Ты откуда знаешь ? вы уже писали [пересланное сообщение] аскар хасанов, 13 апреля в 21: 18 в ср по будет 9 вопросов, 1 - разделить последствия на политические и (последствия будут даны), 2 - отметить годы правления боголюбского(2 вар) и долгорукого(1 вар), 3 - главная форма правления на такой-то земле, 4 - написать 2 отрицательных последствия(2 вар), положительных(1 вар), 5 - отметить земли и 3 города этой земли, владимиро-суздальское(1 вар), новгородское(2 вар). остальное не помню, но там остальное сложности не предоставит.
Для начала разберемся с определениями.
Капиталистические отношения – это отношения, основанные на частной собственности. В основе капитализма лежит буржуазия и промышленное производство.
Феодальные производственные отношения – это отношения, которые основываются на власти феодала и его владении определенной территорией, работников: крепостных крестьян, ремесленников.
Если уловить связь так и не получилось, разъясним по другому. В случае феодализма крестьян никто не спрашивает, хотят они работать или нет. Крестьяне зависимы от барина, а соответственно осуществляют всю работу исходя из своей зависимости. В случае капитализма же, никто никого насильно работать не заставляет, труд рабочих оплачивается.
Есть еще множество факторов, такие как:
Феодализм - ручной труд, капитализм - машинный. Феодализм - сословно-представительская монархия, либо абсолютная, капитализм - республика, либо конст. монархия. Феодализм - натур.хозяйство, капитализм - рыночное.Перша засвідчена у писемних джерелах назва історичної території України — Руська земля. У Х—XIII ст. цю назву вживали у двох значеннях: конкретному — на окреслення ядра політичної спільноти — Середнього Подніпров'я, і розширеному, що охоплювало усі території, які спершу підпорядковувались Києву, а згодом тяжіли до нього. Понад 400-літня традиція ототожнення себе з Руською землею не зникла і після розпаду цієї єдності. Тільки Галицько-Волинська держава, увійшовши до складу Корони Польської як особистий домен короля, офіційно іменувалася з першої третини XV ст. Руським воєводством.[1]
Константинопольський патріархат задля розпізнання нового — московського і старого — київського святительських церковних осередків у першій половині XIV ст. вперше почав вживати поняття Micra Rosia (Мала Росія)‚ на відміну від Megale Rosia (Велика Росія). У церковно-адміністративному значенні поняття Мала Росія вживав Константинополь для позначення українських єпархій. З константинопольських грамот цей вислів в останній чверті XIV ст. перейшов до церковного письменства як урочистий синонім українського православного Польщі і Литовського князівства, а з кінця XVII — початку XVIII ст. став ототожнюватися з територією Козацької держави, аж врешті офіційно замінив її попередню назву (Україна).[2]
На західноєвропейських географічних мапах зе́млі колишніх північно-східних князівств послідовно позначалися як Moscovia. Натомість терени колишніх Чернігівського, Київського і Галицько-Волинського князівств, ототожнювані з первісною, материнською Руссю, завжди позначені як Russia чи Ruthenia (з XVI ст. — також Roxolania).[2]
Паралельно у внутрішньому вжитку з XVI ст., а особливо після укладення Люблінської унії 1569 р. нарівні зі словом Русь починають дедалі активніше вживати поняття Україна. Характерно, що, як колись у княжі часи — Руська земля, слово Україна вживали в двох значеннях: конкретно-географічному — на означення Подніпров'я, і розширеному — як синонім усього українського Остаточно і юридично назва Україна закріпилася на початку XX століття за часів УНР.[3]
Объяснение:
З кінця 5 до початку 3 тисячоліття до н. е. в Україні тривала доба енеоліту, що позначилась впровадженням мідних знарядь праці. Стала виразнішою господарча спеціалізація природно-кліматичних зон: скотарство у степу, хліборобство у лісостепу і мисливство у лісовій смузі.