Вариант 1 1. «Тушинским вором» называли:
1) Прокопия Ляпунова; 2) Лжедмитрия II; 3) Степана Разина; 4) Лжедмитрия I
2. Второе ополчение в период Смутного времени было создано под руководством:
1)К. Минина и Д. Пожарского 2) В. Шуйского и Ф. Мстиславского
3)Б. Хмельницкого и В. Голицына 4)И. Болотникова и И. Заруцкого
3. Правительство России в период Смутного времени, взявшее власть после низложения Василия Шуйского , получило название .
4. Чем известно "Соборное Уложение" царя Алексея Михайловича?
1) разделением страны на земщину и опричнину;
2) установлением наследственного крепостного состояния крестьян ;
3) упразднением боярской Думы при царе;
4) разрешением духовным людям приобретать вотчины, а все духовное сословие объявлялось неподсудным монастырскому приказу.
5. С городскими восстаниями связаны даты:
1) 1648 г., 1662 г. 2) 1606 г., 1607 г. 3) 1670 г., 1671 г. 4) 1617 г., 1618 г.
6. Смутное время – это период:
1) 1600-1615 гг. 2) 1598-1613 гг. 3) 1613-1645 гг. 4) 1666-1667 гг.
7. Соборное Уложение царя Алексея Михайловича было принято?
8. Почему XVII век в России называют «бунташным»?
9. Соляной бунт произошёл в?
10. Прочитайте отрывок из документа и укажите имя деятеля, пропущенное в нем.
«Друзья рассорились, вследствие чего самовольно покинул патриарший престол, надеясь, что царь униженный мольбой воротит его, а царь этого не сделал».
11. Расположите в хронологической последовательности события Смутного времени.
1) семибоярщина и приглашение на трон королевича Владислава
2) царствование Бориса Годунова
3) царствование Василия Шуйского
4) принятие Соборного Уложения
12. Дайте определение : Мануфактура; Подворная подать
Вариант 2
1. Какой период в истории России называют «лихолетьем»?
2. Одной из главных причин смутного времени был:
1) династический кризис. 2) недовольство народных масс.
3) неудачная внешняя политика. 4) экономический кризис.
3. В какие годы царствовал Лжедмитрий I?
1) 1603 -1604 гг.; 2) 1605 – 1606 гг. 3) 1607 – 1608 гг.; 4) 1608 – 1610 гг.
4. Какое историческое событие относится к 1606 – 1607 годам:
5. Что явилось внешнеполитическим итогом Смутного времени на Руси?
1) заключение Столбовского мира и Деулинского перемирия; 2) заключение Белоцерковского мира;
3) заключение "Вечного мира с Польшей"; 4) заключение Поляновского мира;
6. Укажите год, с которым связано начало династии Романовых?
7. Соборное Уложение – это:
1) свод законов 2) порядок продвижения по государственной службе
3) представительный орган при дворе 4)литературное произведение
8. Годы 1497, 1581, 1649-й отражают основные этапы:
1) Борьбы России за выход к морю. 2)Образование Российского централизованного государства.
3) Борьбы Руси с Золотой Ордой за независимость 4) Закрепощения крестьян.
9. Окончательное закрепощение крестьян произошло в:
10. Соборное Уложение XVII было создано в:
1) 1649 г. 2) 1652 г. 3) 1666 г. 4) 1619 г.
11. Какие события произошли во время правления Алексея Михайловича?
А) принятие Соборного уложения Б) проведение Стоглавого собора Русской Православной Церкви
В) присоединение Левобережной Украины к России
Г) издание указа о приравнивании выслуженных поместий к вотчинам
Д) избрание Никона патриархом Русской Православной Церкви Е) отмена местничества
Укажите верный ответ
1) АБЕ 2) АВД 3) БГД 4) БДЕ
12. Дайте определение : Мануфактура; Поземельная подать
Объяснение:
Посольство України в Республіці Ірак
Пошук
Новини
Голодомор 1932-1933 років - геноцид українського народу
Опубліковано 06 серпня 2018 року о 10:45
В історії бурхливого XX-го століття Голодомор 1932-33 років в Україні посідає особливе місце.
Перший масовий голод, що розпочався відразу ж після закінчення громадянської війни та придушення української революції, охопив значну частину України: Запорізьку, Донецьку, Катеринославську, Миколаївську, Одеську губернії. Причини його частково мали об'єктивний характер - посуха 1921 року, економічні наслідки першої світової та громадянської воєн. Але найголовнішими чинниками стали: крах сільськогосподарської практики тодішнього режиму, скорочення посівних площ у колишніх хлібородних районах внаслідок політики воєнного комунізму, директивні методи компартійного керівництва, яке розподіляло наявні продресурси на користь промислових центрів, передусім тих, що знаходилися поза межами України.
Голод 1932-33 років охопив ті ж самі регіони України, але цього разу його спричинили,насамперед, політичні чинники. Голодомор 1932-1933 рр. був не випадковим явищем природного чи соціального походження, а наслідком цілеспрямовано застосованого тоталітарною владою терору голодом, тобто геноцидом.
Масове фізичне винищення українських хліборобів штучним голодом було свідомим терористичним актом сталінської політичної системи проти мирних людей, проти українців як нації і, зокрема, проти селян як класу. Внаслідок чого зник не тільки численний заможних і незалежних від держави селян-підприємців, але й цілі покоління землеробського населення. Було підірвано соціальні основи нації, її традиції, духовну культуру та самобутність. Головною метою організації штучного голоду був підрив соціальної бази опору українців проти комуністичної влади та забезпечення тотального контролю з боку держави за всіма верствами населення.
В історії бурхливого XX-го століття Голодомор 1932-33 років в Україні посідає особливе місце.
Перший масовий голод, що розпочався відразу ж після закінчення громадянської війни та придушення української революції, охопив значну частину України: Запорізьку, Донецьку, Катеринославську, Миколаївську, Одеську губернії. Причини його частково мали об'єктивний характер - посуха 1921 року, економічні наслідки першої світової та громадянської воєн. Але найголовнішими чинниками стали: крах сільськогосподарської практики тодішнього режиму, скорочення посівних площ у колишніх хлібородних районах внаслідок політики воєнного комунізму, директивні методи компартійного керівництва, яке розподіляло наявні продресурси на користь промислових центрів, передусім тих, що знаходилися поза межами України.
Голод 1932-33 років охопив ті ж самі регіони України, але цього разу його спричинили,насамперед, політичні чинники. Голодомор 1932-1933 рр. був не випадковим явищем природного чи соціального походження, а наслідком цілеспрямовано застосованого тоталітарною владою терору голодом, тобто геноцидом.
Масове фізичне винищення українських хліборобів штучним голодом було свідомим терористичним актом сталінської політичної системи проти мирних людей, проти українців як нації і, зокрема, проти селян як класу. Внаслідок чого зник не тільки численний заможних і незалежних від держави селян-підприємців, але й цілі покоління землеробського населення. Було підірвано соціальні основи нації, її традиції, духовну культуру та самобутність. Головною метою організації штучного голоду був підрив соціальної бази опору українців проти комуністичної влади та забезпечення тотального контролю з боку держави за всіма верствами населення.
У статті I Конвенції проголошується: „Сторони, які домовляються, підтверджують, що геноцид, незалежно від того, чи здійснений він у мирний або воєнний час, є злочином, який порушує норми міжнародного права, і проти якого вони зобов’язуються вживати заходи попередження і карати за його здійснення”. Стаття II подає визначення геноциду: „Дії, здійснювані з наміром знищити повністю або частково будь-яку національну, расову
Росія, хоч і приєдналася до Спільної заяви, чинила значний опір продовженню Україною роботи щодо міжнародного визнання голодоморів. Зокрема, МЗС РФ у письмовій формі виклало свою позицію щодо відповідного положення виступу Міністра закордонних справ на 59-й сесії ГА, де російська сторона наголосила, що вважає питання закритим після схвалення Спільної заяви на 58-й сесії Генасамблеї і "подальше обговорення цієї теми в ООН є контрпродуктивним". У МЗС РФ однозначно негативно сприйнято й ідею щодо приділення уваги проблемі голодоморів з боку спеціального радника Генсекретаря з питань геноциду
У 2003-2007 pp. у багатьох країнах світу зусиллями дипломатичних установ України за кордоном проведено велику кількість заходів по вшануванню пам'яті жертв голодоморів, масових політичних репресій та примусових виселень. Відбулися тематичні збори, виставки, лекції, церковні панахиди, траурні мітинги та ін., що значною мірою сприяло підвищенню рівня обізнаності світової громадськості про трагедію українського народу.
Дорученням Президента України № 1-1/863 від 14.07.2004 р. щодо гідного вшанування в Україні пам'яті жертв голодоморів, масових політичних репресій і примусових виселень визначено продовжити роботу, зокрема, щодо визнання світовою спільнотою голодомору в Україні 1932-1933 pp. геноцидом українського народу.
Питання вшанування пам’яті жертв Голодомору 1932-33 років було внесено Україною у співавторстві з 45 іншими країнами-членами ЮНЕСКО: Азербайджаном, Алжиром, Аргентиною, Бангладеш, Буркіна-Фасо, Венесуелою, Габоном, Гватемалою, Гвінеєю, Гондурасом, Грузією, Демократичною Республікою Конго, Екваторіальною Гвінеєю, Естонією, Замбією, Зімбабве, Казахстаном, Камеруном, Канадою, Кенією, Коста-Рікою, Кот-д’Івуаром, Кувейтом, Киргизстаном, Латвією, Литвою, Маврикієм, Мадагаскаром, Македонією, Молдовою, Монако, Нігером, Нігерією, Парагваєм, Перу, Польщею, Свазілендом, Сенегалом, США, Суринамом, Таджикистаном, Уругваєм, Філіппінами, Францією та Чехією.