Тест. «Общественное движение в 30-50-е гг. XIX века.» 1. Кто из русских общественно-политических деятелей явился основателем теории, сформулированной в следующем историческом источнике: «…Россия сохранила тёплую веру в начала, без коих она не может благоденствовать, усиливаться, жить… русский, преданный отечеству, столь же мало согласится на утрату одного из догматов нашего православия, сколь и на похищение одного перла из венца мономахова. Самодержавие составляет главное условие политического существования России… Наряду с сими двумя национальными началами, находится и третье, не менее важное, не менее сильное: народность…»:
1) М. М. Сперанский, 2) Н.М. Карамзин, 3) А.И. Герцен, 4) С.С. Уваров
2. Представители русской общественной мысли 1830-1850-х гг., идеализировавшие русский народ, историческое России, считавшие, что Россия должна развиваться самостоятельным путём, а не следовать образцам ведущих западноевропейских стран, назывались:
1) западниками, 2) славянофилами, 3) социал-демократами, 4) декабристами
3.Представители общественной мысли, считавшие, что Россия должна развиваться не по образцу ведущих европейских стран Европы, а по своему собственному, самобытному пути, назывались:
1) просветителями, 2) западниками, 3) славянофилами, 4) социал-демократами
4. Кто из представителей общественной мысли России критически оценивал деятельность Петра I?
1) консерваторы 2) западники 3) славянофилы 4) революционеры
5. Укажите имя российского идеолога, который считал, что «ячейкой социализма в России должна стать крестьянская поземельная община»:
1) В.Г. Белинский 2) А.С. Хомяков 3) С.С. Уваров 4) А.И. Герцен
6. Автор «Философических писем»:
1) П.Я. Чаадаев 2) А.И. Герцен 3) С.С. Уваров 4) Ф.М. достоевский
7.Автор «теории общинного социализма» (русского утопического социализма):
А) А.И. Герцен Б) М.П. Погодин В) С.С. Уваров Г) В.Г. Белинский
8. Какую газету издавал А.И. Герцен:
1) «Телескоп» 2) «Колокол» 3) «Современник» 4) «Отечественные записки»
9. Напишите пропущенное слово.
Теория официальной народности: «… ,самодержавие, народность».
10. Прочтите отрывок и ответьте на вопросы:
Из трудов представителя общественной мысли середины XIX в.: "Северные славяне, призвавшие Рюрика с братьями, призвали в его лице государство к земле – и русская история началась. В призвании добровольном обозначились уже отношения земли и государства – взаимная доверенность с обеих сторон. Не брань, не вражда, как это было у других народов вследствие завоевания, а мир вследствие добровольного призвания. Это спокойствие… не лучшее ли доказательство, как противна всякая революция русскому духу? Сущность воззрений брата моего Хомякова состоит в том, что русский народ не политический, никогда не бунтовал за свои политические права. Государство… никогда у нас не обольщало собою народа, не пленяло народной мечты; вот почему, хотя и были случаи, не хотел народ наш облечься в государственную власть, а отдавал эту власть избранному им и на то назначенному государю, сам желая держаться своих внутренних жизненных начал". "Община есть одно уцелевшее гражданское учреждение всей русской истории. Отними его – не останется ничего; из его же развития может развиться целый гражданский мир".
Відповідь:
1.Ва́рвар — зневажливий термін, яким позначають людину, представника певного народу або племені, що дійсно або уявно перебуває на доцивілізаційному або нижчому цивілізаційному рівні розвитку[1]. Слово «варвар» має грецьке походження, однак поняття «варвар» і «варварство» має аналоги у інших не-елліністичних світоглядних системах світу.
2.Ще з II ст. н. е. варвари почали здійснювати набіги на Римську імперію.
3.Перші зафіксовані рухи племен на території Європи розпочалися між 230—200 роками до нашої ери з приходом бастарнів і скірів (до Чорного моря), згодом у 113 році до нашої ери з півночі (Ютландії) в Римську імперію почали вторгнення кімври, тевтони і амброни. У 58 році до нашої ери Цезар дає відсіч свевам, що вторглися до Галії під командуванням Аріовіста. Успіхи римлян під проводом Августа зводяться нанівець внаслідок поразок Квінтілія Вара від херусків (9 рік до нашої ери), проте кордони вздовж Рейну — Дунаю римляни втримують, пізніше навіть здобувають і забезпечують лімесами райони між Дунаєм і верхнім Рейном (Декуматські поля, 74 рік). Після перших боїв римлян з маркоманами (166-180 роки) починається вторгнення до Римської імперії хаттів (171 рік), алеманів (з 213 року), готів (236 рік) і франків (257 рік). Після відмови від верхньорейнського-реційського лімесу у 260 році починається вторгнення алеманів на кордоні вздовж Рейну, після залишення римлянами провінції Дакія у 270 році починаються напади готів
4.У 375 році племена гунів і аланів завдали поразки племінному союзу остготів, які проживав у Північному Причорномор'ї.
5.Поява варварів на кордонах імперії — штатна ситуація. Цього разу незвичним було те, що варвари не намагалися атакувати, бо агресія і її наслідки щоразу вкладалися у звичну схему "варвари напали — розбиті — поселені на землях", але, відрекомендувавшись біженцями, по перетнути Дунай з метою отримання політичного притулку.
6.Велике переселення мало такі наслідки: Західна Римська імперія розпалася і була захоплена. У Європі з'явилися варварські королівства, багато з яких стали предками сучасних держав. З'явилися нові племена і народи, хоча при цьому існуючі (наприклад, гуни) знищувалися або розчинялися в інших.
7.Вандалі́зм — у буквальному сенсі слова: зловмисне руйнування або пошкодження культурно-історичних пам'ятників, інших матеріальних і культурних цінностей, приватних або суспільних об'єктів майна.
8.Імператор Юлій Майоріан (457—461 pp.) зробив останню спробу зміцнити імперію. Імператор намагався впорядкувати збирання податків, покращити життя середніх землевласників, відновити покинуті міста. Щоб полегшити фінансові справи в провінціях, Майоріан намагався скасувати їхні борги. За його правління дещо зміцнилося становище римлян у Галлії та Іспанії. Міць імперії почала відроджуватися. Однак у цьому не була зацікавлена ані римська знать, ані варварські королі, яким заважала сильна влада. Майоріана було вбито, разом з ним була втрачена остання надія римлян на відновлення імперії. Почалася низка швидких змін імператорів на троні, влада яких поступово втрачала навіть зовнішні ознаки. Імператори стали цілком залежними від волі варварських вождів, яким довіряли командування імператорською вартою. У 476 р. германський вождь, командир гвардії Одоакр, усунув від влади 16-річного імператора Ромула Августула, відіславши його до свого маєтку. Іронія долі полягала в тому, що останній імператор мав ім'я колишнього засновника міста Рима й першого царя Римської держави — Ромула. З падінням останнього імператора зникло саме поняття — Західна Римська імперія. Корону та пурпурну мантію імператора відправили до Константинополя на знак того, що в Римі імператора більше немає. В Італії було утворено нове королівство — держава Одоакра. Напівпорожня й напівзруйнована столиця половини світу байдуже та незворушно поставилася до величезної історичної події — падіння Західної Римської імперії, якою завершився найдовший відрізок історії людства — історія Стародавнього світу.
9.Атті́ла — каган гунів з 434, підніс Гунську імперію до вершини могутності — її сфера впливу від річки Урал та Кавказу до річки Рейн і від річки Дунай до Балтійського моря.
Аларіх I — полководець і король вестготів. Перший германський вождь, який захопив Рим.
Германа́ріх — остготський король з роду Амалів, який у IV столітті підкорив своїй владі остготські та вестготські племена на Північному Причорномор'ї, а також дрібні угрофінські племена Поволжжя.
Одоа́кр, або Одоа́кер — вождь германців-федератів у Північній Італії. Скинув останнього римського імператора Ромула і проголосив себе королем Італії.
Пояснення:
Объяснение:
Итоги битвы при Каннах (216 году до н. э.)
В результате поражения римлян под Каннами от Рима отпали крупные города Южной Италии. Но Ганнибал не воспользовался победой карфагенской армии; ограничившись ее тактическими результатами, он не пытался превратить их в стратегический успех. После разгрома римлян под Каннами карфагенская армия не пошла на Рим. Карфагенский же сенат, боясь усиления власти Ганнибала, не поддержал свою армию, находившуюся в Италии, ни флотом, ни деньгами. Крупная победа карфагенской армии не была использована. Больше того, после битвы при Каннах Ганнибал пытался предлагать мир римлянам.
Карфагенская армия была сильна в открытом поле, сильна своей кавалерией, тактическим, сочетанием родов оружия. Римляне же умели производить большие и продолжительные осады, которые они применили против присоединившихся к карфагенянам городов.
Бой под Каннами — исторический пример тактического окружения противника. Слово “Канны” стало нарицательным и означает окружение противника с целью его уничтожения.
Боевой порядок карфагенской армии был построен с расчетом на полное уничтожение противника путем его окружения с сильных флангов при наличии слабого центра. Фланги оказались не только уязвимым местом в боевом порядке, но стали средством окружения меньшими силами крупных сил противника. В этом бою хорошо вооруженная, организованная и обученная конница карфагенян одержала победу над первоклассной, по тому времени, римской пехотой. Она завершила окружение римской армии, что фактически решило исход боя. Карфагенская конница хорошо маневрировала на поле боя и хорошо взаимодействовала с пехотой.
Бой на реке Треббия можно рассматривать как этап на пути к Каннам. Но там в центре боевого порядка карфагенян была выстроена лучшая тяжелая пехота, фланги же состояли из одной конницы. На реке Треббия римляне были окружены, но прорвали это окружение в разных пунктах. В бою при Каннах Ганнибал ослабил центр и резко усилил фланги африканской пехотой, сделав ее опорой боевого порядка. Здесь римлянам уже не удалось прорвать кольцо окружения.
Римляне не реализовали тактических преимуществ своего боевого порядка. Они вернулись к нерасчлененной фаланге, что свело на нет их превосходство в силах. Глубина построения стесняла действия бойцов, а узкий фронт их окружению. Наличие маневренности у противника в данной обстановке привело римлян к катастрофе.
Бой при Каннах показывает, что фланги — слабое и уязвимое место боевого порядка, могут быть обойдены и охвачены, а поэтому необходимы особые меры по их обеспечению.
Для охвата флангов римлян была сосредоточена лучшая конница и лучшая пехота карфагенян, что создало количественное и качественное превосходство над противником в пунктах главных ударов путем неравномерного распределения сил по фронту. Для маневрирования использовалась карфагенская конница как самый подвижной род войск того времени.