Общее - заморские владения, то есть находящиеся за морями относительно страны-колонизатора - метрополии.
Отличное - испанцы и португальцы приступили к захвату колоний раньше голландцев, англичан, французов и поляков - XV-м веке, в отличии от XVI-го века, но и лишились раньше - в основном в XIX-м веке, в отличии от XX-го века.
В большую часть колоний население ехало вынужденно-добровольно, как из метрополий, где попросту нечего было есть, так и принудительно, как из Африки, где соседи вылавливали соседей и продавали колонизаторам и работорговцам, обезпечив "треугольник барышей" - из Европы в Африку - товары, ножи, бусы, зеркала, ткани, из Африки в Латинскую Америку - рабы, из Латинской Америки в Европу - колониальные товары - тростниковый сахар, табак, пряности.
Исключением была Индия, которая сама поставляла рабочую силу в Африку и на французские острова в Индийском, Тихом и Атлантическом океанах, а также в такие же колонии Англии (Британской Империи) и II-го Прусского Рейха
2. Отличий не было - за дальностью заморских разстояний везде управляли от имени короля вице-короли. Исключения составляли Новый Амстердам, ныне Новый Йорк (Нью-Йорк) и Капская колония (Южная Африка) обладавшие правами самоуправления в XVII-м веке без назначения вице-короля, так как Голландия в те годы была республикой.
Известный у нас лорд Керзон на вершине своей карьеры был вице-королём Индии и кидал нам всяческие предъявы о захвате "красными" английских рыбацких кораблей. Он же установил западной границей России и восточной границей Польши "линию Керзона".
То есть полномочия у них были вплоть до полноценной войны.
С развитием средств связи и морских сообщений вице-королей в XIX-м веке стали сменять более покладистые, послушные и воинственные в небольших размахах генерал-губернаторы.
3. Великие географические открытия изменили мир, привели к перемещениям за моря большого количества народа, добровольно или не совсем добровольно.
Открытие Южной Америки привело к разпространнению и приобщению народов Европы и Азии к картофелю, подсолнечнику, кукурузе, шоколаду, резине, сифилису, американскому глобализму.
Открытие Австралии привело к истреблению местного населения и заселения каторжниками, знакомству с кенгуру, вомбатами, коалами, утконосами, открытию и разработке огромных залежей железной руды, за счёт которой ныне живут в Австралии потомки уголовников.
Открытие пути в Индию за пряностями в обход Османской Империи привело к закату Венеции с Генуей и разцвету португальской морской торговли индийскими и азиатскими пряностями и чаем, снижению цены и росту доступности этих товаров для населения Европы.
То есть для жителей Европы и Азии Великие географические открытия были откровенным благом, в отличии от Африки, Латинской Америки и Австралии...Великие географические открытия нарушили изоляцию двух миров , сблизили два общества зараждающееся индустриальное и традиционное .Естественно что индустриальное общество обладо ведущими в этом процессе позициями, особенно влияние европейского общества на традиционные общества Азии и Африки проявилась в развивающихся процессах колонизации..
28 червня 1914 р. в Сараєві сербський націоналіст Гаврило Принцип убив наступника австро-угорського престолу ерцгерцога Франца Фердінанда. 28 липня 1914 р. Австро-Угорщина оголосила війну Сербії. Це запустило ланцюгову реакцію, яка призвела до розгортання Першої світової війни. Її спричинило протистояння держав — учасниць двох угруповань: Центральних держав (Австро-Угорщина, Німеччина, Італія) та Антанти (Велика Британія, Франція, Росія). Кожна з країн прагнула досягти своїх геополітичних інтересів. Україна в них також посідала помітне місце через своє вигідне географічне положення та ресурси.
Німеччина сподівалася розчленувати Росію й оволодіти Польщею, Литвою, країнами Балтії, Білорусією та Україною. Особлива роль у цих планах відводилася українським землям, оскільки саме вони мали стати відправним пунктом для подальшого завоювання Німеччиною світового простору.
Територію України командування німецької армії вважало одним із головних театрів воєнних дій. Прагнучи ослабити Росію в геополітичному плані, німецькі політики прихильно ставилися до можливої незалежності України. Останню вони вважали плацдармом для здійснення Росією зовнішньополітичної експансії на Балкани та до Передньої Азії. Унаслідок цього втрата України, на їхню думку, призведе до краху великодержавницької політики російської влади. Україна також приваблювала Німеччину своїм економічним потенціалом.
Австро-Угорщина здавна змагалася з Росією за гегемонію (першість) у слов’янському світі. Австрійські Габсбурги, які проводили більш ліберальну національно-культурну політику стосовно слов’ян, сподівалися розширити свої володіння за рахунок Балканських держав, а також Холмщини, Підляшшя, Волині й Поділля, які перебували у складі Росії. Австро-Угорщина заявляла, що землі, заселені українським народом, мають бути об’єднані в окрему українську автономну область у складі імперії. Крім цього, розглядалися варіанти віддати українські землі
Світова війна — глобальне протистояння союзів держав із застосуванням зброї, що охоплює велику частину світу.
Геополітика — політологічна концепція, за якою зовнішня політика держав визначається географічними чинниками (розташуванням країни, природними ресурсами, кліматом тощо).
Німецька карта світу в 1914 р.
Російський плакат 1914 р.
Визначте за наведеними карикатурами, яку роль відігравала пропаганда в роки Першої світової війни.
Німеччині, створити з них санітарний кордон проти впливів Росії або передати їх відновленій Польській державі.
Росія, приховуючи свої експансіоністські наміри, заявляла про прагнення захистити Сербію від агресії Австро-Угорщини. Одночасно із дим проголошувалася необхідність звільнення з-під влади Габсбургів «єдинокровних братів-русинів» західноукраїнських земель й «возз’єднання уярмленої Русі» з Росією на засадах етнографічної спільності. Прагнучи оволодіти Галичиною, Буковиною й Закарпаттям, російська влада мала намір відсунути кордони імперії за Карпатські перевали.
Румунія висувала претензії на Буковину й Хотинщину, які вважала своєю історичною спадщиною як колишні володіння Молдавського князівства. Ці території їй обіцяли одночасно Росія й Австро-Угорщина. Румунія після дворічних вагань обрала бік Антанти.
Польське керівництво сподівалося, що після поразки Росії у війні воно відновить свою державу й приєднає до неї Східну Галичину, а можливо, і Правобережну Україну як «історично польські землі».
Общее - заморские владения, то есть находящиеся за морями относительно страны-колонизатора - метрополии.
Отличное - испанцы и португальцы приступили к захвату колоний раньше голландцев, англичан, французов и поляков - XV-м веке, в отличии от XVI-го века, но и лишились раньше - в основном в XIX-м веке, в отличии от XX-го века.
В большую часть колоний население ехало вынужденно-добровольно, как из метрополий, где попросту нечего было есть, так и принудительно, как из Африки, где соседи вылавливали соседей и продавали колонизаторам и работорговцам, обезпечив "треугольник барышей" - из Европы в Африку - товары, ножи, бусы, зеркала, ткани, из Африки в Латинскую Америку - рабы, из Латинской Америки в Европу - колониальные товары - тростниковый сахар, табак, пряности.
Исключением была Индия, которая сама поставляла рабочую силу в Африку и на французские острова в Индийском, Тихом и Атлантическом океанах, а также в такие же колонии Англии (Британской Империи) и II-го Прусского Рейха
2. Отличий не было - за дальностью заморских разстояний везде управляли от имени короля вице-короли. Исключения составляли Новый Амстердам, ныне Новый Йорк (Нью-Йорк) и Капская колония (Южная Африка) обладавшие правами самоуправления в XVII-м веке без назначения вице-короля, так как Голландия в те годы была республикой.
Известный у нас лорд Керзон на вершине своей карьеры был вице-королём Индии и кидал нам всяческие предъявы о захвате "красными" английских рыбацких кораблей. Он же установил западной границей России и восточной границей Польши "линию Керзона".
То есть полномочия у них были вплоть до полноценной войны.
С развитием средств связи и морских сообщений вице-королей в XIX-м веке стали сменять более покладистые, послушные и воинственные в небольших размахах генерал-губернаторы.
3. Великие географические открытия изменили мир, привели к перемещениям за моря большого количества народа, добровольно или не совсем добровольно.
Открытие Южной Америки привело к разпространнению и приобщению народов Европы и Азии к картофелю, подсолнечнику, кукурузе, шоколаду, резине, сифилису, американскому глобализму.
Открытие Австралии привело к истреблению местного населения и заселения каторжниками, знакомству с кенгуру, вомбатами, коалами, утконосами, открытию и разработке огромных залежей железной руды, за счёт которой ныне живут в Австралии потомки уголовников.
Открытие пути в Индию за пряностями в обход Османской Империи привело к закату Венеции с Генуей и разцвету португальской морской торговли индийскими и азиатскими пряностями и чаем, снижению цены и росту доступности этих товаров для населения Европы.
То есть для жителей Европы и Азии Великие географические открытия были откровенным благом, в отличии от Африки, Латинской Америки и Австралии...Великие географические открытия нарушили изоляцию двух миров , сблизили два общества зараждающееся индустриальное и традиционное .Естественно что индустриальное общество обладо ведущими в этом процессе позициями, особенно влияние европейского общества на традиционные общества Азии и Африки проявилась в развивающихся процессах колонизации..
Объяснение:
28 червня 1914 р. в Сараєві сербський націоналіст Гаврило Принцип убив наступника австро-угорського престолу ерцгерцога Франца Фердінанда. 28 липня 1914 р. Австро-Угорщина оголосила війну Сербії. Це запустило ланцюгову реакцію, яка призвела до розгортання Першої світової війни. Її спричинило протистояння держав — учасниць двох угруповань: Центральних держав (Австро-Угорщина, Німеччина, Італія) та Антанти (Велика Британія, Франція, Росія). Кожна з країн прагнула досягти своїх геополітичних інтересів. Україна в них також посідала помітне місце через своє вигідне географічне положення та ресурси.
Німеччина сподівалася розчленувати Росію й оволодіти Польщею, Литвою, країнами Балтії, Білорусією та Україною. Особлива роль у цих планах відводилася українським землям, оскільки саме вони мали стати відправним пунктом для подальшого завоювання Німеччиною світового простору.
Територію України командування німецької армії вважало одним із головних театрів воєнних дій. Прагнучи ослабити Росію в геополітичному плані, німецькі політики прихильно ставилися до можливої незалежності України. Останню вони вважали плацдармом для здійснення Росією зовнішньополітичної експансії на Балкани та до Передньої Азії. Унаслідок цього втрата України, на їхню думку, призведе до краху великодержавницької політики російської влади. Україна також приваблювала Німеччину своїм економічним потенціалом.
Австро-Угорщина здавна змагалася з Росією за гегемонію (першість) у слов’янському світі. Австрійські Габсбурги, які проводили більш ліберальну національно-культурну політику стосовно слов’ян, сподівалися розширити свої володіння за рахунок Балканських держав, а також Холмщини, Підляшшя, Волині й Поділля, які перебували у складі Росії. Австро-Угорщина заявляла, що землі, заселені українським народом, мають бути об’єднані в окрему українську автономну область у складі імперії. Крім цього, розглядалися варіанти віддати українські землі
Світова війна — глобальне протистояння союзів держав із застосуванням зброї, що охоплює велику частину світу.
Геополітика — політологічна концепція, за якою зовнішня політика держав визначається географічними чинниками (розташуванням країни, природними ресурсами, кліматом тощо).
Німецька карта світу в 1914 р.
Російський плакат 1914 р.
Визначте за наведеними карикатурами, яку роль відігравала пропаганда в роки Першої світової війни.
Німеччині, створити з них санітарний кордон проти впливів Росії або передати їх відновленій Польській державі.
Росія, приховуючи свої експансіоністські наміри, заявляла про прагнення захистити Сербію від агресії Австро-Угорщини. Одночасно із дим проголошувалася необхідність звільнення з-під влади Габсбургів «єдинокровних братів-русинів» західноукраїнських земель й «возз’єднання уярмленої Русі» з Росією на засадах етнографічної спільності. Прагнучи оволодіти Галичиною, Буковиною й Закарпаттям, російська влада мала намір відсунути кордони імперії за Карпатські перевали.
Румунія висувала претензії на Буковину й Хотинщину, які вважала своєю історичною спадщиною як колишні володіння Молдавського князівства. Ці території їй обіцяли одночасно Росія й Австро-Угорщина. Румунія після дворічних вагань обрала бік Антанти.
Польське керівництво сподівалося, що після поразки Росії у війні воно відновить свою державу й приєднає до неї Східну Галичину, а можливо, і Правобережну Україну як «історично польські землі».