Укажите с точностью до десятилетия время когда в России было отменено кормление Укажите монарха правившего в россий в этот периуд превидите один любой факт характерезуещий подготовку или ход этого сотытия
Традиционно в историографии нашествие подразделяется на первый (1237—1238) и второй (1239—1241) походы Батыя, но если первый поход совпал с первым вторжением (разорены Рязанское и Владимиро-Суздальское княжества, пограничные районы Новгородской республики, Смоленского и Чернигово-Северского княжеств с декабря 1237 по май 1238 года), то между первым и вторым походами было ещё одно вторжение (в Поволжье, 1238—1239 либо весна 1239), а во «второй поход» объединяют три отдельных вторжения в южнорусские земли (по возрастанию мощности: разорение Переяславского княжества весной 1239 года, разорение Чернигово-Северского княжества осенью 1239 года и разорение Киева и юго-западной Руси с осени 1240 по весну 1241 года). В то же время БРЭ, наоборот, выделяет во второй этап нашествия только последнее вторжение, объединяя все первые вторжения в первый этап. Первое вторжение на Русь было проведено монголами после победы над волжскими булгарами, мордвой и половцами, а последнее вторжение на Русь развилось в поход в Центральную Европу вплоть до «последнего моря».
Старша донька імператора Карла VI та його дружини Єлизавети Христини Брауншвейг-Вольфенбюттельської, його спадкоємиця, в силу Прагматичної санкції. Отримала чоловіче виховання, яке підготувало її до управління імперією. З 14 років вона вже була присутня на засіданнях державної ради. 1736 року вийшла заміж за герцога лотаринзького Франца Стефана. 1740 року вступила на престол і з перших же днів опинилась віч-на-віч із більшістю претендентів на «австрійську спадщину», які не бажали поступатись їй своїми правами (див. Війна за австрійську спадщину). Аахенський мир у 1748 році розв'язав це питання на користь Марії-Терезії, однак, Сілезію було втрачено.
Марія-Терезія була коронована угорським королем 25 червня 1741 року в готичному соборі святого Мартіна в місті Братислава (зараз столиця Словацької республіки).
1745 року чоловік Марії-Терезії був коронований імператором під іменем Франца I. Марія-Терезія взяла участь у Семирічній війні (1756-1763) з метою відвоювати Сілезію, але зазнала невдачі; Сілезія залишалась при владі Фрідріха II. 1765 року помер імператор Франц I, і овдовіла Марія Терезія призначила своїм співправителем свого сина (імператора Йосиф II), обмеживши, зрештою, його діяльність придворними, фінансовими та військовими справами, але й тут не даючи йому повної самостійності. 1772 року Марія-Терезія взяла участь у першому поділі Польщі і отримала Галичину та частину Волині (під час перемовин-«торгів» вона не дуже хотіла «брати» ці землі через певну сумнівність, на її думку, законних прав; проте її переконав син Йосиф ІІ[7]). Погрозами вона примусила Османську імперію віддати їй Буковину (1775). 1778 року Марія-Терезія висловила претензії на «баварський спадок»; цей конфлікт був завершений Цешинським миром, на підставі якого австрійський дім отримав область Інн (з центром у місті Браунау-на-Інні).
Традиционно в историографии нашествие подразделяется на первый (1237—1238) и второй (1239—1241) походы Батыя, но если первый поход совпал с первым вторжением (разорены Рязанское и Владимиро-Суздальское княжества, пограничные районы Новгородской республики, Смоленского и Чернигово-Северского княжеств с декабря 1237 по май 1238 года), то между первым и вторым походами было ещё одно вторжение (в Поволжье, 1238—1239 либо весна 1239), а во «второй поход» объединяют три отдельных вторжения в южнорусские земли (по возрастанию мощности: разорение Переяславского княжества весной 1239 года, разорение Чернигово-Северского княжества осенью 1239 года и разорение Киева и юго-западной Руси с осени 1240 по весну 1241 года). В то же время БРЭ, наоборот, выделяет во второй этап нашествия только последнее вторжение, объединяя все первые вторжения в первый этап. Первое вторжение на Русь было проведено монголами после победы над волжскими булгарами, мордвой и половцами, а последнее вторжение на Русь развилось в поход в Центральную Европу вплоть до «последнего моря».
Старша донька імператора Карла VI та його дружини Єлизавети Христини Брауншвейг-Вольфенбюттельської, його спадкоємиця, в силу Прагматичної санкції. Отримала чоловіче виховання, яке підготувало її до управління імперією. З 14 років вона вже була присутня на засіданнях державної ради. 1736 року вийшла заміж за герцога лотаринзького Франца Стефана. 1740 року вступила на престол і з перших же днів опинилась віч-на-віч із більшістю претендентів на «австрійську спадщину», які не бажали поступатись їй своїми правами (див. Війна за австрійську спадщину). Аахенський мир у 1748 році розв'язав це питання на користь Марії-Терезії, однак, Сілезію було втрачено.
Марія-Терезія була коронована угорським королем 25 червня 1741 року в готичному соборі святого Мартіна в місті Братислава (зараз столиця Словацької республіки).
1745 року чоловік Марії-Терезії був коронований імператором під іменем Франца I. Марія-Терезія взяла участь у Семирічній війні (1756-1763) з метою відвоювати Сілезію, але зазнала невдачі; Сілезія залишалась при владі Фрідріха II. 1765 року помер імператор Франц I, і овдовіла Марія Терезія призначила своїм співправителем свого сина (імператора Йосиф II), обмеживши, зрештою, його діяльність придворними, фінансовими та військовими справами, але й тут не даючи йому повної самостійності. 1772 року Марія-Терезія взяла участь у першому поділі Польщі і отримала Галичину та частину Волині (під час перемовин-«торгів» вона не дуже хотіла «брати» ці землі через певну сумнівність, на її думку, законних прав; проте її переконав син Йосиф ІІ[7]). Погрозами вона примусила Османську імперію віддати їй Буковину (1775). 1778 року Марія-Терезія висловила претензії на «баварський спадок»; цей конфлікт був завершений Цешинським миром, на підставі якого австрійський дім отримав область Інн (з центром у місті Браунау-на-Інні).