Установите связь между фактами: а) в специальном указе императора Карла V от 1543г. говорилось, что одежда должна отлчить "князя от крафа, графа от барона, барона от бюргера, бюргера от крестьяна"
Аравийский полуостров, который по площади равен четверти европы, но по природным условиям является сплошной пустыней, с давних времен населяли племена кочевников-арабов. ранее мало кому известны, в vii в. они заставили заговорить о себе в азии и европе объединение арабов и создание ими собственного государства было связано с возникновением новой религии, известной под названием "ислам" (в переводе с арабского - "покорность"). основателем ислама стал житель аравийского города мекки мухаммад (ок. 570-632). в европе его называли магометом. в своей жизни мухаммад много времени уделял религиозным размышлениям и поискам. в 610 г. он начал пророчествовать, утверждая, что получил положения новой веры от единого бога - аллаха. ученики и последователи пророка записывали его слова. после смерти мухаммада все эти записи были собраны в одну книгу - коран (в переводе с арабского - "чтение"). борьба за распространение новой веры продолжалась до 630 г., когда большинство арабских племен признала власть мухаммада и приняла ислам. после смерти пророка власть в созданной им государству унаследовали халифы - заместители пророка. возник арабский халифат. халифы призвали арабов отправляться в поход за распространение ислама среди "неверных". мир ислама перешел в наступление: началась эпоха арабских завоеваний. сначала арабы нанесли удар по богатым восточных провинциях византии. они захватили сирию, палестину и египет, а позже - все средиземноморское побережье африки. одновременно были покорены иран. в 711-714 гг. арабы завоевали почти всю испанию, преодолели пиренейские горы и только в 732 г. их дальнейшее продвижение в европу было остановлено франками в битве при пуатье. на востоке они достигли инда, захватили среднюю азию и в 751 г. на таласе нанесли поражение крупной китайской армии. далее они не пошли. в середине viii в. арабские завоевания в основном завершились. бывшие кочевники стали обладателями крупнейшей державы мира.
Наприкінці XIV - на початку XV ст. у Чехії, яка входила до складу Священної Римської імперії, у зв'язку з розвитком товарно-грошових відносин та національним гнобленням з боку німецьких колоністів у політичному й економічному житті країни загострились класові та національні суперечності. Загальне невдоволення чехів викликала привілейована католицька церква - найбільший землевласнику країні. Обурення чехів виявилося в гуситському русі- антифеодальному, національно-визвольному й антикатолицькому, ідейним натхненником якого був Ян Гус, професор Празького університету.
Спалення Яна Гуса 1415 р. у Констанці за рішенням церковного собору як єретика спричинило вибух гніву чехів. На народних зібраннях проповідники закликали мечем боронити "правду Божу". 1419 р. ремісники і міські низи Праги розгромили католицькі церкви і будинки німецьких патриціїв та вигнали їх з міського магістрату. Те саме сталося й в інших містах. Претензії німецького імператора Сигізмунда І, якого чехи ненавиділи за спалення Яна Гуса, на чеський престол посилили в Чехії антинімецькі та антипапські виступи.
Чеські бюргери і рицарі утворювали крило чашників. Вони вимагали "дешевої" національної чеської церкви і причастя з чаші (звідси їхня назва), виступали за збереження феодального ладу. Опорою чашників була Прага, а ідеологами - університетські магістри.
Табір реакції (великі феодали, католицька церква і німецькі патриції) намагався зберегти свої привілеї за до організованих Папою Римським та імператором Сигізмундом І хрестових походів. Упродовж 1420-1431 рр. відбулося 5 хрестових походів проти гуситів (усі вони зазнали поразки). Армія гуситів, керована талановитим полководцем Яном Жижкою, швидко пересуваючись на возах у супроводі легкої артилерії, успішно громила важку рицарську кінноту.
З 1427 р. гусити здійснили кілька великих походів проти ворогів і дійшли до Балтики. Папа і Сигізмунд І, переконавшись, що зброєю рух гуситів не придушити, 1433 р. погодилися на помірковані умови чашників (Празькі статті). Останні, зрадивши таборитів, об'єднались з колишніми ворогами і 1434 р. під Ліпанами розгромили армію таборитів.
У гуситських війнах епізодично брали участь українці. Так, волинський князь Федір Острозький зі своїм загоном кілька років підтримував гуситів. У документах, що стосуються руху, є відомості про "русняків" із Львівщини і Закарпаття.
Наприкінці XIV - на початку XV ст. у Чехії, яка входила до складу Священної Римської імперії, у зв'язку з розвитком товарно-грошових відносин та національним гнобленням з боку німецьких колоністів у політичному й економічному житті країни загострились класові та національні суперечності. Загальне невдоволення чехів викликала привілейована католицька церква - найбільший землевласнику країні. Обурення чехів виявилося в гуситському русі- антифеодальному, національно-визвольному й антикатолицькому, ідейним натхненником якого був Ян Гус, професор Празького університету.
Спалення Яна Гуса 1415 р. у Констанці за рішенням церковного собору як єретика спричинило вибух гніву чехів. На народних зібраннях проповідники закликали мечем боронити "правду Божу". 1419 р. ремісники і міські низи Праги розгромили католицькі церкви і будинки німецьких патриціїв та вигнали їх з міського магістрату. Те саме сталося й в інших містах. Претензії німецького імператора Сигізмунда І, якого чехи ненавиділи за спалення Яна Гуса, на чеський престол посилили в Чехії антинімецькі та антипапські виступи.
Чеські бюргери і рицарі утворювали крило чашників. Вони вимагали "дешевої" національної чеської церкви і причастя з чаші (звідси їхня назва), виступали за збереження феодального ладу. Опорою чашників була Прага, а ідеологами - університетські магістри.
Табір реакції (великі феодали, католицька церква і німецькі патриції) намагався зберегти свої привілеї за до організованих Папою Римським та імператором Сигізмундом І хрестових походів. Упродовж 1420-1431 рр. відбулося 5 хрестових походів проти гуситів (усі вони зазнали поразки). Армія гуситів, керована талановитим полководцем Яном Жижкою, швидко пересуваючись на возах у супроводі легкої артилерії, успішно громила важку рицарську кінноту.
З 1427 р. гусити здійснили кілька великих походів проти ворогів і дійшли до Балтики. Папа і Сигізмунд І, переконавшись, що зброєю рух гуситів не придушити, 1433 р. погодилися на помірковані умови чашників (Празькі статті). Останні, зрадивши таборитів, об'єднались з колишніми ворогами і 1434 р. під Ліпанами розгромили армію таборитів.
У гуситських війнах епізодично брали участь українці. Так, волинський князь Федір Острозький зі своїм загоном кілька років підтримував гуситів. У документах, що стосуються руху, є відомості про "русняків" із Львівщини і Закарпаття.