1.Поразка Росії в Кримській війні (1853–1856). Розвиток ринкових відносин вимагав скасування кріпосного права.
· по-друге, селянські господарства розорялися, оскільки поміщики збільшували панщину вЧерноземье, а оброчні селяни йшли на заводи, підривалася основа кріпосницькій економіки, що базується на примусовому, вкрай неефективному праці кріпаків;
· по-третє, криза кріпацтва виявився однією з головних причин поразки країни у Кримську війну, яка показала військово-технічну відсталість Росії. Була підірвана фінансову систему; селяни розорялися через рекрутських наборів, зростання повинностей. Почалася масова втеча селян від поміщиків;
· по-четверте, зростання кількості селянських заворушень (в 1860 р. сталося 126 виступів селян) створював реальну загрозу перетворення розрізнених виступів у нову «пугачовщину»;
· по-п'яте, усвідомлення правлячими колами, що кріпосне право — «пороховий льох» під державою. Від ліберальних поміщиків, учених, навіть родичів царя, зокрема молодшого брата великого князя Костянтина, на адресу уряду почали надходити пропозиції, проекти реформування земельних відносин. Олександра Другого, виступаючи у 1856 року перед представниками московського дворянства, говорив: «Якщо ми визволимо селян згори, всі вони звільнять себеснизу
В условиях разрухи после Смутного времени и тяжелого финансового положения правительство сильно нуждалось в поддержке основных групп господствующего класса. Поэтому, Земские соборы, после избрания в феврале 1613 года царем 16-летнего Михаила Федоровича Романова, заседали почти непрерывно. Поместное дворянство и посадские верхи на этих соборах были представлены гораздо шире, чем в XVI веке, голоса их раздавались более уверенно.
Но, несмотря на возросшее значение поместного дворянства и посадских людей, Боярская дума по-прежнему являлась важнейшим органом государства, разделявшим вместе с царем верховную власть. Заседания думы, как правило, проводились ежедневно в одной из палат царского дворца или в его государевой комнате. Одно из таких заседаний Боярской думы показано на картине художника А. П. Рябушкина.
Царь в нарядной одежде сидит на торне, украшенном драгоценными камнями. За царем стоит думный дьяк со свитком и стряпчий с шапкой и посохом царя. Вдоль стен на скамьях чинно восседают члены Боярской думы. Один из бояр стоя докладывает о вопросах, подлежащих обсуждению. Рядом с ним сидит боярин, голова которого утонула в стоячем воротнике, так называемом «козыре». «Козырь» являлся признаком особого положения его обладателя. Отсюда и пошло выражение «ходить козырем» т. е. важничать. Чем родовитее был боярин, тем он ближе садился к царю. Из-за места бояре часто ссорились. Побежденный в местническом споре обычно «выдавался головой» победителю: должен был в сопровождении чиновника Разрядного приказа отправиться домой к выигравшему спор, извиняться перед ним, даже стоять на коленях
1.Поразка Росії в Кримській війні (1853–1856). Розвиток ринкових відносин вимагав скасування кріпосного права.
· по-друге, селянські господарства розорялися, оскільки поміщики збільшували панщину вЧерноземье, а оброчні селяни йшли на заводи, підривалася основа кріпосницькій економіки, що базується на примусовому, вкрай неефективному праці кріпаків;
· по-третє, криза кріпацтва виявився однією з головних причин поразки країни у Кримську війну, яка показала військово-технічну відсталість Росії. Була підірвана фінансову систему; селяни розорялися через рекрутських наборів, зростання повинностей. Почалася масова втеча селян від поміщиків;
· по-четверте, зростання кількості селянських заворушень (в 1860 р. сталося 126 виступів селян) створював реальну загрозу перетворення розрізнених виступів у нову «пугачовщину»;
· по-п'яте, усвідомлення правлячими колами, що кріпосне право — «пороховий льох» під державою. Від ліберальних поміщиків, учених, навіть родичів царя, зокрема молодшого брата великого князя Костянтина, на адресу уряду почали надходити пропозиції, проекти реформування земельних відносин. Олександра Другого, виступаючи у 1856 року перед представниками московського дворянства, говорив: «Якщо ми визволимо селян згори, всі вони звільнять себеснизу
Но, несмотря на возросшее значение поместного дворянства и посадских людей, Боярская дума по-прежнему являлась важнейшим органом государства, разделявшим вместе с царем верховную власть. Заседания думы, как правило, проводились ежедневно в одной из палат царского дворца или в его государевой комнате. Одно из таких заседаний Боярской думы показано на картине художника А. П. Рябушкина.
Царь в нарядной одежде сидит на торне, украшенном драгоценными камнями. За царем стоит думный дьяк со свитком и стряпчий с шапкой и посохом царя. Вдоль стен на скамьях чинно восседают члены Боярской думы. Один из бояр стоя докладывает о вопросах, подлежащих обсуждению. Рядом с ним сидит боярин, голова которого утонула в стоячем воротнике, так называемом «козыре». «Козырь» являлся признаком особого положения его обладателя. Отсюда и пошло выражение «ходить козырем» т. е. важничать. Чем родовитее был боярин, тем он ближе садился к царю. Из-за места бояре часто ссорились. Побежденный в местническом споре обычно «выдавался головой» победителю: должен был в сопровождении чиновника Разрядного приказа отправиться домой к выигравшему спор, извиняться перед ним, даже стоять на коленях