в Средней Азии и Казахстане - социально-экономич. преобразования, осуществ- ленные Сов. властью в 20-х гг. в целях уничтожения последствий колониальной зем. политики царизма, ликвидации помещичьего и резкого сокращения байско-кулацкого землепользования в пользу батрацко-середняцких масс. З.-в. р. проводились в 1921-22 в Туркестанской АССР и Казахстане, в 1925-28 после национально-государственного размежевания Советских республик Средней Азии во вновь образованных республиках. Условия края (слабое развитие капитализма, сохранение феод.-патриарх. отношений в с. х-ве, слабость клас. сознания и общая культурная отсталость трудящихся масс, влияние ислама) определили специфику и более медленные по сравнению с Центр. Россией темпы революц. агр. преобразований. В 1918 здесь были конфискованы лишь земли царской фамилии, чиновников и наиболее крупных баев, отдельных с.-х. и пром. капиталистич. объединений. Следующим крупным этапом агр. преобразований была З.-в. р. 1921-22, к-рая проводилась на основе постановления ЦК РКП(б) от 29 июля 1920, решений V съезда компартии Туркестана, 9-го Всетуркестанского съезда Советов (сент. 1920) и декретов ЦИК Кирг. АССР (первонач. назв. Казахской Республики) от 2 февр. и 19 апр. 1921. Реформа была направлена на уравнение фактич. землепользования (а также водопользования) в крае местного (кирг., казах., узб.) и рус. крестьянства. Это выражалось в передаче местному населению захваченных рус. кулаками-переселенцами земель, изъятии у них излишков земли, скота, семян, с.-х. инвентаря, а также ликвидации части х-в рус. кулаков. З.-в. р. охватила гл. р-ны колонизации: в Туркестанской АССР - Семиреченскую, ряд уездов Сыр-Дарьинской и Ферганской обл., в Киргизской (Казахской) АССР - отд. уезды Семипалатинской, Акмолинской, Уральской губ. В ходе ее в ТАССР были ликвидированы 161 переселенч. поселок, 270 хуторов и заимок, изъято у кулаков св. 230 тыс. дес. земли, к-рая была передана 12,8 тыс. батрацко-бедняцких дехканских х-в. В Казахстане коренному населению было передано св. 470 тыс. га земли.
В політиці Франції відбуваються в межах напівпрезидентської системи визначається французької конституції від французької П'ятої республіки. Нація оголошує себе «неподільною, світською, демократичноюі соціальною Республіки».[1] Конституція передбачає поділ влади проголошеної у Франції «прихильність правам людини і принципам національного суверенітету, які визначені декларацією 1789 року.»
Політична система Франції складається з виконавчої влади, законодавчої гілки влади та судової гілки влади. Виконавча влада здійснюється Президентом Республіки та Урядом. Уряд складається з прем'єр-міністра та міністрів. Прем'єр-міністр призначається Президентом і несе відповідальність перед парламентом. Уряд, у тому числі і прем'єр-міністр, може бути скинутий Національною асамблеєю, нижньою палатою парламенту, шляхом «подання скарг»; це гарантує, що Прем'єр-міністр завжди підтримується більшістю нижньої палати.
Парламент складається з національних зборів і Сенату. Вона проходить статути і голосувань по бюджету; він контролює дії виконавчої влади через офіційний допит на підлозі палат парламенту і створення комісій з розслідування. Конституційність постанови перевіряється в Конституційний рада, члени якого призначаються Президентом Республіки, головою національних зборів і головою Сенату. Колишні президенти Республіки є також членами Ради.
Незалежна судова система базується на цивільному праві, система, яка розвинулася з наполеонівських кодексів. Вона розділяється на судову гілку влади (з питань цивільного права і кримінального права) і адміністративних органів (щодо оскарження рішень виконавчих органів), кожен власний і незалежним Верховний апеляційний суд: в суд касаційної інстанції для судових суди та Державна рада в адміністративних судах.[2] Уряд Франції включає в себе різні органи, які перевіряють зловживання владою і незалежними агентствами.
Франція-це унітарна держава. Однак, її адміністративно-територіальні одиниці,регіони, департаменти і комуни—мають різні правові функції, і національне уряд забороняється втручаючись в їх нормальній роботі.
Франція була одним із засновників Європейського об'єднання вугілля і сталі, пізніше Європейського Союзу.Франція передала частину свого суверенітету в європейських інститутах, як це передбачено Конституцією. Французький уряд, таким чином, повинен дотримуватися європейських договорів, директив та регламентів.
Доаналітичним підрозділом журналу Economist, склав рейтинг Франції як «неповноцінна демократія» у 2016 році.
Объяснение:
ЗЕМЕЛЬНО-ВОДНЫЕ РЕФОРМЫ
в Средней Азии и Казахстане - социально-экономич. преобразования, осуществ- ленные Сов. властью в 20-х гг. в целях уничтожения последствий колониальной зем. политики царизма, ликвидации помещичьего и резкого сокращения байско-кулацкого землепользования в пользу батрацко-середняцких масс. З.-в. р. проводились в 1921-22 в Туркестанской АССР и Казахстане, в 1925-28 после национально-государственного размежевания Советских республик Средней Азии во вновь образованных республиках. Условия края (слабое развитие капитализма, сохранение феод.-патриарх. отношений в с. х-ве, слабость клас. сознания и общая культурная отсталость трудящихся масс, влияние ислама) определили специфику и более медленные по сравнению с Центр. Россией темпы революц. агр. преобразований. В 1918 здесь были конфискованы лишь земли царской фамилии, чиновников и наиболее крупных баев, отдельных с.-х. и пром. капиталистич. объединений. Следующим крупным этапом агр. преобразований была З.-в. р. 1921-22, к-рая проводилась на основе постановления ЦК РКП(б) от 29 июля 1920, решений V съезда компартии Туркестана, 9-го Всетуркестанского съезда Советов (сент. 1920) и декретов ЦИК Кирг. АССР (первонач. назв. Казахской Республики) от 2 февр. и 19 апр. 1921. Реформа была направлена на уравнение фактич. землепользования (а также водопользования) в крае местного (кирг., казах., узб.) и рус. крестьянства. Это выражалось в передаче местному населению захваченных рус. кулаками-переселенцами земель, изъятии у них излишков земли, скота, семян, с.-х. инвентаря, а также ликвидации части х-в рус. кулаков. З.-в. р. охватила гл. р-ны колонизации: в Туркестанской АССР - Семиреченскую, ряд уездов Сыр-Дарьинской и Ферганской обл., в Киргизской (Казахской) АССР - отд. уезды Семипалатинской, Акмолинской, Уральской губ. В ходе ее в ТАССР были ликвидированы 161 переселенч. поселок, 270 хуторов и заимок, изъято у кулаков св. 230 тыс. дес. земли, к-рая была передана 12,8 тыс. батрацко-бедняцких дехканских х-в. В Казахстане коренному населению было передано св. 470 тыс. га земли.
Объяснение:
В політиці Франції відбуваються в межах напівпрезидентської системи визначається французької конституції від французької П'ятої республіки. Нація оголошує себе «неподільною, світською, демократичноюі соціальною Республіки».[1] Конституція передбачає поділ влади проголошеної у Франції «прихильність правам людини і принципам національного суверенітету, які визначені декларацією 1789 року.»
Політична система Франції складається з виконавчої влади, законодавчої гілки влади та судової гілки влади. Виконавча влада здійснюється Президентом Республіки та Урядом. Уряд складається з прем'єр-міністра та міністрів. Прем'єр-міністр призначається Президентом і несе відповідальність перед парламентом. Уряд, у тому числі і прем'єр-міністр, може бути скинутий Національною асамблеєю, нижньою палатою парламенту, шляхом «подання скарг»; це гарантує, що Прем'єр-міністр завжди підтримується більшістю нижньої палати.
Парламент складається з національних зборів і Сенату. Вона проходить статути і голосувань по бюджету; він контролює дії виконавчої влади через офіційний допит на підлозі палат парламенту і створення комісій з розслідування. Конституційність постанови перевіряється в Конституційний рада, члени якого призначаються Президентом Республіки, головою національних зборів і головою Сенату. Колишні президенти Республіки є також членами Ради.
Незалежна судова система базується на цивільному праві, система, яка розвинулася з наполеонівських кодексів. Вона розділяється на судову гілку влади (з питань цивільного права і кримінального права) і адміністративних органів (щодо оскарження рішень виконавчих органів), кожен власний і незалежним Верховний апеляційний суд: в суд касаційної інстанції для судових суди та Державна рада в адміністративних судах.[2] Уряд Франції включає в себе різні органи, які перевіряють зловживання владою і незалежними агентствами.
Франція-це унітарна держава. Однак, її адміністративно-територіальні одиниці,регіони, департаменти і комуни—мають різні правові функції, і національне уряд забороняється втручаючись в їх нормальній роботі.
Франція була одним із засновників Європейського об'єднання вугілля і сталі, пізніше Європейського Союзу.Франція передала частину свого суверенітету в європейських інститутах, як це передбачено Конституцією. Французький уряд, таким чином, повинен дотримуватися європейських договорів, директив та регламентів.
Доаналітичним підрозділом журналу Economist, склав рейтинг Франції як «неповноцінна демократія» у 2016 році.