Консул это чиновник, направленный правительством в иностранное государство, который защищает интересы представляемого государства, оберегает законные права и интересы сограждан и юридических лиц. Консульство за границей это его рабочая организация. Посольство за границей обычно учреждает консульский отдел и специально назначает дипломата, несущего ответственность за консульское дело, или который может выполнять обязанности консула по совместительству.
По положению «Венской конвенции о консульских сношениях», работа консульских работников проводится по следующим направлениям:
1 Содействие развитию отношений страны отправления и страны пребывания. Одна из важнейших обязанностей консульских работников активно развивать широкие связи и дружественные контакты с правительством страны пребывания и различными кругами общества; используя различные законные каналы, проводить пропаганду представляющего государства в разных областях; используя все законные средства, изучать ситуацию страны пребывания в области экономики, торговли, науки и техники, культуры и других, и докладывать правительству представляемого государства. С вышеназванных мероприятий консульские работники должны добиваться взаимопонимания между представляемым государством и зарубежными государствами развитию отношений дружественного сотрудничества.
2 Охрана законных прав и интересов сограждан и юридических лиц. Сограждане имеют права на получение защиты консульства представляемого государства. Когда законные интересы сограждан, например безопасность личности, права имущества, нарушаются или подвергаются дискриминации, консульские работники обязаны принять все необходимые меры для их защиты, в необходимое время вести переговоры, включая требования о наказании преступников, принесении извинений, возмещении убытков, предотвращении повторения подобного инцидента, отмены неоправданных мер и т.д. Если соотечественник был задержан, находится в тюрьме или другим был лишён свободы, то он имеет право на встречу с консульскими работниками или на установление контактов с ними. Консульские работники вправе навещать данного соотечественника.
3 Выдача паспортов и виз. Консульские работники вправе выдавать, обменивать или продлять согражданам документы, выдавать визы иностранцам, направляющимся в Китай или в третью страну через Китай.
4 Исполнение обязанностей по регистрации актов гражданского состояния и нотариуса. В области гражданского дела и юстиции долг консульских работников состоит в том, что они должны принимать обращения по во гражданства, регистрации брака, рождения, смерти сограждан и т.д. Консульские работники вправе предоставить согражданам документы, необходимые в Китае и за границей, предоставить иностранцам документы, необходимые в Китае. В нотариальном порядке засвидетельствовать подпись и печать в документах, выданных ведомствами представляемого и аккредитованного государства, чтобы данные документы имели законное действие.
5 В обязанности консула входят также разрешение во о наследстве сограждан, передача судебных или внесудебных документов, документов по исполнению поручения суду государства пребывания, передача доверенности об обнаружении доказательств.
6 Обязанности консула по контролю кораблей, самолётов и поездов. Консульские работники имеют право контролировать, проверять транспортные средства, имеющие китайскую принадлежность, как например, корабли, самолёты, поезда, автобусы и т.д., а также предоставлять им необходимое содействие. В случаях когда власти государства пребывания приняли принудительные меры, к таким транспортным средствам консульские работники должны предпринять все меры для содействия этим транспортным средствам.
Кроме исполнения консульской должности, установленной международными конвенциями и двусторонними договорами, подписанными Китаем, консульские работники могут исполнять и обязанности, возлагаемые на них представляемым государством и против исполнения которых не возражает государство пребывания. В определённых условиях они могут заниматься дипломатическими делами или от имени третьей страны исполнять должность консула.
Консульские работники представляют интересы многих правительственных ведомств, поэтому в их деятельности заинтересованы многие сограждане. Связи между правительством и гражданами представляемого государства, проживающими за границей осуществляется в основном через консульских работников. В связи с развитием экономической глобализации и расширением международных контактов, сфера обязанностей консульской службы непрерывно расширяется.
Перша спроба його вторгнення в Рим відбулася 408 року, в результаті якої були відновленні переговори з імператором Гонорієм про умови миру і постійного поселення готів. Перемовини не закінчились успіхом й Аларіх знову напав на Рим. Наляканий імператор сховався у Равенні, а Аларіх змусив сенат проголосити новим імператором Аттала. Через це Гонорію довелося піти на поступки готам, але переговори знову зірвалися через напад на Аларіха. Після чого варварський король таки захопив Рим 410 |24 серпня 410 року.
Хоча на той момент Рим вже не вважався столицею і не мав ніякого стратегічного значення, але розуміння того, що «вічне місто», яке непорушно протягом 800 років, з 390 р. до н. е., коли його було взято галлами на чолі з Бреннусом, було знову захоплене, зробило цю подію шокуючою для її сучасників. Захоплення Рима 410 року вважається однією з причини Падіння Західної Римської імперії.
Объяснение:У 401 році Аларіх та його військо почали наступ на Італію, куди дісталися в листопаді. Взимку наступного року готи підкорили рівнинну частину Венеції, після чого рушили до Медіолана.[16] Дізнавшись про наближення армії головнокомандувача усіма військами імперії Флавія Стиліхона, готи зняли облогу столиці імператора Гонорія і рушили далі на Захід, проте римляни наздогнали їх у передгір'ї Альп і 4 квітня 402 року завдали їм поразки у битві при Полленції.[17] Змушені повернутись на Схід, влітку того ж (або наступного, 403-го) року готи були ще раз розбиті під Вероною і, перейшовши Альпи, рештки армії Аларіха отаборились біля Далмації і Паннонії в долині ріки Сава.[18]
Згодом Аларіх став союзником Стиліхона, погодившись до завоювати Іллірік. З цією метою у 405 році Стиліхон проголосив Аларіха magister militum Іллірка. Однак, того ж року в Італію вторгся Родогайс.[19] Стиліхон і римляни, підкріплені аланами, готами на чолі із Сарусом і гунами на чолі із Улдіном, зуміли перемогти Родогайса в серпні 406 року.[20] Але тільки після спустошення північної Італії. 12 000 готів Родогайса були залучені до римської військової служби, а інші були поневолені.[21]
Стиліхон примирився зі Східною Римською імперією в 408 році, і вестготи під керівництвом Аларіха втратили для нього інтерес. У тому ж році навесні Аларіх взяв під контроль частину Норіка і верхньоїПаноннії. За що вимагав у Гонорія 288 тис. солідів, що дорівнює кількості грошей, зароблених однією сенаторською сім'єю за рік. А також погрожував вторгнутися в Італію.[19] Знаючи Аларіха, Стиліхон спробував переконати сенат прийняти його умови і знову взяти на службу в якості головнокомандувача римськими військами в Галлії, де минулого року владу захопив узурпатор Костянтин III.[22] Це викликало підозри про змову Стиліхона з варварами, і таким чином відбувся заколот римських солдат, у ході якого 22 серпня 408 року у Равенні Стиліхона було схоплено і страчено. Солдати ж без усякого наказу напали на сім'ї варварів, які проживали у Римі, вбиваючи жінок і дітей і грабуючи їхнє майно. 30 тисяч родичів загиблих звернулися до Аларіха з бажанням спонукати його піти проти римлян.
Однак Аларіх бажав затвердити мир з імперією. Він запропонував Гонорію обмінятися заручниками, вимагав обіцяну данину і обіцяв, в свою чергу, відвести військо з Норіка в Паннонію. Але Гонорій відмовився укладати мир з Аларіхом, та в той же час не вжив жодних істотних приготувань до війни.[23]
Друге вестготське вторгнення в Італію
Другий похід Аларіха в Італію відбувся через шість тижнів після страти Стиліхона. Цю звістку він надіслав своєму зятю і наступнику Атаульфу, для того, щоб він приєднався до нього з військом готів та гунів.[24] Поки Атаульф з військом прямував до нього, Аларіх, не чекаючи їх, восени 408 року з Норіка перейшов Юлійські Альпи, безперешкодно перетнув річку По у Кремоні й попрямував до Рима, не затримуючись на облоги великих міст і розграбовуючи попутні при можливості. У жовтні 408 року Аларіх з'явився під стінами Рима.
Перша облога Рима
У Римі жило близько 800 тис. осіб, що робило його найбільшим у світі. Коли Аларіх почав облогу Рима, по місту прокотилася хвиля паніки. Була навіть спроба відновити язичницькі ритуали у все ще релігійно змішаному місті, щоб відбити вестготів. Папа Інокентій навіть погодився на це, за умови, що усе буде зроблено приватно. Однак язичницькі священники сказали, що жертвоприношення можна було зробити лише публічно на Римському форумі, і ця ідея була відкинута.[25]
Серена, дружина Стиліхона і двоюрідного брата імператора Гонорія, перебувала на той момент в місті і заохочувала римське населення впустити військо Аларіха. За це римський сенат приговорив її до страти.[26]
Краткое описание обязанностей консула
2004/05/22
Консул это чиновник, направленный правительством в иностранное государство, который защищает интересы представляемого государства, оберегает законные права и интересы сограждан и юридических лиц. Консульство за границей это его рабочая организация. Посольство за границей обычно учреждает консульский отдел и специально назначает дипломата, несущего ответственность за консульское дело, или который может выполнять обязанности консула по совместительству.
По положению «Венской конвенции о консульских сношениях», работа консульских работников проводится по следующим направлениям:
1 Содействие развитию отношений страны отправления и страны пребывания. Одна из важнейших обязанностей консульских работников активно развивать широкие связи и дружественные контакты с правительством страны пребывания и различными кругами общества; используя различные законные каналы, проводить пропаганду представляющего государства в разных областях; используя все законные средства, изучать ситуацию страны пребывания в области экономики, торговли, науки и техники, культуры и других, и докладывать правительству представляемого государства. С вышеназванных мероприятий консульские работники должны добиваться взаимопонимания между представляемым государством и зарубежными государствами развитию отношений дружественного сотрудничества.
2 Охрана законных прав и интересов сограждан и юридических лиц. Сограждане имеют права на получение защиты консульства представляемого государства. Когда законные интересы сограждан, например безопасность личности, права имущества, нарушаются или подвергаются дискриминации, консульские работники обязаны принять все необходимые меры для их защиты, в необходимое время вести переговоры, включая требования о наказании преступников, принесении извинений, возмещении убытков, предотвращении повторения подобного инцидента, отмены неоправданных мер и т.д. Если соотечественник был задержан, находится в тюрьме или другим был лишён свободы, то он имеет право на встречу с консульскими работниками или на установление контактов с ними. Консульские работники вправе навещать данного соотечественника.
3 Выдача паспортов и виз. Консульские работники вправе выдавать, обменивать или продлять согражданам документы, выдавать визы иностранцам, направляющимся в Китай или в третью страну через Китай.
4 Исполнение обязанностей по регистрации актов гражданского состояния и нотариуса. В области гражданского дела и юстиции долг консульских работников состоит в том, что они должны принимать обращения по во гражданства, регистрации брака, рождения, смерти сограждан и т.д. Консульские работники вправе предоставить согражданам документы, необходимые в Китае и за границей, предоставить иностранцам документы, необходимые в Китае. В нотариальном порядке засвидетельствовать подпись и печать в документах, выданных ведомствами представляемого и аккредитованного государства, чтобы данные документы имели законное действие.
5 В обязанности консула входят также разрешение во о наследстве сограждан, передача судебных или внесудебных документов, документов по исполнению поручения суду государства пребывания, передача доверенности об обнаружении доказательств.
6 Обязанности консула по контролю кораблей, самолётов и поездов. Консульские работники имеют право контролировать, проверять транспортные средства, имеющие китайскую принадлежность, как например, корабли, самолёты, поезда, автобусы и т.д., а также предоставлять им необходимое содействие. В случаях когда власти государства пребывания приняли принудительные меры, к таким транспортным средствам консульские работники должны предпринять все меры для содействия этим транспортным средствам.
Кроме исполнения консульской должности, установленной международными конвенциями и двусторонними договорами, подписанными Китаем, консульские работники могут исполнять и обязанности, возлагаемые на них представляемым государством и против исполнения которых не возражает государство пребывания. В определённых условиях они могут заниматься дипломатическими делами или от имени третьей страны исполнять должность консула.
Консульские работники представляют интересы многих правительственных ведомств, поэтому в их деятельности заинтересованы многие сограждане. Связи между правительством и гражданами представляемого государства, проживающими за границей осуществляется в основном через консульских работников. В связи с развитием экономической глобализации и расширением международных контактов, сфера обязанностей консульской службы непрерывно расширяется.
Объяснение:
Скопировано с интернета надеюсь
Перша спроба його вторгнення в Рим відбулася 408 року, в результаті якої були відновленні переговори з імператором Гонорієм про умови миру і постійного поселення готів. Перемовини не закінчились успіхом й Аларіх знову напав на Рим. Наляканий імператор сховався у Равенні, а Аларіх змусив сенат проголосити новим імператором Аттала. Через це Гонорію довелося піти на поступки готам, але переговори знову зірвалися через напад на Аларіха. Після чого варварський король таки захопив Рим 410 |24 серпня 410 року.
Хоча на той момент Рим вже не вважався столицею і не мав ніякого стратегічного значення, але розуміння того, що «вічне місто», яке непорушно протягом 800 років, з 390 р. до н. е., коли його було взято галлами на чолі з Бреннусом, було знову захоплене, зробило цю подію шокуючою для її сучасників. Захоплення Рима 410 року вважається однією з причини Падіння Західної Римської імперії.
Объяснение:У 401 році Аларіх та його військо почали наступ на Італію, куди дісталися в листопаді. Взимку наступного року готи підкорили рівнинну частину Венеції, після чого рушили до Медіолана.[16] Дізнавшись про наближення армії головнокомандувача усіма військами імперії Флавія Стиліхона, готи зняли облогу столиці імператора Гонорія і рушили далі на Захід, проте римляни наздогнали їх у передгір'ї Альп і 4 квітня 402 року завдали їм поразки у битві при Полленції.[17] Змушені повернутись на Схід, влітку того ж (або наступного, 403-го) року готи були ще раз розбиті під Вероною і, перейшовши Альпи, рештки армії Аларіха отаборились біля Далмації і Паннонії в долині ріки Сава.[18]
Згодом Аларіх став союзником Стиліхона, погодившись до завоювати Іллірік. З цією метою у 405 році Стиліхон проголосив Аларіха magister militum Іллірка. Однак, того ж року в Італію вторгся Родогайс.[19] Стиліхон і римляни, підкріплені аланами, готами на чолі із Сарусом і гунами на чолі із Улдіном, зуміли перемогти Родогайса в серпні 406 року.[20] Але тільки після спустошення північної Італії. 12 000 готів Родогайса були залучені до римської військової служби, а інші були поневолені.[21]
Стиліхон примирився зі Східною Римською імперією в 408 році, і вестготи під керівництвом Аларіха втратили для нього інтерес. У тому ж році навесні Аларіх взяв під контроль частину Норіка і верхньоїПаноннії. За що вимагав у Гонорія 288 тис. солідів, що дорівнює кількості грошей, зароблених однією сенаторською сім'єю за рік. А також погрожував вторгнутися в Італію.[19] Знаючи Аларіха, Стиліхон спробував переконати сенат прийняти його умови і знову взяти на службу в якості головнокомандувача римськими військами в Галлії, де минулого року владу захопив узурпатор Костянтин III.[22] Це викликало підозри про змову Стиліхона з варварами, і таким чином відбувся заколот римських солдат, у ході якого 22 серпня 408 року у Равенні Стиліхона було схоплено і страчено. Солдати ж без усякого наказу напали на сім'ї варварів, які проживали у Римі, вбиваючи жінок і дітей і грабуючи їхнє майно. 30 тисяч родичів загиблих звернулися до Аларіха з бажанням спонукати його піти проти римлян.
Однак Аларіх бажав затвердити мир з імперією. Він запропонував Гонорію обмінятися заручниками, вимагав обіцяну данину і обіцяв, в свою чергу, відвести військо з Норіка в Паннонію. Але Гонорій відмовився укладати мир з Аларіхом, та в той же час не вжив жодних істотних приготувань до війни.[23]
Друге вестготське вторгнення в Італію
Другий похід Аларіха в Італію відбувся через шість тижнів після страти Стиліхона. Цю звістку він надіслав своєму зятю і наступнику Атаульфу, для того, щоб він приєднався до нього з військом готів та гунів.[24] Поки Атаульф з військом прямував до нього, Аларіх, не чекаючи їх, восени 408 року з Норіка перейшов Юлійські Альпи, безперешкодно перетнув річку По у Кремоні й попрямував до Рима, не затримуючись на облоги великих міст і розграбовуючи попутні при можливості. У жовтні 408 року Аларіх з'явився під стінами Рима.
Перша облога Рима
У Римі жило близько 800 тис. осіб, що робило його найбільшим у світі. Коли Аларіх почав облогу Рима, по місту прокотилася хвиля паніки. Була навіть спроба відновити язичницькі ритуали у все ще релігійно змішаному місті, щоб відбити вестготів. Папа Інокентій навіть погодився на це, за умови, що усе буде зроблено приватно. Однак язичницькі священники сказали, що жертвоприношення можна було зробити лише публічно на Римському форумі, і ця ідея була відкинута.[25]
Серена, дружина Стиліхона і двоюрідного брата імператора Гонорія, перебувала на той момент в місті і заохочувала римське населення впустити військо Аларіха. За це римський сенат приговорив її до страти.[26]