В каком году была введена в эксплуатацию железнодорожная линия Быстровка -Рыбачье (Балыкчы), имеющая большое значение для народного хозяйства Кыргызстана? a) 1950-жг 6) 1939 ж/г в) 1968 -ж/г г) 1947-ж/г
Объяснение:Араби творчо засвоїли культуру стародавнього світу — греко-еллінську, римську, єгипетську, арамейську, іранську, індійську і китайську, перейнявши її від завойованих або сусідніх народів з участю підлеглих їм народів — сирійців, персів, хорезмців (нині — узбеки і туркмени), таджиків, азербайджанців, берберів, іспанців (андалусців) та інших. Араби зробили дальший важливий крок у розвитку загальнолюдської цивілізації.
Колискою арабської культури була Західна, Центральна і Північна Аравія. Арабській культурі передувала культура населення Південної Аравії, яке розмовляло сабейською мовою і мало свою писемність. Арабська культура зазнала як впливу цієї культури, так і культури областей Передньої Азії та Єгипту, де частина арабів оселилася ще в стародавні часи, а також культури арамейського населення районів нинішніх Сирії, Лівану, Палестини та Іраку. Десь у 4 столітті араби вже створили своє літерне письмо, що являло собою один із різновидів арамейського скоропису. В 7 столітті в Аравії утворилась арабська теократична держава, яка шляхом завоювань до середини 8 століття виросла у велику феодальну імперію — арабський халіфат, що до його складу, крім країн Арабського Сходу, входили Іран, Афганістан, частина Середньої Азії, Закавказзя та Північний-Захід Індії, країни Північної Африки і значна частина Піренейського півострова (Андалусія). Арабські феодали насаджували в завойованих країнах іслам і арабську мову. Частина завойованих ними країн була арабізована, інші зберегли свою культурну і мовну самостійність, проте арабська мова в цих країнах застосовувалась в науці, як латина в середньовічній Європі. Центрами арабської культури в різні часи були Дамаск, Багдад, Кордова , Каїр та інші міста. В 9—10 століттях, що характеризуються вченими як «епоха мусульманського Відродження», провідними центрами культури були Бухара і Хорезм.
По данным Т.К. Алланиязова[8] основной тактической единицей был кошун - ополчение одного рода. Такой отряд насчитывал от нескольких десятков до 3 – 4 сотен воинов и имел свое знамя. Ссылаясь на Марко Поло, автор считает, что бой обычно начинался стрельбой из луков, для чего всадники рассыпались лавой или использовали традиционный прием – скачку по кругу – вокруг войска противника, с непрерывным обстрелом его. Этот же прием описывает и М.В. Горелик[9]. «В момент решающей атаки тяжеловооруженные воины… строились в плотную колонну». Таким образом, «лава и колонна были основными элементами боевого порядка» половецкого (кипчакского) войска. «Все войско делилось на четыре части – авангард, правое и левое крылья и центр, состоявший из тяжело вооруженной конницы»[10]. Их вооружение состояло из лука, колчана со стрелами, сабли, аркана; часть половецких всадников имела копья. Луками половцы владели в совершенстве, сбивая стрелами на лету любую птицу. Половцы хорошо владели луком со стрелами, но и в ближнем бою половцы тоже могли постоять за себя. Так же не следует смешивать половцев с монголами.
Половецкую орду трудно было застать врасплох: никакое движение в степи не могло укрыться от глаз кочевников. Но почему же тогда русские князья неожиданно для половцев нападали на них? Следует учитывать время года. Летом половцев трудно было застать в врасплох, но зимой и летом, когда стада рогатого скота кочевников еще не оправились от зимы, русские дружины очень сильно громили и разоряли половцев. Дорогой русским князьям служили зимой реки, зимние становища половцев русским дружинникам были хорошо известны. Оружие наиболее детально описано у Худякова. Он очень хорошо систематизирует все вооружение восточных половецких орд.
Луки – сложносоставные, со срединными, фронтальными и боковыми накладками.
Объяснение:Араби творчо засвоїли культуру стародавнього світу — греко-еллінську, римську, єгипетську, арамейську, іранську, індійську і китайську, перейнявши її від завойованих або сусідніх народів з участю підлеглих їм народів — сирійців, персів, хорезмців (нині — узбеки і туркмени), таджиків, азербайджанців, берберів, іспанців (андалусців) та інших. Араби зробили дальший важливий крок у розвитку загальнолюдської цивілізації.
Колискою арабської культури була Західна, Центральна і Північна Аравія. Арабській культурі передувала культура населення Південної Аравії, яке розмовляло сабейською мовою і мало свою писемність. Арабська культура зазнала як впливу цієї культури, так і культури областей Передньої Азії та Єгипту, де частина арабів оселилася ще в стародавні часи, а також культури арамейського населення районів нинішніх Сирії, Лівану, Палестини та Іраку. Десь у 4 столітті араби вже створили своє літерне письмо, що являло собою один із різновидів арамейського скоропису. В 7 столітті в Аравії утворилась арабська теократична держава, яка шляхом завоювань до середини 8 століття виросла у велику феодальну імперію — арабський халіфат, що до його складу, крім країн Арабського Сходу, входили Іран, Афганістан, частина Середньої Азії, Закавказзя та Північний-Захід Індії, країни Північної Африки і значна частина Піренейського півострова (Андалусія). Арабські феодали насаджували в завойованих країнах іслам і арабську мову. Частина завойованих ними країн була арабізована, інші зберегли свою культурну і мовну самостійність, проте арабська мова в цих країнах застосовувалась в науці, як латина в середньовічній Європі. Центрами арабської культури в різні часи були Дамаск, Багдад, Кордова , Каїр та інші міста. В 9—10 століттях, що характеризуються вченими як «епоха мусульманського Відродження», провідними центрами культури були Бухара і Хорезм.
Их вооружение состояло из лука, колчана со стрелами, сабли, аркана; часть половецких всадников имела копья. Луками половцы владели в совершенстве, сбивая стрелами на лету любую птицу. Половцы хорошо владели луком со стрелами, но и в ближнем бою половцы тоже могли постоять за себя. Так же не следует смешивать половцев с монголами.
Половецкую орду трудно было застать врасплох: никакое движение в степи не могло укрыться от глаз кочевников. Но почему же тогда русские князья неожиданно для половцев нападали на них? Следует учитывать время года. Летом половцев трудно было застать в врасплох, но зимой и летом, когда стада рогатого скота кочевников еще не оправились от зимы, русские дружины очень сильно громили и разоряли половцев. Дорогой русским князьям служили зимой реки, зимние становища половцев русским дружинникам были хорошо известны. Оружие наиболее детально описано у Худякова. Он очень хорошо систематизирует все вооружение восточных половецких орд.
Луки – сложносоставные, со срединными, фронтальными и боковыми накладками.
Наконечники стрел - костяные и железные.
1 группа. Плоские наконечники.
1.1 Ассиметрично-ромбические.
1.2 Томары.
1.3 Удлиненно-ромбические.
1.4 Секторные.
1.5 Полулунные.
2 группа. Линзовидныс наконечники.
2.1 Удлиненно-ромбические.
2.2 Удлиненно-треугольные.
3 группа. Четырехгранные наконечники (вытянуто-прямоугольные).
4 группа. Прямоугольные наконечники (томары.)
Колчаны - берестяные или кожаные: с цилиндрическим приемником и с горизонтально вырезанным верхом; с карманом.
Сабли – железные: трехгранные, слабоизогнутые с ладьевидным перекрестием.
Клинки – железные: трехгранные, удлиненно-треугольные без перекрестья.
Особого внимания заслуживают доспехи - железные прямоугольные пластины.