше в ньому було те, що єдиний Бог виступає в трьох рівних проявах - Бога-Отця, Бога-Сина (Ісуса Христа) і Бога-Духа Святого, які разом становлять Святу Трійцю. Рішення Нікейського собору сприяли остаточному оформленню християнської церкви - громади єдиновірців, людей, які сповідують одну віру. Було запроваджено семиденний тиждень замість звичного для римлян восьмиденного. Сьомий день вважався днем молитов та зібрань, днем відпочинку. Були оформлені перші рукописи Біблії. за імператора Феодосія (379-395 рр.) запровадили обов’язкове християнське віросповідування для всіх римських громадян. Так християнство стало єдиною державною релігією Римської імперії. Язичницькі храми почали руйнувати, статуї римських богів нищити.
Объяснение: