Іконоста́с (іконостав, грец. — образ і місце) — стіна з ікон у храмі східного (візантійського) обряду, яка відокремлює вівтар від центральної частини церкви. Має «царські» та двоє бічних «дияконських» дверей (воріт). Іконостас стоїть на підвищенні — солеї, за «царськими» воротами має завісу.
Символізує межу між небом і землею, оскільки вівтарна частина вважається пам'яткою Христу, конха — небосхилом, амвон — каменем перед гробницею Ісуса.
Ще у Візантії IV–VI століть з'явилися мармурові парапети, що відокремлювали вівтарну частину, в VII столітті вони поступилися місцем темплонам. Однак перегороджувати цілісний інтер'єр храму візантійці вважали недоречним. І тільки у XIV столітті в церквах східних слов'ян виникла багатоярусна стіна з іконами. Колони темплону перетворились у 12 пілястр (символ 12 «стовпів» Церкви — апостолів), поперечні тяги — у тябло (дерев'яний брус вівтарної перегородки для встановлення ікон).
Особенности русского средневековья. Анализируя историю русской культуры в домонгольский период, необходимо выделить два этапа, соответствующих историческому развитию государства: культура Киевской Руси (XXI вв. ) и культура периода раздробленности (XII первая треть XIII вв.) . Уровень развития. Поступательное развитие культуры на первом этапе привело к тому, что Киевская Русь стала одним из наиболее развитых государств того времени. Синтетический характер древнерусской культуры. Культура Древней Руси формировалась на основе двух источников. Первым стала языческая культура восточно-славянских племен, имевшая многовековые корни; язычество, оказывая влияние на всю культуру эпохи средневековья, в некоторых своих элементах дошло до настоящего времени. Вторая составляющая христианская культура Византии. Принятие православия в 988 г. из Византии, предопределило влияние более высокой по уровню развития страны на все направления русской культуры: философию, образование, литературу, иконописание, архитектуру. Киевская Русь принадлежала к одной из самых образованных стран в мире. О существовании славянского алфавита на Руси известно с X в. Принятие христианства дальнейшему развитию грамотности и образования: были организованы школы, в Софийском соборе в Киеве была создана первая библиотека. Периодизация истории древней русской литературы совпадает с исторической, что позволяет выделить два периода: XI начало XII вв. период относительного единства литературы, которая развивается в двух центрах: Киеве и Новгороде. середина XII первая треть XIII вв. , когда появляются новые литературные центры: Владимир, Суздаль, Смоленск и т. д. Возникают местные черты и местные темы, разнообразие жанров.
Іконоста́с (іконостав, грец. — образ і місце) — стіна з ікон у храмі східного (візантійського) обряду, яка відокремлює вівтар від центральної частини церкви. Має «царські» та двоє бічних «дияконських» дверей (воріт). Іконостас стоїть на підвищенні — солеї, за «царськими» воротами має завісу.
Символізує межу між небом і землею, оскільки вівтарна частина вважається пам'яткою Христу, конха — небосхилом, амвон — каменем перед гробницею Ісуса.
Ще у Візантії IV–VI століть з'явилися мармурові парапети, що відокремлювали вівтарну частину, в VII столітті вони поступилися місцем темплонам. Однак перегороджувати цілісний інтер'єр храму візантійці вважали недоречним. І тільки у XIV столітті в церквах східних слов'ян виникла багатоярусна стіна з іконами. Колони темплону перетворились у 12 пілястр (символ 12 «стовпів» Церкви — апостолів), поперечні тяги — у тябло (дерев'яний брус вівтарної перегородки для встановлення ікон).