Перші сарматські племінні об’єднання — язиги та роксолани — з’явилися на території сучасної України в 2 ст. до н. е. У серед. 1 ст. сюди перекочували аорси та алани, а язиги під їхнім тиском відійшли до Середньодунайської низовини. Сіраки проживали в Пн.-Зх. Передкавказзі. У серед. 3 ст. С. Пн. Причорномор’я підпали під навалу готів та частково увійшли до їхнього об’єднання. Кінець сарматської к-ри на території сучасної України пов’язаний із навалою гунів 375. Завойовники частково винищили С. та їхніх союзників готів, частково асимілювали їх, включивши до складу своєї орди. Сліди С. у вигляді археол. знахідок та топонімів простежуються аж до Пн. Італії, Франції та Пн. Африки.
Археол. к-ра С. на теренах від Уралу до Дону поділяється на 3 періоди: ранньосарматський (2—1 ст. до н. е.), середньосарматський (1 — серед. 2 ст.) та пізньосарматський (2-га пол. 2 — 4 ст.). Сарматська к-ра сучасної України має дещо ін. періодизацію: 1-й період (2 ст. до н. е. — серед 2 ст.) з фазами А1 (2—1 ст. до н. е.), А2 (1-ша пол. 1 ст.) та В (2-га пол. 1 — серед. 2 ст.) і 2-й період (2-га пол. 2 — 4 ст.) з фазами С1 (2-га пол. 2 — серед. 3 ст.) та С2 (2-га пол. 3 — 3-тя чв. 4 ст.).
Наприкінці 1850-х pp. почали організовуватися напівлегальні гуртки — громади. Перша громада виникла в Києві 1859 р. на базі таємного гуртка «хлопоманів» (від польського «хлоп» — селянин). Очолив її історик, пізніше професор Київського університету, Володимир Антонович. Громадівський рух, названий владою «українофільством», набув значного поширення. Громади виникли в Харкові, Чернігові, Полтаві, Одесі, Катеринославі та інших містах. Гуртки об'єднували представників різних в суспільства з різними політичними поглядами. їхня діяльність мала, в основному, культурно-просвітницький характер (відкриття недільних шкіл, пропаганда художньої і наукової літератури, вивчення української мови, історії, етнографії тощо). Серед найактивніших учасників громадівського руху були композитор Микола Лисенко, письменник і драматург Михайло Старицький, письменники Олександр Кониський, Володимир Самійленко, Панас Мирний, історик Михайло Драгоманов, соціолог Сергій Подолинський, етнограф Павло Чубинський, засновник української статистичної науки Олександр Русов. Було створено керівний центр громад усієї України, до якого увійшли В. Антонович, П. Чубинський, О. Русов. Громади підтримували зв'язки з представниками національного руху Західної України.
Культурно-просвітницький рух громад викликав тривогу в урядових колах. Проти громадівців прокотилася хвиля репресій, і в другій половині 1860-х pp. громадівський рух пішов на спад.
На початку 1870-х pp. після деякого послаблення контролю за внутрішнім життям українського суспільства громадівці активізували свою діяльність. Почався другий етап громадівського руху. Цьому сприяв і заснований 1873 р. в Києві Південно-Західний відділ Російського географічного товариства, який залучив до своєї діяльності велику кількість інтелігенції (понад 200 дійсних членів), зібрав і видав значний за обсягом матеріал з історії, економіки, культури рідного краю.
Громади хоч і утримувалися від політичної діяльності, все ж таки не влаштовували самодержавство. Із прийняттям у 1876 р. Емського акту діяльність громад була заборонена. Частина громадівців виїхала за кордон. Серед них був і Михайло Драгоманов, який упродовж 1878—1882 pp. видавав у Женеві перший український журнал за кордоном «Громада».Просвіта» - українське культурно-освітнє товариство, засноване у Львові групою народовців 8.12.1868. Основним завданням товариства стало сприяння просвіті українського народу в культурному, національно-політичному та економічному напрямках. Діяльність «П.» регламентувалася статутами, які затверджували загальні збори товариства.
Згідно з першим статутом, "Просвіта" була науково-просвітницькою організацією. Згодом головні зміни полягали в обмеженні наукового характеру діяльності Товариства, яку вирішили зосередити у Товаристві ім. Т. Шевченка (згодом НТШ), заснованому в 1873 році.
Із зміною статуту відпала необхідність у збиранні та виданні етнографічних матеріалів, для чого було створено спеціальну етнографічну секцію.
Основним напрямком діяльності "Просвіти" від початку й до кінця залишалося книгодрукування. Приступаючи до видання книжок для народу, необхідно було вирішити питання тематики та правопису.
Залишаючись єдиною представницею народовського табору, "Просвіта" бере участь в громадсько-політичних акціях Галичини. В 1880 році Товариство організовує святкування 100-річного ювілею скасування панщини в Австрії.
Перші сарматські племінні об’єднання — язиги та роксолани — з’явилися на території сучасної України в 2 ст. до н. е. У серед. 1 ст. сюди перекочували аорси та алани, а язиги під їхнім тиском відійшли до Середньодунайської низовини. Сіраки проживали в Пн.-Зх. Передкавказзі. У серед. 3 ст. С. Пн. Причорномор’я підпали під навалу готів та частково увійшли до їхнього об’єднання. Кінець сарматської к-ри на території сучасної України пов’язаний із навалою гунів 375. Завойовники частково винищили С. та їхніх союзників готів, частково асимілювали їх, включивши до складу своєї орди. Сліди С. у вигляді археол. знахідок та топонімів простежуються аж до Пн. Італії, Франції та Пн. Африки.
Археол. к-ра С. на теренах від Уралу до Дону поділяється на 3 періоди: ранньосарматський (2—1 ст. до н. е.), середньосарматський (1 — серед. 2 ст.) та пізньосарматський (2-га пол. 2 — 4 ст.). Сарматська к-ра сучасної України має дещо ін. періодизацію: 1-й період (2 ст. до н. е. — серед 2 ст.) з фазами А1 (2—1 ст. до н. е.), А2 (1-ша пол. 1 ст.) та В (2-га пол. 1 — серед. 2 ст.) і 2-й період (2-га пол. 2 — 4 ст.) з фазами С1 (2-га пол. 2 — серед. 3 ст.) та С2 (2-га пол. 3 — 3-тя чв. 4 ст.).
Объяснение:
Объяснение:
Наприкінці 1850-х pp. почали організовуватися напівлегальні гуртки — громади. Перша громада виникла в Києві 1859 р. на базі таємного гуртка «хлопоманів» (від польського «хлоп» — селянин). Очолив її історик, пізніше професор Київського університету, Володимир Антонович. Громадівський рух, названий владою «українофільством», набув значного поширення. Громади виникли в Харкові, Чернігові, Полтаві, Одесі, Катеринославі та інших містах. Гуртки об'єднували представників різних в суспільства з різними політичними поглядами. їхня діяльність мала, в основному, культурно-просвітницький характер (відкриття недільних шкіл, пропаганда художньої і наукової літератури, вивчення української мови, історії, етнографії тощо). Серед найактивніших учасників громадівського руху були композитор Микола Лисенко, письменник і драматург Михайло Старицький, письменники Олександр Кониський, Володимир Самійленко, Панас Мирний, історик Михайло Драгоманов, соціолог Сергій Подолинський, етнограф Павло Чубинський, засновник української статистичної науки Олександр Русов. Було створено керівний центр громад усієї України, до якого увійшли В. Антонович, П. Чубинський, О. Русов. Громади підтримували зв'язки з представниками національного руху Західної України.
Культурно-просвітницький рух громад викликав тривогу в урядових колах. Проти громадівців прокотилася хвиля репресій, і в другій половині 1860-х pp. громадівський рух пішов на спад.
На початку 1870-х pp. після деякого послаблення контролю за внутрішнім життям українського суспільства громадівці активізували свою діяльність. Почався другий етап громадівського руху. Цьому сприяв і заснований 1873 р. в Києві Південно-Західний відділ Російського географічного товариства, який залучив до своєї діяльності велику кількість інтелігенції (понад 200 дійсних членів), зібрав і видав значний за обсягом матеріал з історії, економіки, культури рідного краю.
Громади хоч і утримувалися від політичної діяльності, все ж таки не влаштовували самодержавство. Із прийняттям у 1876 р. Емського акту діяльність громад була заборонена. Частина громадівців виїхала за кордон. Серед них був і Михайло Драгоманов, який упродовж 1878—1882 pp. видавав у Женеві перший український журнал за кордоном «Громада».Просвіта» - українське культурно-освітнє товариство, засноване у Львові групою народовців 8.12.1868. Основним завданням товариства стало сприяння просвіті українського народу в культурному, національно-політичному та економічному напрямках. Діяльність «П.» регламентувалася статутами, які затверджували загальні збори товариства.
Згідно з першим статутом, "Просвіта" була науково-просвітницькою організацією. Згодом головні зміни полягали в обмеженні наукового характеру діяльності Товариства, яку вирішили зосередити у Товаристві ім. Т. Шевченка (згодом НТШ), заснованому в 1873 році.
Із зміною статуту відпала необхідність у збиранні та виданні етнографічних матеріалів, для чого було створено спеціальну етнографічну секцію.
Основним напрямком діяльності "Просвіти" від початку й до кінця залишалося книгодрукування. Приступаючи до видання книжок для народу, необхідно було вирішити питання тематики та правопису.
Залишаючись єдиною представницею народовського табору, "Просвіта" бере участь в громадсько-політичних акціях Галичини. В 1880 році Товариство організовує святкування 100-річного ювілею скасування панщини в Австрії.