ответ:Модернізаційні процеси другої половини XIX cт. по-різному позначились на різних соціальних верствах та етнонаціональних групах населення українських губерній. Індустріалізація й урбанізація незначною мірою зачепили українців, які переважно залишалися селянським народом. Станом на 1897 р. у містах проживало 16 % українського населення, а серед міських жителів українці становили лише третину. Здебільшого українські селяни не шукали роботи на промислових підприємствах, а намагалися застосовувати свої сили у сільському господарстві. До моменту проведення аграрної реформи причорноморські степи були значною мірою вже заселені, вільних земель в українських губерніях залишилося небагато. Через це українські селяни у великій кількості мігрували на Схід, насамперед на неосвоєні землі Північного Кавказу, Казахстану, Середньої Азії, Сибіру й аж на Далекий Схід, названий згодом Зеленим Клином. До початку Першої світової війни у східні регіони Російської імперії виїхали майже 2 млн. українських селян. Враховуючи ту закономірність, що вони здебільшого обминали міста і рухались далі у пошуках вільної землі, деякі сучасні дослідники висунули оригінальну тезу про принципове несприйняття українцями ідеї модернізації. Однак ця обставина не була лише суто українською специфікою. Закономірність міграційних процесів у Російській імперії XIX ст. полягала в тому, що у міста прибували переважно селяни з регіонів вищого рівня грамотності та більшим несільськогосподарським досвідом і навичками. Селянство із більш низьким рівнем грамотності.
Абсолютизм в европе в первой половине xvi в. в европе завершается формирование централизованных государств — франции, , испании. в этих странах образуется новая форма политического устройства — абсолютизм. его характерными признаками были: неограниченная власть государя, отказывавшегося от созыва сословно-представительных учреждений и опиравшегося на разветвленный бюрократический аппарат и мощную армию. церковь полностью интегрируется в государственную систему. в качестве идейного обоснования абсолютизма выступала теория божественной природы королевской власти. происходившая реформация существенно ослабила позиции духовенства, которое утрачивает прежнюю автономию от светских властей. основой политической стратегии глав абсолютистских государств стало лавирование между старым дворянством, сохранявшим значительный политический вес, и буржуазными элементами, обладавшими крупными финансовыми средствами. при абсолютизме утверждается новый принцип : государство уже не рассматривается как феодальная вотчина короля, страной приобретает публично-правовой, общенациональный характер. возникновение абсолютизма стало важным шагом в развитии более совершенного в институциональном отношении, суверенного государства. абсолютизм формируется в xvi—хvii вв. , прежде всего, в таких странах, как франция, , испания, стремившихся к установлению своей гегемонии в европе. безусловно, становление абсолютизма не всегда проходило гладко: сохранялся провинциальный сепаратизм, центробежные стремления крупной аристократии; непрерывные войны затрудняли государственное развитие.
ответ:Модернізаційні процеси другої половини XIX cт. по-різному позначились на різних соціальних верствах та етнонаціональних групах населення українських губерній. Індустріалізація й урбанізація незначною мірою зачепили українців, які переважно залишалися селянським народом. Станом на 1897 р. у містах проживало 16 % українського населення, а серед міських жителів українці становили лише третину. Здебільшого українські селяни не шукали роботи на промислових підприємствах, а намагалися застосовувати свої сили у сільському господарстві. До моменту проведення аграрної реформи причорноморські степи були значною мірою вже заселені, вільних земель в українських губерніях залишилося небагато. Через це українські селяни у великій кількості мігрували на Схід, насамперед на неосвоєні землі Північного Кавказу, Казахстану, Середньої Азії, Сибіру й аж на Далекий Схід, названий згодом Зеленим Клином. До початку Першої світової війни у східні регіони Російської імперії виїхали майже 2 млн. українських селян. Враховуючи ту закономірність, що вони здебільшого обминали міста і рухались далі у пошуках вільної землі, деякі сучасні дослідники висунули оригінальну тезу про принципове несприйняття українцями ідеї модернізації. Однак ця обставина не була лише суто українською специфікою. Закономірність міграційних процесів у Російській імперії XIX ст. полягала в тому, що у міста прибували переважно селяни з регіонів вищого рівня грамотності та більшим несільськогосподарським досвідом і навичками. Селянство із більш низьким рівнем грамотності.
Объяснение: