СУД ЯРОСЛАВА ВЛАДИМИРОВИЧА ПРАВДА РУССКАЯ. Задание 1. ответить на поставленные вопросы. Задание 2 . Составьте комментарий к статье Задание 3 творческого характера. Составить кластер на тему « Группы населения и их правовое положение». 1. О каком виде правонарушения говорится в статье 9? Зачем требуются два «видока»? 2. Как вы считаете, являются ли близкими по значению слова «видок» и «послоух»? 3. Сравните, какие положения объединяют статьи 1и 19? 4. В чем особенности порядка наследования по «Русской Правде»? 5. Опираясь на статьи, покажите действие норм обычного права? Статья 1. Убьет муж мужа, то мстит брат за брата, или сын за отца, или двоюродный брат, или племянник; если не будет никто мстить, то 80 гривен за убитого, если будет княжеский муж или княжеский управитель; если будет русин, или гридь, или купец, или боярский управитель, или мечник, или изгой, или словенин, то 40 гривен за убитого. - После смерти Ярослава еще раз собрались сыновья его Изяслав, Святослав и Всеволод и их мужи Коснячко, Перенег, Никифор и заменили кровную месть денежным штрафом; а все остальное сыновья его установили, как судил Ярослав. 2. Что понимается под обидой? Какие действовали виды наказания за причинение обиды? Определите объективную сторону преступления (покушение на преступление; окончательное преступление), проанализировав данные статьи. Статья 2. Или будеть кровав или синь надъражен, то не искати ему видока человеку тому: аще не будеть знамениа никаторого же, то ли придеть видок, аще не можеть, ту тому конец, оже ли себе не может мстити, то взятии ему за обиду 3 гривне, а летцу мъзда. Статья 8. А во усе 12 гривне, а в бороде 12 гривне. Статья 19. Аще убьет огнищанина в обиду, то платили за него – 80 гривен убиици, а людям не надобе, а в подъездном княжи 80 гривен. Статья 9. Оже ли кто вынез мечь. А не тнеть, то тъи, гривну положить. Задание 2 . Составьте комментарий к статье 1. Составьте комментарий к статье №10.. Статья 10. Аще ли ринет мужь мужа любо от себя любо к собе, 3 гривне, а видока два выведеть, или будеи варяг или колбяг, то на роту. Аще оутнеть мечемъ, (а) не вынемъ а его, либо роукоятью, то 12 гривне за обидоу ВИДОК, по Русской правде, свидетель-очевидец, дающий показания в судебном процессе. Варяг, колбяг – иностранцы
08.05.1867г был зажжён Вечный огонь на Могиле неизвестногл солдата у Кремлевской стены В церемонии зажжения огня приняли участие Герои Советского Союза Мусланов; при этом переносной газовый факел с огнём, зажжённым от Вечного огня на Марсовом поле, Маресьев передал в руки Генерального секретаря ЦК КПСС Брежнева который и зажёг огонь на Могиле Неизвестного солдата Вечный огонь горел здесь до 21.12.2007 когда в связи с необходимостью реконструкции мемориала огонь с воинскими почестями был временно перенесён на Поклонную гору в парк Победы В День защитника Отечества, 23.02.2010 Вечный огонь был возвращён к Кремлёвской стене, а зажёг огонь Президент РоссииД. А. Медведев — от факела, который, в свою очередь, зажгли от Вечного огня, горящего у входа вЦентральный музей Великой Отечественной войны, председательМосковского городского совета ветеранов В. И. Долгих и Герой Российской ФедерацииД. Н. Клименко[7][10].
30 апреля 2010 года был зажжён Вечный огонь на Поклонной горе. Предложение о создании мемориала с Вечным огнем поступило от Совета ветеранов города Москвы. Факел, зажжённый у Могилы Неизвестного Солдата в Александровском саду, с почестями перенесли к мемориалу на Поклонной горе. Чести зажечь новый «очаг Памяти» удостоились почётный гражданин Москвы, участник битвы за Москву, председатель Московского совета ветеранов войны, труда и правоохранительных органов Владимир Долгих, Герой России полковник Вячеслав Сивко, член Московской жилой общественной организации «Содружество» Николай Зимогоров.
7мая 2014 годабыли заменены запальники горелки Вечного огня на Могиле Неизвестного солдата. Замену произвели специалисты Мосгаза Несколько минут Вечный огонь горел рядом в специальной капсуле. После замены Вечный огонь зажгли снова. Зажигал огонь Владимир Зельдин
ответ:Хмельниччина і нова Українська держава стали поштовхом для розвитку історичної науки, яка вже виходить за межи літописних оповідань та набуває нових форм.
Наприкінці 17 - на початку 18 століття з'являються так звані “козацькі літописи”, автори яких брали безпосередньо участь у козацьких походах або були їх свідками.
У 18 столітті з'являються історичні твори, які пов'язують добу Гетьманщини з Княжою добою. У 1730 - х роках складено “Краткое опісаніе Малоросіи”; у 1765 році П. Симоновський - “Краткое опісаніе о козацком малоросійском народе” та інші.
Велике значення для розуміння культури, прагнень, ідеології тогочасної еліти мають щоденники та мемуари видатних політичних та культурних діячів. До цього можна віднести: “Дневник” Петра Апостола (1725 - 1727), сина гетьмана Данила Апостола, “Дневник” (1735 - 1740) Якова Марковича, “Дневник” генерального хорунжого М. Ханенка, який був дуже близьким до І. Скоропадського, П. Полуботка, Д. Апостола.
Щодо розвитку природничих та математичних наук у 17 столітті, то вони були розвинені слабше, ніж історія та право, але ніколи не зникало зацікавлення ними. В приватних бібліотеках були присутні книги з ботаніки, зоології, математики, метеорології тощо. При дворі К. Розумовського проживали доктори - француз Леклерк та німець Гебенштрайт. У 1751 році Іван Полетика став професором Медичної Академії у Кілю.
Філософія у 17 столітті розвивалася під впливом творів античних та середньовічних філософів, а також творів Декарта, Фр. Бекона, картезіанців.
Найяскравішим представником філософії в Україні був Григорій Сковорода (1722 - 1794), видатний вчений та мислитель. Син реєстрового козаку Полтавського полку, учився в Київській Академії, потім в університетах Мюнхену, Відня, Бреслау. Основою його філософічної концепції був антропологізм, а засобом для досягнення мети - самопізнання.
Для науки 19 століття було характерне зростання ваги природничих наук, так як відбувається промислове зростання. З'являються нові науки і напрямки. Серед видатних науковців цього періоду можна назвати багатьох людей.
У 1813 - 1820 рр. ректором Харківського університету був Т. Ф. Осиповський, який написав тритомну працю “Курс математики”, що тривалий час була основним підручником для студентів. Слід відмітити діяльність Михайла Остроградського в галузі математики (його ім'я носить одна з вулиць Полтави, на якій стоїть один з найстаріших педагогічних ВУЗів України). За свої досягнення він був обраний членом Петербурзької, Паризької, Туринської та Римської Академій наук. Автор багатьох підручників з математики.
Михайло Максимович (1804 - 1873), перший ректор Київського університету, написав більше ніж 100 наукових праць з історії, ботаніки, зоології, фізики, хімії тощо.
Великий хірург М. І. Пирогов (1810 - 1881), який вперше здійснив операцію з анестезією, дав новий поштовх освітянського руху на Україні. Він був попечителем Київської навчальної округи, підтримував гуманні і прогресивні начинання в педагогічній справі.
В Україні складається низька наукових шкіл, які мали високий науковий рівень і впливали на умонастрій суспільства. Школа з хімії створюється в Київському університеті, в Харкові М. М. Беккетов (1827 - 1911) створив школу фізичної хімії, його роботи стали основою нової наукової галузі - металометрії. Розповсюджуються ідеї Дарвіна, світоглядний вплив яких був дуже великим. У Києві та Одесі працював один з братів Ковалевських, Олександр Онуфрійович(1840 - 1901), відомий зоолог. Він і його молодший брат Володимир зробили великий внесок у розвиток еволюціоністської концепції Дарвіна.
Відомим був Ілля Ілліч Мечніков (1845 - 1916), випускник Харківського університету. Викладав в Одесі, був членом Громади. У 1888році переїхав до Пастерівської лабораторії в Париж. Лауреат Нобелівської премії (за відкриття фагоцитозу). Працюючи професором Новоросійського університету в Одесі він із своїм учнем Миколою Гамалією (1859 - 1949) створив першу в Російській імперії і другу в світі бактеріологічну станцію, став одним з засновників мікробіології та вчення про імунітет. М. Гамалій, продовжуючи справу свого вчителя, зробив великий вклад у боротьбу з такими хворобами, як холера, чума, туберкульоз, сказ, впровадив в практику охорони здоров'я щеплення.
Також у галузі медицини плідно працював хірург Ю. Шимаковський, який світову славу здобув завдяки своїй праці “Операції на поверхні тіла” та винайденням декількох медичних інструментів.
У 70 - ті роки професором фізіології Новоросійського університету був І. М. Сєченов (1829 - 1905), який став засновником вітчизняної фізіологічної школи. В праці “Рефлекси головного мозку” він висвітлив питання про діяльність головного мозку, “душевне життя” з позиції науки.