Середня тривалість життя людини складала 30—35 років, що не виключало наявності людей, які досягали похилого віку. Більшість чоловіків умирала у віці 40—60, жінок — 20—40 років. Як і раніше, великою залишалася смертність новонароджених: лише половина з них досягала десятирічного віку. Пов'язано це було з відсутністю медичної до під час пологів, нехтуванням елементарних правил гігієни. Лікарень у сучасному розумінні просто не існувало, були лише притулки для невиліковно хворих, калік і престарілих.
Жахливі санітарні умови, особливо в містах, сприяли поширенню хвороб і епідемій. У XVI — першій половині XVII ст. окремі райони Європи неодноразово вражала епідемія чуми.
Значними були людські втрати також від епідемій віспи, холери, тифу.
Населення Європи гинуло не лише від епідемій, а й від голоду в неврожайні роки, пожеж, воєнних спустошень. Особливо відчутними були втрати від війн, пов'язані з початком використання вогнепальної зброї та масовим убивством мирного населення, що стало звичною практикою ведення воєнних дій.
Житло:
У XVI ст. більшість селян європейських країн будувала свої оселі на півдні Європи з каменю, на півночі — з дерева. Дах будинку робили з соломи або очерету. Всередині будинку окремих кімнат зазвичай не було — всі члени сім'ї жили у спільному приміщенні. Для опалювання помешкання і готування їжі використовувалося вогнище. Меблів у селянській оселі було обмаль: простий стіл, лави, скриня для речей, один–два табурети і сінник замість ліжка. Їжу готували в казані, що висів над вогнищем, а їли переважно зі спільного посуду, бо мисок і кухлів на всіх не вистачало. Селянські житла упродовж тривалого часу не змінювалися, залишаючись такими, як у минулому.
А от житла міщан у той час зазнали суттєвих змін. В містах з'являється дедалі більше кам'яних будинків.
Меблі та речі були свідченням заможності господаря. Коштовний посуд виставляли на спеціальних полицях. Різноманітні речі та одяг зберігали у скринях, що прикрашалися орнаментом і розписом.
Їжа:
Селяни та бідні міщани харчувалися набагато скромніше, ніж знать, проте і їхнє меню стало набагато різноманітнішим. Під час обіду на їхньому столі були каша, сир, яйця, хліб, олія і тваринне масло, а в свята з'являлись окости й ковбаси. Добрим додатком до столу були овочі зі свого городу чи базару, а також ягоди, горіхи і фрукти..
Одяг та мода:
Зміни, що розпочалися в усіх сферах життя європейців, охопили і світ одягу. Поширилося правило не просто одягатися, а слідувати моді, змінюючи щорічно фасони суконь і камзолів. А втім, вир моди захопив не всіх. Одяг бідняків і селян залишався незмінним. Ігнорування моди — сумна традиція бідноти, хоч би де і коли вона жила. Селяни мали один незмінний робочий одяг і святкове вбрання, що переходило від батьків до дітей.
Первая половина XIX в. явилась в русской истории временем во многих отношениях переломным. К началу этой эпохи Россия, успешно решив многие стоявшие перед ней внутри- и внешнеполитические задачи стала могущественной державой. Ее пределы охватили огромные пространства Восточной Европы и Северной Азии, захватив и часть Северной Америки. Продолжалось расширение территории и в рассматриваемый период. Столь же устойчивой была и тенденция роста населения: 18 млн. человек в 1747 г., 36 млн. - в 1796 г., 74 млн. - в середине XIX в.
Между тем крепостное хозяйство, являвшееся основой экономики России после бурного роста на рубеже XVIII - XIX вв. постепенно попало в полосу длительного и, по существу, безысходного в данных условиях застоя. Патриархальные формы крепостного труда уже не соответствовали изменившимся общественным условиям: крепостной труд был мало производителен и невыгоден. Помещичьи хозяйства были почти бездоходны и впадали в задолженность, особенно в неурожайные годы, когда помещики вынуждены были кормить своих голодных крестьян. Масса дворянских имений была заложена в казенных ссудных учреждениях; считают, что к концу царствования Николая I в залоге находилось более половины крепостных крестьян (7 из 11 миллионов крепостных мужского пола). Естественным выходом из такой задолженности была окончательная уступка заложенной земли и крестьян государству, о чем и думали некоторые помещики. К экономическим затруднениям помещиков присоединялась боязнь крестьянских волнений и беспорядков. Хотя в царствование императора Николая не было бунтов вроде пугачевского, но крестьяне волновались часто и во многих местах. Ожидание конца крепостной зависимости проникло в их массу и возбуждало ее. Вся жизнь складывалась так, что вела к ликвидации крепостничества. Не меняли общего положения дел и отдельные успехи крепостного хозяйства (так с конца 1840-х гг. резко возрос хлебный экспорт в связи с отменой в Великобритании ограничений на импорт зерна.
Тривалість життя:
Середня тривалість життя людини складала 30—35 років, що не виключало наявності людей, які досягали похилого віку. Більшість чоловіків умирала у віці 40—60, жінок — 20—40 років. Як і раніше, великою залишалася смертність новонароджених: лише половина з них досягала десятирічного віку. Пов'язано це було з відсутністю медичної до під час пологів, нехтуванням елементарних правил гігієни. Лікарень у сучасному розумінні просто не існувало, були лише притулки для невиліковно хворих, калік і престарілих.
Жахливі санітарні умови, особливо в містах, сприяли поширенню хвороб і епідемій. У XVI — першій половині XVII ст. окремі райони Європи неодноразово вражала епідемія чуми.
Значними були людські втрати також від епідемій віспи, холери, тифу.
Населення Європи гинуло не лише від епідемій, а й від голоду в неврожайні роки, пожеж, воєнних спустошень. Особливо відчутними були втрати від війн, пов'язані з початком використання вогнепальної зброї та масовим убивством мирного населення, що стало звичною практикою ведення воєнних дій.
Житло:
У XVI ст. більшість селян європейських країн будувала свої оселі на півдні Європи з каменю, на півночі — з дерева. Дах будинку робили з соломи або очерету. Всередині будинку окремих кімнат зазвичай не було — всі члени сім'ї жили у спільному приміщенні. Для опалювання помешкання і готування їжі використовувалося вогнище. Меблів у селянській оселі було обмаль: простий стіл, лави, скриня для речей, один–два табурети і сінник замість ліжка. Їжу готували в казані, що висів над вогнищем, а їли переважно зі спільного посуду, бо мисок і кухлів на всіх не вистачало. Селянські житла упродовж тривалого часу не змінювалися, залишаючись такими, як у минулому.
А от житла міщан у той час зазнали суттєвих змін. В містах з'являється дедалі більше кам'яних будинків.
Меблі та речі були свідченням заможності господаря. Коштовний посуд виставляли на спеціальних полицях. Різноманітні речі та одяг зберігали у скринях, що прикрашалися орнаментом і розписом.
Їжа:
Селяни та бідні міщани харчувалися набагато скромніше, ніж знать, проте і їхнє меню стало набагато різноманітнішим. Під час обіду на їхньому столі були каша, сир, яйця, хліб, олія і тваринне масло, а в свята з'являлись окости й ковбаси. Добрим додатком до столу були овочі зі свого городу чи базару, а також ягоди, горіхи і фрукти..
Одяг та мода:
Зміни, що розпочалися в усіх сферах життя європейців, охопили і світ одягу. Поширилося правило не просто одягатися, а слідувати моді, змінюючи щорічно фасони суконь і камзолів. А втім, вир моди захопив не всіх. Одяг бідняків і селян залишався незмінним. Ігнорування моди — сумна традиція бідноти, хоч би де і коли вона жила. Селяни мали один незмінний робочий одяг і святкове вбрання, що переходило від батьків до дітей.
Первая половина XIX в. явилась в русской истории временем во многих отношениях переломным. К началу этой эпохи Россия, успешно решив многие стоявшие перед ней внутри- и внешнеполитические задачи стала могущественной державой. Ее пределы охватили огромные пространства Восточной Европы и Северной Азии, захватив и часть Северной Америки. Продолжалось расширение территории и в рассматриваемый период. Столь же устойчивой была и тенденция роста населения: 18 млн. человек в 1747 г., 36 млн. - в 1796 г., 74 млн. - в середине XIX в.
Между тем крепостное хозяйство, являвшееся основой экономики России после бурного роста на рубеже XVIII - XIX вв. постепенно попало в полосу длительного и, по существу, безысходного в данных условиях застоя. Патриархальные формы крепостного труда уже не соответствовали изменившимся общественным условиям: крепостной труд был мало производителен и невыгоден. Помещичьи хозяйства были почти бездоходны и впадали в задолженность, особенно в неурожайные годы, когда помещики вынуждены были кормить своих голодных крестьян. Масса дворянских имений была заложена в казенных ссудных учреждениях; считают, что к концу царствования Николая I в залоге находилось более половины крепостных крестьян (7 из 11 миллионов крепостных мужского пола). Естественным выходом из такой задолженности была окончательная уступка заложенной земли и крестьян государству, о чем и думали некоторые помещики. К экономическим затруднениям помещиков присоединялась боязнь крестьянских волнений и беспорядков. Хотя в царствование императора Николая не было бунтов вроде пугачевского, но крестьяне волновались часто и во многих местах. Ожидание конца крепостной зависимости проникло в их массу и возбуждало ее. Вся жизнь складывалась так, что вела к ликвидации крепостничества. Не меняли общего положения дел и отдельные успехи крепостного хозяйства (так с конца 1840-х гг. резко возрос хлебный экспорт в связи с отменой в Великобритании ограничений на импорт зерна.