Всудьбе учреждения, которого послужила предметом предлагаемого опыта, изучающий встречает много неясного, много неразрешимых пока вопросов; но и в том, что доступно изучению, в чем можно отдать полный отчет, остается много любопытного, живейший научный интерес. этим, с одной стороны, объясняются недостатки предлагаемого исследования, с другой - оправдывается решимость автора предпринять его, невзирая на встречаемые исследователем затруднения. с x и до xviii в. боярская дума стояла во главе администрации, была маховым колесом, приводившим в движение весь правительственный механизм; она же большею частью и создавала этот механизм, законодательствовала, регулировала все отношения, давала ответы на вопросы, обращенные к правительству. в период наиболее напряженной своей деятельности, с половины xv и до конца xvii в., это учреждение было творцом сложного и во многих отношениях величественного государственного порядка, установившегося на огромном пространстве московской руси, того порядка, который только и сделал возможными смелые внешние и внутренние предприятия петра, дал необходимые для того средства, людей и самые идеи: даже идеи петра, по крайней мере основные, наиболее плодотворные его идеи, выросли из московского государственного порядка и достались петру по наследству от предшественников вместе с выдержанным, удивительно дисциплинированным политически обществом, руками и средствами которого пользовался преобразователь. но эта правительственная пружина, все приводившая в движение, сама оставалась невидимкой для тех, кто двигался по ее указаниям. боярская дума редко становилась - при московских государях не становилась никогда прямо - перед обществом, которым она : ее закрывали от этого общества, с одной стороны, ее верховный председатель, князь-государь, с другой - ее докладчик и протоколист, дьяк. общество видело и слушало государя, мало зная его советников; к нему обращалось оно со своими запросами, его именем и авторитетом покрывались законодательные ответы, внушенные его советниками; приговоры думы, законы доходили до , как их формулировал думный дьяк и как подчиненное думе ведомство прилагало их к частным лицам или к отдельным случаям. отсюда трудность уловить правительственную деятельность думы. по существу своему она была законодательным учреждением, устанавливала общие правила, постоянные нормы; но перед нами только практические результаты ее законодательной работы: мы видим эти нормы, насколько они удавались в действительных отношениях жизни, в большинстве случаев знаем эти правила, насколько они отражались в указах, инструкциях, в отдельных актах подчиненных думе учреждений.
Десять тисяч років тому на планеті значно потеплішало, закінчився льодовиковий період. наставали часи неоліту. людина навчилася виготовляти зручніші та міцніші знаряддя праці. жінки під час збиральництва помічали, що зерна, які впали на м'який ґрунт, паростки. це наштовхнуло людей на думку спробувати вирощувати біля оселі їстівні рослини. задля цього почали попередньо розпушувати ґрунт палицями-копачками. з часом створили мотику. так утворюється перший вид землеробства — мотичне. згодом землеробство поширюється в місцевості з не таким сприятливим кліматом — на північ. там люди мусили розчищати землі від лісів для засівання. для цього дерева підрубували, корчували пеньки, а потім усю деревину підпалювали. попіл, що лишався, мотиками заорювали в ґрунт. земля ставала родючішою. так утворився ще один вид землеробства — підсічно-вогневий. завдяки праці землеробів люди отримували зерно, боби, фрукти, овочі, олію, хліб. почалося тварин, м'ясо яких споживали, коли не вистачало здобичі. виникає є скотарство. воно дало змогу отримати жири, молоко, сир, сметану, вовну. тварин до того ж використовували як тяглову силу, щоб зорати поле, перевезти вантажі, їздити верхи. використання худоби до появи орного землеробства. це була фізично важка праця, не під силу жінкам, тому її виконували чоловіки. щодалі зростала їхня роль у господарюванні. чоловіки приносили з лісу дитинчат тварин, які залишилися без батьків або відбилися від стада. цих дитинчат — поросят, козенят, телят — не споживали одразу, а починали відгодовувати в загонах. більшість тварин живилася рослинною їжею. винятком були собаки, які жили поруч з людьми без примусу, що було взаємовигідно. згодом свійську худобу (, табунами) почали випасати на луках, переганяючи її з місця на місце під наглядом та охороною. так із утворилося відгінне скотарство. це була справа переважно чоловіків, які тепер стали головними постачальниками та виробниками їстівних продуктів. жінкам залишалися обов'язки нагляду за ім господарством. за таких умов керівна роль у людських колективах переходить до чоловіків. на зміну матріархату приходить патріархат. з часом народи, що обрали землеробство як головний вид господарювання, залишаються постійно жити на певній місцевості. вони стають осілими . а ті, хто обрали для себе головним заняттям відгінне скотарство, змушені були постійно шукати для своїх стад нові пасовища. згодом вони стали кочівниками. отже, різні види господарювання зумовили й різні способи життя давніх людей — осілий і кочовий. з виникненням землеробства й скотарства люди вже не збирали в готовому вигляді продукти харчування, а виробляли їх. так занепав привласнювальний засіб ведення господарства, натомість утворилося виробне господарство. це було докорінним перетворенням у розвитку трудової діяльності людей, тому вчені назвали цю подію неолітичною революцією. неолітична революція — так називається перехід людства від збиральництва та мисливства (привласнювальне господарство) до рільництва і скотарства (виробне господарство), який відбувся за часів неоліту.
