Империя до самых последних дней своего существования пыталась защитить свои границы от вторжения варваров. варварские завоевания, подобно всем другим завоеваниям, грозили империи не только гибелью и разрушением, самый образ жизни варваров отрицал римскую цивилизацию — какой она была раньше и какой — увы! — постепенно переставала быть. современники наблюдали или должны были наблюдать острейший конфликт между римскими и варварскими ценностями совсем не в материальной сфере. римская цивилизация была в первую очередь цивилизацией разума. она опиралась на многовековую традицию мысли и интеллектуальных достижений, составлявших наследие греции, в которое она, в свою очередь, внесла большой вклад. римский мир был миром школ и библиотек, писателей и строителей. варварский же мир был миром, в котором разум пребывал в младенческом состоянии, и это состояние затянулось на многие века. германские саги, воспевавшие битвы, существовали и дошли до нас лишь в форме легенд, созданных в более позднее время. имелось несколько грубых законов, которые регулировали личные взаимоотношения людей, — вряд ли все это можно назвать цивилизацией в том смысле, в каком понимали ее римляне. король хильперик пытался сочинять стихи в стиле седулия, но не имел никакого понятия о длинной и короткой стопах, и они у него хромали, а сам карл великий, ложась спать, клал под подушку грифельную доску, чтобы ночью в искусстве письма, которое он так и не освоил. что общего было у них с юлием цезарем, марком аврелием и тем великим юлианом, которого назвали отступником? уже по одним этим примерам можно понять, какая непроходимая пропасть разделяла германию и рим. таким образом, римляне и варвары были не только военными противниками, но и вели совершенно различный образ жизни — цивилизованный и варварский. мы не имеем здесь возможности подробно обсудить вопрос, почему в процессе их столкновения цивилизация погибла, а варварство победило. однако важно помнить, что, пока империя пыталась защитить свои границы от варварских орд, она постепенно открывала их для варваров-поселенцев
Богдан михайлович хмельницький народився 27 грудня 1595 в селі суботів (одна з версій) у родині сотника чигиринського полку михайла хмельницького. історики висувають різні версії про місце народження богдана хмельніцкого. навчання богдана хмельницького почалося в київській братській школі, після закінчення якої він вступає до єзуїтський колегіум в ярославлі. і надалі продовжує навчання у львові. характерно, що опанувавши мистецтвом риторики і письма, а також досконало польською мовою та латиною, хмельницький не перейшов в католицтво, але залишився вірним батьківській вірі (православ’ю). у 1620-1621 роках богдан хмельницький бере участь у польсько-турецькій війні, під час якої гине його батько, а він сам потрапляє в полон. після двох років полону хмельницькому вдається втекти (за іншими даними, був викуплений родичами). після повернення до суботова він записується в реєстрове козацтво. потім в біографії хмельницького починається низка походів із запорожцями на турецькі міста. під час повстання козаків 1630-1638 років ім’я хмельницького згадується тільки один раз при підписанні договору про капітуляцію, який був написаний рукою хмельницького (він був генеральним писарем у повсталих козаків) і підписаний ним та козацьким старшиною. 1635 — за хоробрість був нагороджений золотою шаблею від польського короля владислава iv. у 1644-1646 роках брав участь у війні франції з іспанією, командуючи більш ніж двохтисячного загоном козаків. скориставшись відсутністю хмельницького, польський підстароста чаплинський, напав на його хутір і пограбував його. безплідні спроби шукати відплати на суді призвели до того що хмельницький підняв у січні 1648 року козаків на бунт, які проголосили його гетьманом. з 1648 років хмельницький з чотирьохтисячним військом виступив проти поляків. це був початок нового козацького повстання, яке незабаром перетворилося на національно-визвольну війну українського народу, очолену б. хмельницьким. у битві біля жовтих вод і під корсунем повсталі в союзі з татарами розбили польське військо, але не змогли повною мірою скористатися перемоги. хмельницький був проголошений гетьманом і урочисто вступив до києва. після відновлення військових дій українські війська під командуванням хмельницького завдали полякам нищівної поразки, але через зраду кримського хана хмельницький був змушений укласти невигідний і недовговічний зборівський мирний договір, по суті тільки підтвердив колишні права малоросійського козацтва. війна тривала. на початку червня 1651 відбулася битва під берестечком, що закінчилося поразкою козацького війська. кримський хан кинувся навтіки, а коли богдан намагався зупинити його, захопив гетьмана і близько місяця утримував в полоні. восени був укладений білоцерківський договір, який знищив майже всі завоювання українського народу. але хмельницький продовжував боротьбу і через рік вщент розгромив двадцятитисячне польське військо під батогом. переконавшись, що україні не обійтися власними силами, богдан звернувся до москви з пропозицією про возз’єднання україни з росією. у 1654 році в переяславі уклав військовий союз з московським царством, згідно з якою україна увійшла до складу московської держави на конфедеративній основі, й скерована також проти речі посполитої.. наприкінці свого життя намагався переорієнтуватися на союз зі швецією та османською портою, вбачаючи в амбіціях москви небезпеку козацькому суверенітету. богдан хмельницький перебував на чолі гетьманської до самої смерті. помер богдан хмельницький 27 липня 1657 від інсульту. похований у селі суботові, в побудованій ним самим кам’яної церкви, існує до теперішнього часу.
