Тест по теме «Кризис Римской империи в III в.».
1. Варвары – это:
1) необразованные рабы;
2) полководцы воинствующих племен;
3) народности, чей язык римляне не понимали.
2. «Рабы с хижинами» - это рабы:
1) получившие от хозяина в пользование участок земли;
2) ставшие свободными земледельцами после указа Траяна;
3) составившие основу римского войска;
4) земледельцы, взявшие землю на срок 5 лет.
3. Колоны – это:
1) мелкие арендаторы земли, отдававшие за пользование участком владельцу земли треть урожая;
2) рабы;
3) крестьяне-землевладельцы;
4) безземельные крестьяне.
4. В нашествии варваров на Рим в III в. не принимали участие:
1) готы;
2) кочевые африканские племена;
3) франки и алеманны;
4) греки.
5. В III веке нашей эры римский император часто всходил на престол при поддержке:
1) сената;
2) народного собрания;
3) армии;
4) консулов.
6. Этот император был выходцем из народа. Он окружил город Рим в III веке мощной 18 километровой стеной с башнями, которые в последние века существования империи её от варваров. Он хотел ввести единую религию, надеясь, что это укрепит единство империи. Он первым из Римских императоров официально именовался "господином и богом" и начал носить золотую корону, украшенную драгоценными камнями. В быту довольствовался немногим. В результате его беспрерывных военных походов империя обрела былое единство, а римский сенат наградил его титулом «восстановителя империи». Назовите его имя.
1) Адриан;
2) Аврелиан;
3) Траян.
7. Аврелиан правил Римом:
1) с 270 г. по 275 г.;
2) с 170 г. по 175 г.;
3) с 370 г. по 375 г.
8. Гражданская война – это:
1) война граждан государства за свои права;
2) война между гражданами одного государства;
3) война граждан с правителем государства.

Людям Нового часу іноді здавалося, що історія ніби прискорила свій хід, оскільки умови життя людей порівняно із Середніми віками почали рішуче змінюватися. Звичайно, повсякденне життя населення Європи та Азії в XVI—XVII ст. помітно відрізнялося від життя людей нашого часу. У чому полягали ці відмінності?

Варто пригадати! 1. Якою була тривалість життя людей у Середні віки? 2. Яку хворобу називали в Європі «чорною смертю»? 3. Чи можна вважати, що життя людей у Середні віки було комфортним?

Життя людей раннього Нового часу.

У XVI—XVII ст. кількість населення Європи збільшилась удвічі й досягла 180 млн осіб. Найбільш густонаселеними країнами були Нідерланди, Німеччина, Італія. Населення Парижа, Рима, Генуї, Лісабона, Праги й деяких інших міст перевищило 100 тис. осіб.

У Новий час міграція населення іноді набувала загальноєвропейських масштабів. Люди шукали роботу й кращі умови життя, тікали від війн та епідемій, рятувалися від релігійного або національного гніту. Міграції були тяжким випробуванням, адже люди вибивалися зі звичного життя. З іншого боку, відбувалося взаємозбагачення досвідом, навичками, досягненнями культури.

У цей час помітно збільшилася тривалість життя людей. Багато аристократів доживали до 64—68 років, а, наприклад, король Іспанії Філіпп II (1555—1598) помер аж на 72 році. Тривалість життя простих людей зазвичай була значно меншою. Як і раніше, дуже високою залишалася смертність серед немовлят і дітей. У XVII ст. у провінції Бовезі (Франція) від 25 до 33 % дітей вмирало у віці до одного року.

Рис. 1. Танець смерті. Художник Ганс Гольбейн (Молодший). XVI ст.

? Які верстви населення «залучив» до танцю зі смертю художник?

Однією з головних причин високої смертності залишалися численні хвороби, із якими тогочасні лікарі ще не вміли боротися. Наприклад, на туберкульоз хворіли навіть французькі королі Франциск II, Карл IX, Людовік XIII. Європейці страждали також від скарлатини, тифу, дизентерії. У країнах Європи спалахували епідемії чуми й холери. Чума приходила часто, до неї звикли. У 1561 р. житель Тулузи спокійно розмірковував: «Ця заразна недуга завжди накидається на бідних людей. Господь по милості своїй цим задовольняється. Багаті ж вживають заходів обережності». Головним засобом порятунку від епідемій була втеча з густонаселених міст.

Лікарів не вистачало, медична до коштувала дуже дорого. Так, вчений XVIII ст. писав: «У Німеччині селянин і бідняк вмирають, жодного разу не скориставшись якими-небудь ліками. Ніхто й не думає про лікаря — частково тому, що він занадто далеко, частково ж тому, що він занадто дорогий».

Шлюб і родина.

У Новий час законним вважався шлюб, укладений у церкві, відмітку про який заносили до реєстру. Тут же хрестили та реєстрували дітей. Тільки за таких умов діти вважалися законно народженими. У цей час діяла сувора заборона розлучень. Повторний шлюб був можливим лише із благословення священика в разі смерті когось із подружжя.

Порівняно із Середньовіччям у ці часи значно збільшився вік вступу в шлюб — 23—26 років для жінок і 28—29 — для чоловіків. Зазвичай родини були багатодітними. У середньому виживало п’ятеро-шестеро дітей, а в деяких районах Європи й більше. Як правило, у сільських родинах дітей було більше, і вони з 10—12 років залучалися до хатньої праці або роботи в полі. Робочі руки в селянському господарстві завжди цінувалися.

Жінка несла на своїх плечах увесь тягар хатнього господарства й виховання дітей. Вона перебувала в повній владі чоловіка. Безумовна покірність дружини чоловікові вважалася необхідною умовою подружнього щастя. Автор трактату про сімейне життя радить жінці, скривдженій чоловіком: «Не ремствуй на долю; піди до себе, поплач, поскаржся Богу».

Рис. 2. Сільська родина. Художник Луї Ленен. XVII ст.

Рис. 3. Селянське весілля. Художник Пітер Брейгель (Старший). XVI ст.

? Яким чином подають страви до столу?

Джерела не зберегли імен жінок — членів парламенту або міського управління, ми не знайдемо жінок і серед студентів європейських університетів. Значний вплив на державне й громадське життя здійснювали тільки жінки з аристократичних і королівських родів. Наприклад, завдяки зусиллям Ізабелли I Кастильської (1469— 1504) відбулося об’єднання Іспанії та завершення Реконкісти, експедиція Колумба. У роки правління Єлизавети I (1558—1603), яка знала вісім мов, в Англії настав розквіт культури й науки, країна перетворилася на провідну державу Нового часу.

У XV—XVIII ст. їжа простих людей складалася в основному з рослинних продуктів. Скорочення споживання м’яса в Європі було пов’язане з різким зростанням народонаселення. Селянин вживав переважно просяну кашу, раз на тиждень їв м’ясо, а на ринок ніс кращу частину своєї продукції: пшеницю, яйця, птицю, цапенят, телят, ягнят.

З огляду на важливість і принциповість понять лідерства та управління, на цю тему написано сотні книг, підручників, монографій, в яких автори намагаються дати вичерпні відповіді на головні питання: Хто він такий - ефективний лідер? Яку роль він відіграє у суспільному житті? Які завдання він повинен вирішувати? Яким критеріям відповідати? Беручи до уваги, що на наше глибоке переконання саме управлінська діяльність є визначальною умовою самого існування будь-якого суспільного інституту, його ефективного функціонування і розвитку, ми теж кілька разів зверталися до цієї проблеме.Лідерство ж, під яким розуміється постійне пріоритетне і легітимне вплив особи, яка займає владні позиції, на суспільство або групу - це невід'ємна частина управлінської діяльності.