Укажите, какие из ниже приведенных особенностей относятся к истории Китая, а какие - к истории Японии в Новое время XVI-XVII вв. Запишите в
таблицу цифры, под которыми указаны выбранные вами положения.
1) Маньчжурское завоевание страны.
2) Сильная императорская власть.
3) Привилегированное положение в обществе самураев.
4) Господствующее положение в духовной жизни конфуцианства.
5) Сосредоточение власти в руках военного вождя – сёгуна.
6) Строгое деление общества на касты.
7) С первой половины XVII в. проведение политики самоизоляции.

Відповідь:

Еще в период Реставрации (1660–1688)  Стюартов началось формирование кабинета  министров из Тайного совета — органа, который со времен династии Тюдоров королю управлять страной. Министры считались  «слугами короля» и зависели от него, вплоть до  того, что монарх из своего «цивильного листа»

выплачивал им содержание.

Правда, во время  Реставрации парламент получил право отстранять некоторых министров и привлекать их к ответственности. Можно сказать, это было право  импичмента. Поэтому уже в конце XVII в. министр мог отказаться выполнять поручение монарха, ссылаясь на «дело Денби» (тогда парламент привлек к ответственности министра —

лорда Денби).

Отражением новых тенденций стал «Билль  о правах» (1689), закреплявший права парламента. Но самое главное было здесь то, что монарх законом обязывался соблюдать эти права и  не мог отменить этот закон. Без санкций палат  парламента король не мог издавать законы, взимать налоги, распоряжаться армией, запрещать  прения. Без разрешения парламента король не мог начинать войну. Монарху запрещалось покидать  Англию.

Георг II (1727– 1760) уже не имел права присутствовать на заседаниях кабинета.

Великобритания вступила в период парламентских реформ 1832, 1867 и 1884 гг. Реформы продолжались и в XX в., вплоть до рубежа

XX–XXI вв. (реформа Палаты лордов кабинета  Т. Блэра). Смысл этих реформ — превращение  Англии в парламентскую монархию.

Вследствие этих событий и тенденций монарх  сегодня только формально имеет большие полномочия. Как институт управления монарх —  не более чем декоративная фигура. Он не может

не подписать принятые палатами законопроекты. Приход монарха в палату лордов для зачитывания написанной аппаратом премьер-министра  тронной речи (которую, по традиции, депутаты

заслушивают в дверях палаты общин) — не более чем символичное участие его в законодательной работе. После событий XVII в. короли

до сих пор не могут переступить порог палаты  общин, а именно там идет бурная политическая  и законодательная жизнь страны

На что же имеет право английский монарх  в начале XXI в.? Он может получать информацию о наиболее важных государственных делах, которые рассматривают парламент и кабинет, давать политическим деятелям советы, выражать  озабоченность по определенным проблемам  и т. п. [ Это своего рода «консультант», «рефери», который имеет многовековой опыт  взаимодействия с различными политическими  силами, элитой и стоящий над схваткой, смотрящий на процесс с точки зрения тысячелетней  монархии

В основном британцы требуют  сокращения расходов бюджета на содержание  двора (цивильный лист, выплачиваемый монархам парламентом; кстати, неплохое средство  «приручить» королей; королевский двор сегодня платит подоходный налог и согласен на сокращение цивильного листа).

Пояснення:

По материалам статьи Д. Х. Саликова " МЕСТО И РОЛЬ МОНАРХА В СИСТЕМЕ ГОСУДАРСТВЕННОЙ ВЛАСТИ  В СОВРЕМЕННОЙ ВЕЛИКОБРИТАНИИ"

Розвиток освіти у добу козаччини та в період Київської Русі

Доба Великокняжої України-Русі. Доба козаччини. Підручники та посібники в Україні. Розвиток науки. Видатні наукові діячі

Україна має давні традиції освіти. Ще Князь Київський Володимир Великий, за словами літописця “почав брати у визначних людей дітей й давати їх у книжну науку”. Перші школи були утворені при кафедральних церквах, вчителями й вихователями ставало освічене духовенство. У школах вчили читати, писати й рахувати. Основними книгами в школах були богослужебні книги, найчастіше Псалтир.

Порядок навчання передбачав спершу освоєння абетки, потім окремих складів, слів, надалі йшло читання прози і поетики, в кінці переходили до вивчення граматики, вчили числа. Однак в математиці не йшли далі чотирьох арифметичних дій, які практично необхідні для лічби. Світська освіта була нижчою за релігійну, бо остання вимагала досконалого освоєння Святого Письма.

Мережа шкіл княжої доби не обмежувалася Києвом, центром держави. Так відомо, що 900 р. тому Нестор-Літописець здійснив подорож до Володимира-Волинського з метою “смотрєнія ради училищ і поставлення вчителів.

Основою вищої науки була грецька мова, на західних українських землях вчили ще латині та німецької мови. Київський митрополит (1147-54) Климент Смолятич, талановитий письменник та філософ, писав, що в ХІІ ст. в Україні було 300-400 вчених, які добре володіли грецькою[1]. Згодом за короля Данила Галицького при його дворі вважалося цілком нормальним знання 5-7 мов. Найвищим орієнтиром в освіті за Великокняжої України-Русі була візантійська освіта, яка спиралася на надбання багатьох поколінь і за своїм рівнем стояла чи не найвище в тогочасній Європі. Але отримати її могли лише одиниці, які досягали Царгорода.

Великий князь Київський Ярослав Мудрий вважається фундатором книжності, вченості і освіти в давній Україні-Русі. В “Повісті минулих літ” говориться: “Любив Ярослав книги... Зібрав скорописців багато, і перекладали вони із грецького на слов’янське письмо. Написали вони книг велику силу, ними повчаються вірні люди і насолоджуються плодами глибокої мудрості... Велика користь від навчання книжного. Книги - мов ріки, які наповнюють собою увесь світ; це джерело мудрості, в книгах - бездонна глибина... В книгах - світло мудрості В 1037 році заснована перша відома в нашій державі бібліотека - Бібліотека Софійського Собору або за іншою назвою - Бібліотека Ярослава Мудрого. За оцінками ряду дослідників вона налічувала понад 950 книг[4]. Як встановлено, більшість з них була церковними, богослужебними. Поряд з ними в Русі-Україні поширювалися трактати з історії, філософії, права, природничих наук. Книжкові майстерні були засновані й в інших містах Київської Русі - Новгороді Великому, Чернігові, Полоцьку. Власне, на нашу думку, можна говорити про елементи просвіченої монархії часів Ярослава Мудрого.