При Ашшурбанапале, 668- ок. 626, начались восстания в Египте, Вавилонии и Мидии. Нашествие скифов пошатнуло власть Ассирии над подвластными ей народами. После смерти Ашшурбанапала против ассирийского владычества восстали вавилоняне. С ними заключили военный союз мидийцы, жившие к северо-востоку от Двуречья. В 612 году до н. э. Ниневия была осаждена союзниками и захвачена. Дворец сгорел. Согласно преданию, последний ассирийский царь Сарданапал, чтобы не попасть в плен, сам бросился в огонь пожара и сжег себя со всеми сокровищами.
Після поразки революцій 1848-1849 pp. Італія та Німеччина залишалися політично роздробленими країнами. Здійснити національне об'єднання завдяки революціям не поталанило. Але проблема об'єднання, а для Італії ще й проблема національного визволення не втратила своєї актуальності. Історичний досвід свідчив, що лише у власній державі народ має можливості для повноцінного розвитку. Збереження роздробленості заважало розгортанню промислової революції, унеможливлювало гідну участь Італії та Німеччини у міжнародних справах.
У 50-60-х pp. XIX ст. в Італії та Німеччині з'явилося покоління політичних діячів, яке зуміло успішно вирішити складні завдання утворення національних держав. Для Європи другої половини XIX ст. об'єднання Італії та Німеччини стало уособленням держав-націй, які здобули собі право на існування значною мірою завдяки силі зброї.
Вавилоняне ( жители Вавилона)
Объяснение:
При Ашшурбанапале, 668- ок. 626, начались восстания в Египте, Вавилонии и Мидии. Нашествие скифов пошатнуло власть Ассирии над подвластными ей народами. После смерти Ашшурбанапала против ассирийского владычества восстали вавилоняне. С ними заключили военный союз мидийцы, жившие к северо-востоку от Двуречья. В 612 году до н. э. Ниневия была осаждена союзниками и захвачена. Дворец сгорел. Согласно преданию, последний ассирийский царь Сарданапал, чтобы не попасть в плен, сам бросился в огонь пожара и сжег себя со всеми сокровищами.
Після поразки революцій 1848-1849 pp. Італія та Німеччина залишалися політично роздробленими країнами. Здійснити національне об'єднання завдяки революціям не поталанило. Але проблема об'єднання, а для Італії ще й проблема національного визволення не втратила своєї актуальності. Історичний досвід свідчив, що лише у власній державі народ має можливості для повноцінного розвитку. Збереження роздробленості заважало розгортанню промислової революції, унеможливлювало гідну участь Італії та Німеччини у міжнародних справах.
У 50-60-х pp. XIX ст. в Італії та Німеччині з'явилося покоління політичних діячів, яке зуміло успішно вирішити складні завдання утворення національних держав. Для Європи другої половини XIX ст. об'єднання Італії та Німеччини стало уособленням держав-націй, які здобули собі право на існування значною мірою завдяки силі зброї.
Объяснение: