Во-первых, войско Спартака было всё-таки не армией, и им было тяжело сражаться с подготовленными римскими легионами. Во-вторых, - антисанитария. Бойцы Спартака в большинстве своём были рабами, не следили за гигиеной, что вызывало инфекционные заболевания. Так же в его войске не было грамотных полководцев, что так же было в пользу Римской Империи. Ну и напоследок, войско Спартака разделилось на две части. Одна вместе с Криксом хотела напасть Рим, а наш прославленный гладиатор хотел вернуться домой. В итоге войско оказалось разделено, и римским легионам оставалось только добить его.
оліти́чні репре́сії — різні заходи примусу, що застосовуються державою з політичних мотивів. До таких засобів можуть входити позбавлення волі або й життя, примусове лікування в психіатричних установах, вигнання з країни і позбавлення громадянства, залучення до примусової праці в умовах обмеження свободи, а також інше позбавлення або обмеження прав і свобод осіб, які визнавалися соціально небезпечними для держави або політичного ладу за класовими, соціальними, національними, релігійними або іншими ознаками, яке здійснювалося за рішеннями судів та інших органів, що наділялися судовими функціями, або в адміністративному порядку органами виконавчої влади, посадовими особами та громадськими організаціями або їх органами, що наділялися адміністративними повноваженнями.[1]
Объяснение:
Во-первых, войско Спартака было всё-таки не армией, и им было тяжело сражаться с подготовленными римскими легионами. Во-вторых, - антисанитария. Бойцы Спартака в большинстве своём были рабами, не следили за гигиеной, что вызывало инфекционные заболевания. Так же в его войске не было грамотных полководцев, что так же было в пользу Римской Империи. Ну и напоследок, войско Спартака разделилось на две части. Одна вместе с Криксом хотела напасть Рим, а наш прославленный гладиатор хотел вернуться домой. В итоге войско оказалось разделено, и римским легионам оставалось только добить его.
оліти́чні репре́сії — різні заходи примусу, що застосовуються державою з політичних мотивів. До таких засобів можуть входити позбавлення волі або й життя, примусове лікування в психіатричних установах, вигнання з країни і позбавлення громадянства, залучення до примусової праці в умовах обмеження свободи, а також інше позбавлення або обмеження прав і свобод осіб, які визнавалися соціально небезпечними для держави або політичного ладу за класовими, соціальними, національними, релігійними або іншими ознаками, яке здійснювалося за рішеннями судів та інших органів, що наділялися судовими функціями, або в адміністративному порядку органами виконавчої влади, посадовими особами та громадськими організаціями або їх органами, що наділялися адміністративними повноваженнями.[1]