Финикийцы направились из города Тир, вдоль северо-африканского побережья для освоения нового государство. В итоге они остановились на месте современного Туниса и основали город-порт Карфаген. Со временем они укрепили свое влияние, создали армию, флот и обеспечили город торговлей. Они так же как и греки стремились основывать новые колонии. Так же в состав Карфагена входило государство-протекторат Новый карфаген, образованный результатом таких колоний. Развитие торговли обогатило государство и он все мильнее наращивал свое влияние, и в итоге стал самой сильной державой в средиземноморье.
З самого початку своїм головним зовнішньополітичним завданням Павло I вважав боротьбу з Францією, в якій відбулася революція. Об'єднавшись, Туреччина, Великобританія, Сицилія і Австрія організували антифранцузьку коаліцію. Поставлений на чолі союзних військ, а.в. Суворов звільнив Північну Італію і здійснив знаменитий перехід через Альпи. Але незабаром, незадоволений діями союзників, Павло розірвав союзні відносини з Австрією і переключився на іншого противника – Англію. Павла, як і багатьох, дратувало, що основна частина світової торгівлі зосереджена в руках британців. Складалася нова коаліція об'єднаних флотів Росії, Франції, Швеції та Данії. Після захоплення британським флотом острова Мальта у Павла не залишилося сумнівів, і він порвав всі відносини з Англією. Мальта була важлива для нього як перспективна база російського флоту в Середземномор'ї, до того ж Павло I за сумісництвом був великим магістром Мальтійського ордена. У цей час готувалися передумови до зближення з Наполеоном. Обидва імператора почали готувати спільний похід до Індії, що була англійською колонією. Були навіть відправлені підрозділи війська Донського в Бухару і Хіву, щоб надалі рушити до Індії. В цілому зовнішню політику Павла I і сучасники, і наступні аналітики оцінюють негативно. Кінець правління Павла I з часом всі дії Павла I знаходили все більше незадоволених. У ніч з 11 на 12 березня 1801 змовники увірвалися в покої імператора і зажадали його зречення. Павло відмовився, в бійці, що зав'язалася, він був убитий. Новим російським імператором був проголошений його син, Олександр I Павлович. Із загибеллю Павла I закінчилася епоха палацових переворотів в Росії.
З самого початку своїм головним зовнішньополітичним завданням Павло I вважав боротьбу з Францією, в якій відбулася революція. Об'єднавшись, Туреччина, Великобританія, Сицилія і Австрія організували антифранцузьку коаліцію. Поставлений на чолі союзних військ, а.в. Суворов звільнив Північну Італію і здійснив знаменитий перехід через Альпи. Але незабаром, незадоволений діями союзників, Павло розірвав союзні відносини з Австрією і переключився на іншого противника – Англію. Павла, як і багатьох, дратувало, що основна частина світової торгівлі зосереджена в руках британців. Складалася нова коаліція об'єднаних флотів Росії, Франції, Швеції та Данії. Після захоплення британським флотом острова Мальта у Павла не залишилося сумнівів, і він порвав всі відносини з Англією. Мальта була важлива для нього як перспективна база російського флоту в Середземномор'ї, до того ж Павло I за сумісництвом був великим магістром Мальтійського ордена. У цей час готувалися передумови до зближення з Наполеоном. Обидва імператора почали готувати спільний похід до Індії, що була англійською колонією. Були навіть відправлені підрозділи війська Донського в Бухару і Хіву, щоб надалі рушити до Індії. В цілому зовнішню політику Павла I і сучасники, і наступні аналітики оцінюють негативно. Кінець правління Павла I з часом всі дії Павла I знаходили все більше незадоволених. У ніч з 11 на 12 березня 1801 змовники увірвалися в покої імператора і зажадали його зречення. Павло відмовився, в бійці, що зав'язалася, він був убитий. Новим російським імператором був проголошений його син, Олександр I Павлович. Із загибеллю Павла I закінчилася епоха палацових переворотів в Росії.