Установіть, про що йдеться в уривках з історичних джерел. Дайте історичний коментар зазначеним подіям.
А. «По смерті ж великого князя Романа, вікопомного самодержця всеї Русі, який одолів усі поганські народи, мудрістю ума додержуючи запові- дей Божих... велика смута постала в землі Руській. Зосталися ж два сини його, один, Данило, чотирьох літ, а другий, Василько, двох літ».
Б. «Тоді ж приїхала Анна, велика княгиня Романова, побачити сина свойого рідного Данила. Тоді ж бояри володимирські й галицькі, і воєводи угорські посадили князя Данила на столі отця його, великого князя Рома- на, у церкві святої Богородиці приснодіви Марії. Так що король Андрій не забув своєї ранішої приязні, що її він мав до брата свого, великого князя Романа. Данило ж, який став княжити в Галичі, був такий малий, що й матері своєї не впізнав...».
В. «На річці Калці татари встріли їх, війська половецькі й руські. Мстислав Мстиславович тим часом повелів Данилові попереду перейти з полками ріку Калку і іншим полкам піти з ним, а сам після нього пе- рейшов. Сам же поїхав він у сторожі, і, коли побачив полки татарські, він, приїхавши, сказав: “Оружіться!” Мстислав же [Романович] і другий Мстислав, [Святославович], сиділи у стані, не знаючи цього, тому що Мстислав Мстиславович їм обом [нічого] не сказав – через зависть, бо велика незгода була межи ними... І сталася побіда над усіма князями руськими, якої ото не бувало ніколи».
г. «Прийшов Батий до Києва з великою силою, многим-множеством сили своєї, і окружив город. I обступила Київ сила татарська, і був город в облозі великій. І пробував Батий коло города, а вої його облягали город. І не було чути нічого од звуків скрипіння возів його, ревіння безлічі верблюдів його, і од звуків іржання стад коней його, і сповнена була земля Руськая ворогами...».
д. «...І поставив Батий пороки під город коло воріт Лядських, і пороки безперестану били день і ніч. Вибили вони стіни, і вийшли городяни на розбиті стіни, і було тут видіти, як ламалися списи і розколювалися щити, а стріли затьмарили світ переможеним, і Дмитро поранений був».
Е. «О, лихiша лиха честь татарська! Данило Романович, що був князем великим, володів із братом своїм Руською землею, Києвом, і Володимиром, і Галичем, і іншими краями, нині сидить на колінах і холопом себе називає!»
Революция 1848—1849 годов в Германии - буржуазно-демократическая революция, главная задача которой состояла в создании единого германского национального государства и ликвидации феодально-абсолютистских порядков.
Революционные события были частью буржуазно-демократических и национальных восстаний в больших частях центральной Европы.
Его главной внутренней пружиной стал вопрос об объединении Германии, устранении вмешательства князей, правящих феодальных сил в хозяйственную жизнь немецких государств, открывающее путь дальнейшему развитию капиталистических отношений.
27 февраля 1848 начались массовые народные собрания и демонстрации в Бадене.
18 марта произошло восстание в Берлине, 29 марта было сформировано либеральное правительство. 22 мая созвано прусское Национальное собрание.
В апреле и сентябре 1848 произошли восстания в Бадене, 14 июня захват берлинскими рабочими арсенала, в мае 1848 открытие во Франкфурте-на-Майне обще-германского Национального собрания, в мае — июле 1849 движение в Саксонии и юго-западной Германии в защиту принятой в марте 1849 Франкфуртским национальным собранием имперской конституции. В ноябре — декабре 1848 дворяне-монархисты произвели государственный переворот в Пруссии, открывавший путь к восстановлению абсолютизма.
Революция оказалась незавершённой; стоявшие перед ней объективные задачи не были решены. Главная причина поражения революции заключалась в предательстве либеральной буржуазии. Разгрому революционных сил также трусливая и нерешительная политика мелкобуржуазных демократов, слабость и неорганизованность рабочего класса. Победа контрреволюции во многом обусловила объединение страны в дальнейшем антидемократическим путём под главенством милитаристской Пруссии.
Объяснение:
Вроде так
Наполеон Бонапарт – необычайный человек, который связал свое имя со всеми важнейшими событиями своей исторической эпохи, достиг небывалого могущества и славы и, поразив своим явлением воображение современников, надолго сделался предметом легенды, окружившей его имя ореолом поэтического величия. Смотря по тому, из какой среды, – при жизни ли его, или после смерти Наполеона, – шли суждения о его личности, он был перед судом современников, потомства и истории то худшим исчадием Французской революции, то, наоборот, главным её сокрушителем. Как на продолжателя революции, готовы были смотреть на Наполеона не только представители старого порядка во Франции и в Европе, но и люди более или менее прогрессивного образа мыслей, а с другой стороны, сокрушителя революции видели в нем одинаково и русский самодержец Павел 1, и французская конституционалиста г-жа Сталь. И сам Наполеон говорил о себе то в одном, то в другом смысле, и в этом не было противоречия.
Объяснение: