Международная торговля Ирана была в основном караванной; плавания иранских купцов по Персидскому заливу были нерегулярны. Караваны из Месопотамии доставляли в восточные области Ирана сирийское стекло, шелковые ткани египетской и малоазийской работы, сирийские и египетские шерстяные ткани, изделия из металла, вино, масло. Далее эти товары переправлялись, главным образом караванами местных купцов, в Китай и Индию. Прежде чем заключался тот или иной торговый договор необходимо было установить характер товара - “надежный” или “ненадежный”. “Ненадежными” считались прежде всего товары международной караванной торговли; они подвергались таким опасностям, как “море”, “огонь”, “враги” и “власть”. Сильнее стихийных бедствий были, конечно, опасности, зависевшие от “власти”: бесконечные пошлины, которые приходилось платить на любых границах и в любых городах, государственная монополия на продажу определенных товаров (прежде всего на шелк-сырец), военные действия в районе караванной торговли и т.д. В эпоху общеэкономического кризиса 3 в. на Ближнем Востоке караванная торговля почти прекратилась. Однако с образованием сасанидского государства она вскоре была снова налажена. Как и раньше, главным товаром был шелк; шелковыми тканями платили налоги, ими одаривали послов и монархов, покупали союзников, расплачивались с солдатами.
Становище жінки та дитини в період 16-18 століть було вкрай плачевним, якщо його порівняти із сучасністю. Для жінок шлюб був економічною необхідністю. за межами домогосподарства життя жінки було вразливим і нестабільним. Деякі жінки стали економічно незалежними, але вони були винятками.
Життя заміжніх жінок помітно відрізнялася між містом i селом. B селі, жінка підтримувала господарство, як на землі, так і в домівці. У місті ж, жінка могла бути дружиною ремісника чи купця. Вона всіляко допомагала своєму чоловіку у веденi справ, а дітьми займалися няні. Коли її чоловік помирав, вона могла взяти на себе бiзнес і вести його.
Попри цей, так сказати, успішний момент, бiльшiсть професiй для жінок були закритими. Навіть якщо жінка отримала освіту (в розділених за статевою ознакою школах), вона могла бути вчителькою чи приватною гувернанткою. Якщо ж вони працювали на однакових роботах, вони часто отримували нижчу заробітну плату, ніж чоловіки за ту саму роботу.
На початку 16 століття багато хлопців вирушили ДО церковних шкіл. Після релігійних змін у 1540-х роках такі школи були закриті.
Объяснение:
Однак, після цього були засновані гімназії.
Хлопчики зазвичай відвідували своєрідну дитячу школу під назвою «дрібна школа», потім переходили до гімназії, коли їм було близько CİM років. Шкільний День починався 0 6 ранку влітку та 7 ранку взимку. Обід був з 11 ку до 1 дня. Школа закінчилася близько 5 вечора. Хлопчики ходили до школи 6 днів на тиждень, i них було B мало свят. Дисципліна в школах була сувора. Вчитель нерідко мав палицю з прив'язаними до неї березовими гілочками.
Коли хлопчикам виповнювалось 15 або 16 років, найкращі із них могли піти в один 3 ДВОХ університетів Англії: до Оксфорда чи до Кембриджа.
або приватними гувернантками, дома або матерями. Але вже в 17 столітті у багатьох містах були засновані школи-інтернати для дівчаток. у них дівчат вивчали такi предмети, як письмо, музика та рукоділля.
Дівчата
навчалися,
Як завжди бідні діти не ходили до школи. до 6 -7-річного віку вони повинні були виконувати певні роботи, наприклад відлякувати птахів від посівних земель.
Международная торговля Ирана была в основном караванной; плавания иранских купцов по Персидскому заливу были нерегулярны. Караваны из Месопотамии доставляли в восточные области Ирана сирийское стекло, шелковые ткани египетской и малоазийской работы, сирийские и египетские шерстяные ткани, изделия из металла, вино, масло. Далее эти товары переправлялись, главным образом караванами местных купцов, в Китай и Индию. Прежде чем заключался тот или иной торговый договор необходимо было установить характер товара - “надежный” или “ненадежный”. “Ненадежными” считались прежде всего товары международной караванной торговли; они подвергались таким опасностям, как “море”, “огонь”, “враги” и “власть”. Сильнее стихийных бедствий были, конечно, опасности, зависевшие от “власти”: бесконечные пошлины, которые приходилось платить на любых границах и в любых городах, государственная монополия на продажу определенных товаров (прежде всего на шелк-сырец), военные действия в районе караванной торговли и т.д. В эпоху общеэкономического кризиса 3 в. на Ближнем Востоке караванная торговля почти прекратилась. Однако с образованием сасанидского государства она вскоре была снова налажена. Как и раньше, главным товаром был шелк; шелковыми тканями платили налоги, ими одаривали послов и монархов, покупали союзников, расплачивались с солдатами.
Становище жінки та дитини в період 16-18 століть було вкрай плачевним, якщо його порівняти із сучасністю. Для жінок шлюб був економічною необхідністю. за межами домогосподарства життя жінки було вразливим і нестабільним. Деякі жінки стали економічно незалежними, але вони були винятками.
Життя заміжніх жінок помітно відрізнялася між містом i селом. B селі, жінка підтримувала господарство, як на землі, так і в домівці. У місті ж, жінка могла бути дружиною ремісника чи купця. Вона всіляко допомагала своєму чоловіку у веденi справ, а дітьми займалися няні. Коли її чоловік помирав, вона могла взяти на себе бiзнес і вести його.
Попри цей, так сказати, успішний момент, бiльшiсть професiй для жінок були закритими. Навіть якщо жінка отримала освіту (в розділених за статевою ознакою школах), вона могла бути вчителькою чи приватною гувернанткою. Якщо ж вони працювали на однакових роботах, вони часто отримували нижчу заробітну плату, ніж чоловіки за ту саму роботу.
На початку 16 століття багато хлопців вирушили ДО церковних шкіл. Після релігійних змін у 1540-х роках такі школи були закриті.
Объяснение:
Однак, після цього були засновані гімназії.
Хлопчики зазвичай відвідували своєрідну дитячу школу під назвою «дрібна школа», потім переходили до гімназії, коли їм було близько CİM років. Шкільний День починався 0 6 ранку влітку та 7 ранку взимку. Обід був з 11 ку до 1 дня. Школа закінчилася близько 5 вечора. Хлопчики ходили до школи 6 днів на тиждень, i них було B мало свят. Дисципліна в школах була сувора. Вчитель нерідко мав палицю з прив'язаними до неї березовими гілочками.
Коли хлопчикам виповнювалось 15 або 16 років, найкращі із них могли піти в один 3 ДВОХ університетів Англії: до Оксфорда чи до Кембриджа.
або приватними гувернантками, дома або матерями. Але вже в 17 столітті у багатьох містах були засновані школи-інтернати для дівчаток. у них дівчат вивчали такi предмети, як письмо, музика та рукоділля.
Дівчата
навчалися,
Як завжди бідні діти не ходили до школи. до 6 -7-річного віку вони повинні були виконувати певні роботи, наприклад відлякувати птахів від посівних земель.