Правління ярославичів. повстання киян у 1068-1069 рр.згідно з батьківським заповітом, після смерті ярослава мудрого старший влади у державі син ізяслав у 1054 р. посів київський престол, святослав отримав чернігівську землю, всеволод -переяславську, ігор і в'ячеслав - відповідно володимир-волинський і смоленськ. так починає утверджуватися удільна система володіння руськими землями. слабкість великокнязівської влади виявилася одразу ж, бо святослав і всеволод відмовлялися визнавати старшого брата володарем русько держави. не маючи сил протистояти їхньом; опору, ізяслав у цьому ж 1054 р. погодився ні спільне з братами іння руссю. так виниі тріумвірат ярославичів на чолі з ізяславом який правив країною майже 20 років. нова формі правління засвідчила послаблення центрально влади й посилення політичних центрів на міс цях. на основі традиційного територіальноп ядра русі - руської землі починають формува тися три князівства - київське, чернігівське і переяславське. старші брати порушили заповіт. спочатк; вони обмежили участь у державному житті мо лодших братів ігоря та в'ячеслава, а після їхньої смерті прибрали до рук їхні володіння несправедливо обділені родини молодших ярославичів затаїли образу і згодом почали активи; боротьбу за владу. вони та інші князі-сироти котрих позбавляли уділів, дістали назву ізгої. кожен із братів ярославичів прагнув насамперед задовольнити власні інтереси, мало дбаючи про державні справи. бояри не змогли своєчасно оці нити й загрози з боку половців (кипчаків) - войовничих кочівників, котрі потіснили печенігії і з'явилися на південних рубежах русі. улітку 1068 р. половці напали на русь. у битв на р. альті ізяслав, святослав і всеволод зазнали нищівної поразки. безпорадність яро славичів у захисті краю викликала гострі невдоволення киян. вони зібралися на віче і звернулися до великого князя з вимогою да ти зброю й коней для боротьби з половцями оскільки той відмовився, 15 вересня розпоча лося повстання. загони городян рушили до цен тру міста. перелякавшись, ізяслав і всеволо^ втекли, а кияни, звільнивши ув'язненого полоцького князя всеслава, проголосили його великим князем. однак новий володар русі не спромігся н зміцнити центральну владу, ні зберегти її зг собою. коли наступного року ізяслав підійшов з військом польського короля, всеслав утік до полоцька. кияни зібрали віче і, визнаючи свою провину, запросили ; святослава й всеволода на великокнязівський стіл. брати запропонували зайняти його ізяславу. той погодився, але поперед себе направив £о києва сина мстислава, котрий стратив 70 зачинщиків повстання, а шших осліпив. у травні 1069 р. до столиці вступив сам ізяслав; тріумвірат поновився.
Диггеры (. diggers, буквально — копатели) , представители крайне левого крыла революционной демократии в буржуазной революции 17 века, выражавшие интересы деревенской и городской бедноты, особенно безземельных и малоземельных крестьян, разорявшихся в ходе аграрного переворота и подвергавшихся как феодальной, так и капиталистической эксплуатации. впервые название "д. " появилось в ходе крестьянского восстания 1607 в центральной , но как идеологическое и социально-политическое течение д. оформились в ходе революции, на её буржуазно-демократическом этапе (1647—49), выделившись из движения левеллеров (в отличие от которых д. стали называть себя также "истинными левеллерами"). д. устами своего идеолога дж. уинстэнли провозгласили идеал "свободной республики", не знающей эксплуатации человека человеком, идеал коллективной собственности и коллективного труда. программа д. предусматривала отмену копи-гольда и власти манориальных лордов над землёй, возвращение общинных земель в общее пользование. реализация этой программы означала бы полное уничтожение феодального землевладения и в конечном счёте частной собственности на землю. в условиях далеко зашедшей дифференциации крестьянства требования д. не смогли стать основой массового движения в деревне. в 1649 д. предприняли попытку коллективного возделывания общинной пустоши близ кобема (графство суррей) и др. мест. однако судебные преследования и прямое насилие властей в конечном счёте подорвали движение д. (1650).
