Первый в Москве Вечный огонь был зажжён на Преображенском кладбищи 09.02.1961. В ряде источников ошибочно указан 1956 год, что невозможно, поскольку огонь был зажжён от Вечного огня на Марсовом поле в Ленинграде. К 2004 году трубы, подающие газ к Вечному огню, настолько износились, что он был выключен. После ремонта огонь был зажжён вновь 30.04.2010
08.05.1867г был зажжён Вечный огонь на Могиле неизвестногл солдата у Кремлевской стены В церемонии зажжения огня приняли участие Герои Советского Союза Мусланов; при этом переносной газовый факел с огнём, зажжённым от Вечного огня на Марсовом поле, Маресьев передал в руки Генерального секретаря ЦК КПСС Брежнева который и зажёг огонь на Могиле Неизвестного солдата Вечный огонь горел здесь до 21.12.2007 когда в связи с необходимостью реконструкции мемориала огонь с воинскими почестями был временно перенесён на Поклонную гору в парк Победы В День защитника Отечества, 23.02.2010 Вечный огонь был возвращён к Кремлёвской стене, а зажёг огонь Президент РоссииД. А. Медведев — от факела, который, в свою очередь, зажгли от Вечного огня, горящего у входа вЦентральный музей Великой Отечественной войны, председательМосковского городского совета ветеранов В. И. Долгих и Герой Российской ФедерацииД. Н. Клименко[7][10].
30 апреля 2010 года был зажжён Вечный огонь на Поклонной горе. Предложение о создании мемориала с Вечным огнем поступило от Совета ветеранов города Москвы. Факел, зажжённый у Могилы Неизвестного Солдата в Александровском саду, с почестями перенесли к мемориалу на Поклонной горе. Чести зажечь новый «очаг Памяти» удостоились почётный гражданин Москвы, участник битвы за Москву, председатель Московского совета ветеранов войны, труда и правоохранительных органов Владимир Долгих, Герой России полковник Вячеслав Сивко, член Московской жилой общественной организации «Содружество» Николай Зимогоров.
7мая 2014 годабыли заменены запальники горелки Вечного огня на Могиле Неизвестного солдата. Замену произвели специалисты Мосгаза Несколько минут Вечный огонь горел рядом в специальной капсуле. После замены Вечный огонь зажгли снова. Зажигал огонь Владимир Зельдин
Карл Великий помер 814 р. і похований в Ахені. Після його смерті імперія проіснувала недовго. Причини розпаду крились у самому характері держави, створеної Карлом Великим. Він силою об'єднав народи, різні за рівнем розвитку і культурою, в яких спільною була лише християнська віра. Господарство мало натуральний характер: усі необхідні речі та продукти вироблялися не для продажу, а для власного споживання. Відсутність торговельних зв'язків сприяла ізоляції окремих областей держави Карла Великого.
Графи, які управляли землями, хотіли закріпити їх за собою у спадкову власність. Навіть дрібні бенефіції володарі вважали своєю власністю. Графства і значні чи дрібні землеволодіння перетворювалися на центри політичного і господарського життя. Оскільки таких володінь було багато, а міцної системи управління у Франкській імперії не існувало, то вона почала швидко розпадатися.
За онуків Карла Великого—Людовіка Німецького, Лотара і Карла Лисого — протистояння загострилося. Два молодші брати — Людовік і Карл — не хотіли визнати імператорського титулу за старшим братом Лотаром і розпочали спільну боротьбу проти нього. Лотар не мав достатньо сил для того, щоб перемогти об'єднані війська братів, і змушений був погодитися на поділ імперії.
У 843 р. на з'їзді у Вердені онуки імператора уклали угоду про поділ імперії на три частини. Імператорський титул зберігався за Лотаром, але ніяких особливих прав щодо братів, які стали самостійними королями, він не мав. Верденський поділ імперії онуками Карла Великого започаткував три майбутні західноєвропейські держави — Німеччину, Італію і Францію.
08.05.1867г был зажжён Вечный огонь на Могиле неизвестногл солдата у Кремлевской стены В церемонии зажжения огня приняли участие Герои Советского Союза Мусланов; при этом переносной газовый факел с огнём, зажжённым от Вечного огня на Марсовом поле, Маресьев передал в руки Генерального секретаря ЦК КПСС Брежнева который и зажёг огонь на Могиле Неизвестного солдата Вечный огонь горел здесь до 21.12.2007 когда в связи с необходимостью реконструкции мемориала огонь с воинскими почестями был временно перенесён на Поклонную гору в парк Победы В День защитника Отечества, 23.02.2010 Вечный огонь был возвращён к Кремлёвской стене, а зажёг огонь Президент РоссииД. А. Медведев — от факела, который, в свою очередь, зажгли от Вечного огня, горящего у входа вЦентральный музей Великой Отечественной войны, председательМосковского городского совета ветеранов В. И. Долгих и Герой Российской ФедерацииД. Н. Клименко[7][10].
30 апреля 2010 года был зажжён Вечный огонь на Поклонной горе. Предложение о создании мемориала с Вечным огнем поступило от Совета ветеранов города Москвы. Факел, зажжённый у Могилы Неизвестного Солдата в Александровском саду, с почестями перенесли к мемориалу на Поклонной горе. Чести зажечь новый «очаг Памяти» удостоились почётный гражданин Москвы, участник битвы за Москву, председатель Московского совета ветеранов войны, труда и правоохранительных органов Владимир Долгих, Герой России полковник Вячеслав Сивко, член Московской жилой общественной организации «Содружество» Николай Зимогоров.
7мая 2014 годабыли заменены запальники горелки Вечного огня на Могиле Неизвестного солдата. Замену произвели специалисты Мосгаза Несколько минут Вечный огонь горел рядом в специальной капсуле. После замены Вечный огонь зажгли снова. Зажигал огонь Владимир Зельдин
Графи, які управляли землями, хотіли закріпити їх за собою у спадкову власність. Навіть дрібні бенефіції володарі вважали своєю власністю. Графства і значні чи дрібні землеволодіння перетворювалися на центри політичного і господарського життя. Оскільки таких володінь було багато, а міцної системи управління у Франкській імперії не існувало, то вона почала швидко розпадатися.
За онуків Карла Великого—Людовіка Німецького, Лотара і Карла Лисого — протистояння загострилося. Два молодші брати — Людовік і Карл — не хотіли визнати імператорського титулу за старшим братом Лотаром і розпочали спільну боротьбу проти нього. Лотар не мав достатньо сил для того, щоб перемогти об'єднані війська братів, і змушений був погодитися на поділ імперії.
У 843 р. на з'їзді у Вердені онуки імператора уклали угоду про поділ імперії на три частини. Імператорський титул зберігався за Лотаром, але ніяких особливих прав щодо братів, які стали самостійними королями, він не мав. Верденський поділ імперії онуками Карла Великого започаткував три майбутні західноєвропейські держави — Німеччину, Італію і Францію.