Представляет собой конспект лекций юриста ГАЯ подготовленного в 250-260-е годы н.э. были изданы учеником или другом автора после его смерти. Институции представляют собой систематическое изложение всего римского частного права, как цивильного, так и преторского. Общая система Институций определяется самим Гаем: "Все право, которым мы пользуемся, относится или к лицам, или к вещам, или к искам (I. 8). Эта идея стала основой институционной системы построения современного гражданского права, в частности – французского.
Святосла́в І́горович (близько 938[2] — березень 972) — великий князь київський (945—972). Представник династії Рюриковичів. Єдиний син київського князя Ігоря і княгині Ольги. Після загибелі батька перебував під регентством матері (945—964)[3]. Ставши самостійним правителем, проводив активну зовнішню політику, значно розширивши територію Руської держави. Підкорив волзьких булгар, аланів, радимичів, в'ятичів (964). Розгромив Хозарський каганат (965—968)[3]. 968 року допоміг візантійському імператорові Никифору Фоці придушити повстання болгар, але його спроба залишитися в Болгарії змусила Візантію нацькувати на Київ печенігів[3]
Представляет собой конспект лекций юриста ГАЯ подготовленного в 250-260-е годы н.э. были изданы учеником или другом автора после его смерти. Институции представляют собой систематическое изложение всего римского частного права, как цивильного, так и преторского. Общая система Институций определяется самим Гаем: "Все право, которым мы пользуемся, относится или к лицам, или к вещам, или к искам (I. 8). Эта идея стала основой институционной системы построения современного гражданского права, в частности – французского.
Объяснение:
это краткое содержание
Святосла́в І́горович (близько 938[2] — березень 972) — великий князь київський (945—972). Представник династії Рюриковичів. Єдиний син київського князя Ігоря і княгині Ольги. Після загибелі батька перебував під регентством матері (945—964)[3]. Ставши самостійним правителем, проводив активну зовнішню політику, значно розширивши територію Руської держави. Підкорив волзьких булгар, аланів, радимичів, в'ятичів (964). Розгромив Хозарський каганат (965—968)[3]. 968 року допоміг візантійському імператорові Никифору Фоці придушити повстання болгар, але його спроба залишитися в Болгарії змусила Візантію нацькувати на Київ печенігів[3]