«Великий терор» – масштабна кампанія масових репресій громадян, що була розгорнута в СРСР у 1937–1938 рр. з ініціативи керівництва СРСР й особисто Йосипа Сталіна для ліквідації реальних і потенційних політичних опонентів, залякування населення, зміни національної та соціальної структури суспільства. Наслідками комуністичного терору в Україні стало знищення політичної, мистецької та наукової еліти, деформація суспільних зв’язків, руйнування традиційних ціннісних орієнтацій, поширення суспільної депресії й денаціоналізація.
Офіційно початком «Великого терору» став оперативний наказ НКВД СРСР № 00447 «Про репресування колишніх куркулів, карних злочинців та інших антирадянських елементів» від 30 липня 1937 р., затверджений політбюро ЦК ВКП(б) 31 липня 1937 р. Проте наявні документи НКВД (накази, листування, телеграфи) свідчать, що масові репресії готувалися заздалегідь, а наказом їх лише формалізували.
В рамках «Великого терору» НКВД організувало та провело серію масових національних операцій. Це т.зв. «німецька операція» (25 липня 1937 року), «польська» (11 серпня 1937 року), «румунська», «латиська», «грецька», «іранська», «харбінська», «афганська», «проти болгар і македонців». Але в Україні основними жертвами Великого терору були українці.
За період «Великого терору» на території УРСР, за оцінками істориків, було засуджено 198918 осіб, з яких близько двох третин – до розстрілу. Решту було відправлено до в`язниць та таборів (інші заходи покарання охоплювали менше 1 %, звільнено було тільки 0,3 %).
У 2015 році Україна засудила злочини комуністичного тоталітарного режиму Законом «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганд їхньої символіки».
ответ:Централизация всех сторон общественной жизни требовала большего единства национальных республик Произошел определённый поворот и в национальной политике. Уже в 1930—1931 гг. на Украине и в Белоруссии были репрессированы представители национальной интеллигенции по делу о так называемых контрреволюционных националистических организациях «Союз освобождения Украины и «Союз освобождения Белоруссии». Они необоснованно обвинялись в создании независимого национального государства К 1933 г речь велась уже о разоблачении сторонников «националистического» уклона во всех союзных республиках Н. А. Скрыпник, старый член большевистской партии, член Политбюро ЦК КП(б)У и нарком в 1928 г. утвердил новое украинское правописание В 1933 г. его обвиняют в том, что он стремился «оторвать украинский язык от русского» и продать его «польскому, немецкому и другим западным языкам». Череда разоблачений «национал-уклонизма и по Белоруссии. Здесь одновременно боролись с местными белорусскими, еврейскими и польскими националистами внутри КП(б) Белоруссии.
На XVII съезде партии в 1934 г. И. В. Сталин в отчётном докладе выделил необходимость борьбы с «национал-уклонизмом». Раньше указывалось, что главную опасность представляет великодержавный шовинизм. По всем национальным республикам прокатилась волна разоблачений партийно-советских работников за националистические уклоны. Руководителей все чаще стали присылать из Центра. Обычно местных руководителей заменяли русскими или послушными представителями местных народов. В 1937—1938 гг. фактически полностью были заменены партийные и хозяйственные руководители национальных республик. Многие деятели литературы и искусства были репрессированы.
«Великий терор» – масштабна кампанія масових репресій громадян, що була розгорнута в СРСР у 1937–1938 рр. з ініціативи керівництва СРСР й особисто Йосипа Сталіна для ліквідації реальних і потенційних політичних опонентів, залякування населення, зміни національної та соціальної структури суспільства. Наслідками комуністичного терору в Україні стало знищення політичної, мистецької та наукової еліти, деформація суспільних зв’язків, руйнування традиційних ціннісних орієнтацій, поширення суспільної депресії й денаціоналізація.
Офіційно початком «Великого терору» став оперативний наказ НКВД СРСР № 00447 «Про репресування колишніх куркулів, карних злочинців та інших антирадянських елементів» від 30 липня 1937 р., затверджений політбюро ЦК ВКП(б) 31 липня 1937 р. Проте наявні документи НКВД (накази, листування, телеграфи) свідчать, що масові репресії готувалися заздалегідь, а наказом їх лише формалізували.
В рамках «Великого терору» НКВД організувало та провело серію масових національних операцій. Це т.зв. «німецька операція» (25 липня 1937 року), «польська» (11 серпня 1937 року), «румунська», «латиська», «грецька», «іранська», «харбінська», «афганська», «проти болгар і македонців». Але в Україні основними жертвами Великого терору були українці.
За період «Великого терору» на території УРСР, за оцінками істориків, було засуджено 198918 осіб, з яких близько двох третин – до розстрілу. Решту було відправлено до в`язниць та таборів (інші заходи покарання охоплювали менше 1 %, звільнено було тільки 0,3 %).
У 2015 році Україна засудила злочини комуністичного тоталітарного режиму Законом «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганд їхньої символіки».
ответ:Централизация всех сторон общественной жизни требовала большего единства национальных республик Произошел определённый поворот и в национальной политике. Уже в 1930—1931 гг. на Украине и в Белоруссии были репрессированы представители национальной интеллигенции по делу о так называемых контрреволюционных националистических организациях «Союз освобождения Украины и «Союз освобождения Белоруссии». Они необоснованно обвинялись в создании независимого национального государства К 1933 г речь велась уже о разоблачении сторонников «националистического» уклона во всех союзных республиках Н. А. Скрыпник, старый член большевистской партии, член Политбюро ЦК КП(б)У и нарком в 1928 г. утвердил новое украинское правописание В 1933 г. его обвиняют в том, что он стремился «оторвать украинский язык от русского» и продать его «польскому, немецкому и другим западным языкам». Череда разоблачений «национал-уклонизма и по Белоруссии. Здесь одновременно боролись с местными белорусскими, еврейскими и польскими националистами внутри КП(б) Белоруссии.
На XVII съезде партии в 1934 г. И. В. Сталин в отчётном докладе выделил необходимость борьбы с «национал-уклонизмом». Раньше указывалось, что главную опасность представляет великодержавный шовинизм. По всем национальным республикам прокатилась волна разоблачений партийно-советских работников за националистические уклоны. Руководителей все чаще стали присылать из Центра. Обычно местных руководителей заменяли русскими или послушными представителями местных народов. В 1937—1938 гг. фактически полностью были заменены партийные и хозяйственные руководители национальных республик. Многие деятели литературы и искусства были репрессированы.
Подробнее - на -
Объяснение: