У спільній декларації монархів Росії, Пруссії та Австрії 1772 р. наводилися такі причини поділу Речі Посполитої: “Остерігаючись цілковитого розпаду держави через анархію та дух угруповань, [а також] через безлад і колотнечу, що може й нам зашкодити”. Що, на Ваш погляд, стало справжніми причинами територіальних поділів Речі Посполитої? Чи мали монархи сусідніх держав підстави трактувати Польську державу як джерело регіональної нестабільності?
Після смерті (весною 1727 р.) імператриці Катерини І Російською державою став керувати 12-літній Петро II.
Малоросійська колегія була ліквідована, а управління Лівобережною Україною було підпорядковане Колегії іноземних справ.
22 липня 1727 р. було опубліковано указ російського імператора Петра II «Про порядок виборів на Лівобережній Україні гетьмана і старшини». Для здійснення виборів до Глухова був направлений таємний радник Федір Наумов.
Згідно з інструкцією Колегії іноземних справ, гетьманом повинен стати 73-річний миргородський полковник Данило Апостол «по старшинству и по заслугам и ради имеющего его у них кредиту»
Объяснение:
По итогам революции в стране установилось двоевластие – Временное правительство существовало одновременно с Петроградским советом рабочих и солдатских депутатов. Так продолжалось до лета 1917-го, когда правительство взяло всю полноту власти в свои руки.
Однако проблем, которые стали причинами революции, Временное правительство решить не смогло: война продолжалась; решение о новом политическом устройстве никак не принималось; рабочий и земельный во оставались открытыми. Армия теряла управляемость, частыми стали случаи дезертирства.
Февральская революция отмене в стране смертной казни, упразднила ограничения на место жительства для евреев. В России начали разворачиваться профсоюзные движения, граждане получили возможность собраний и создания объединений.
Большевистская партия смогла выйти из подполья и постепенно набрать силу.
Объяснение: